| ЗМІСТ 1. Введення 2 стор. 2. Імперіалістичний характер Пер- виття світової війни. 2-4 стор. 3. Розв'язання війни 4-11 стор. 4. Військові дії в 1914 році 11-14 стор. 5. Військові дії в 1915 році 14-18 стор. 6. Військові дії в 1916 році 18-21 стор. 7. 1917 рік. наростання революціон- ної активності і "мирні" маневри воюю- щих країн 21-25 стор. 8. Вихід Росії з Першої світової війни 25-27 стор. 9. Завершення Першої світової війни 27-29 стор. 10. Результати Першої світової війни 29 стор. 11. Список що використовувалася літератури 30 стор. .
 Вступ Протягом тижня з моменту оголошення 28 липня 1914 р Австро Угорщиною війни Сербії в неї втягнулися майже всі великі дер- жави Європи. Відразу ж після початку війни поспішили заявити про свій нейтралітет Болгарія, Греція, Іспанія, Португалія, Голландія, Данія, Швеція, Норвегія, США, ряд гсударств Ла- тинского Америки і Азії, а також союзники австро-німецького блоку - Італія та Румунія. Перебувала в фарватері німецької політики Туреччина також заявила про нейтралітет, але вже 2 серпня турецький уряд уклав секретну угоду з Гер- манією і приступило до загальної мобілізації, фактично пере- давши в розпорядження німецького генерального штабу все вооружё ські сили Туреччини. Утворився російсько-турецький закавказький фронт, який відвернув значні сили російських військ від боротьби з Німеччиною. У той час коли увага імперіалістів западноевропейкіх держав була прикута до театру військових дій в Європі. хижацький японський імперіалізм пред'явив ультиматум Герма- ванні, зажадавши негайного відведення з далекосхідних вод і Тихого океану всіх германських збройних сил і передачі Япо- ванні "орендованій" Німеччиною території Цзяочжоу з портом і фортецею Циндао. Німеччина відхилила ультиматум. 23 серпня 1914 Японія оголосила війну Німеччині. після непродолжітель- ної облоги Циндао був захоплений Японією, а потім нею були захва- чени Маршальські, Каролінські і Маріанські острови в Океанії, належали Німеччині. Так, що почалася імперіалістична війна в Європі, перекі- нувшись на Близький і Далекий Схід, перетворилася на світову війну. імперіалістичний характер першої світової війни Перша світова війна виникла в результаті про- ного кризи капіталістичної системи світового господарства і стала наслідком нерівномірного розвитку капіталізму на стадії імперіалізму. Це була загарбницька, несправедлива війна між двома великими імперіалістичними угрупованнями - австро-німецьким блоком і Ананта. Побоювання зростання революці- ційного руху змусило імперіалістів прискорити розв'язання світової війни. У підготовці першої світової війни винні імперіалісти всіх країн. Однак головним, ведучим імперіалістичним проти- воречие, що прискорило розв'язання цієї війни, було англо-гер- Манський протиріччя. Кожна з імперіалістичних держав, вступаючи в світову війну, переслідувала свої загарбницькі цілі. Німеччина стре- мілась розгромити Англію, позбавити її морської могутності і пе- ределить французькі, бельгійські і португальські колонії і утвердитися в багатих аравійських провінціях Туреччини, послабити Росію, відторгнути у неї польські губернії, Україну і Прібал- тику, позбавивши її природних кордонів по Балтійському морю. Австро-Угорщина розраховувала захопити Сербію і Чорногорію встановити свою гегемонію на Балканах, відібрати у Росії частину польських губерній, Поділля та Волинь. Туреччина за підтримки Німеччини претендувала на територію російського Закавказзя. Англія прагнула зберегти свою морську і колоніальну могутність, розбити Німеччину як конкурента на світовому ринку і припинити її прятязанія на переділ колоній. Крім того, Анг- лія розраховувала на захоплення у Турції багатих нафтою Месопота- мии і Палестини, на захоплення яких питала надію і Германія. Франція хотіла повернути Ельзас і Лотарингію, які забрала у неї Німеччиною в 1871 р, і захопити Саарский басейн. Росія вступила у війну з Німеччиною і Австро-Угорщиною, до- біваясь вільного виходу чорноморського флоту через Босфор і Дарданелли в Середземне море, а також приєднання Галичини і ніжно течії Німану. Довго вагаючись між Троїстим союзом і Антантою Італія в, накінець зв'язала свою долю з Антантою і вое- вала на її боці через проникнення на Балканський полуост- рів. Протягом трьох років війни Сполучені Штати Америки занима- Чи нейтральну позицію, наживаючись на військових поставках обом воюючим коаліцій, Коли війна була вже в результаті і воюючі боку вкрай виснажили себе, США вступили у війну (ап рель 1917р.), маючи намір продиктувати ослабленим країнам умови миру, що забезпечують світове панування американського імперіалізму. Тільки Сербія, що стала об'єктом австро-німецької агрес- ці, вела справедливу, визвольну війну. розв'язання війни Хоча головними передумовами війни були економічні про- протиріч спілок великих держав, політичні розбіжності і спори між ними, конкретним приводом для ній стала драма, породжена національно-визвольним рухом слов'ян про- тив австійского панування. Виниклий конфлікт можна було б врегулювати мирним шляхом, але Австро-Угорщина вважала, що настав зручний момент, щоб назавжди покончітьс національним рухом (в тому числі і терористичним), що базувався на Сербію, а її потужний покровитель і союзник Німеччина думала, що в даний момент вона краще підготовлена до війни, ніж Рос- ця і навіть її союзники Франція і Англія. Відносно послед- ній кайзер мав ілюзії. що вона залишиться нейтральною. В підсумку європейська війна, давно і багатьма очікувана, роз- зілась несподівано і викликала перший в історії військовий конфлікт, розрісся до світового масштабу. На кінець червня 1914 Австро-Угорщина призначила проведення військових маневрів на кордоні з Сербією. 28 червня на відкриття маневрів дожен був приїхати спадкоємець престолу ерцгерцог Франц-Фердинанд. Сербська націоналістична організація "На- родна одбрана "постановила здійснити терористичний акт проти ерцгерцога. Замах мали здійснити два сер- ба: Гаврило Принцип, гімназист, і робочий Неділько Чабріно- вич. 28 червня в центрі міста Сараєво Принцип убив з пістоле- та ерцгерцога і його дружину, що їхали у відкритій машині, Сараевс- кі постріли поклали початок екстреної політичної актив- ності. Майже місяць ГТОВ австрійські власті свою відповідь міру. І 23 (10) липня Австро-Угорщина пред'явила Сербії ультіма- тум, поставивши термін в 48 годин для припинення антіавстійской пропагади і діяльності з території країни. болшинство пунктів ультиматуму були прийнятні. Але два з них - допущення австрійських слідчих на територію країни і введення ог- зпечних контингенту військ - зачіпали суверенітет і націо- нальное гідність маленького слов'янської держави. Про предьявлении ультиматуму і його приблизний зміст в Пе- тербурга дізналися в той же день від радника італійського по- сольства Монтереале. 24 (11) липня прийшла телеграма з Белгра- да, а австро-угорський посол вручив текст ноти офіщіально. Російський міністр закордонних справ С.Д.Сазонов, ознайомившись з новинами з Белграда і Відня, восклік: "Так це європейська війна! "Сазонов зателефонував царю, і той після доповіді про утримуючи- ванні ультиматуму заявив: "Це обурливо!" - і наказав дер- жати його в курсі справ. За сніданком у французького посла в присутності англійського посла і румунського посланника Сазонов просив всіх прийняти план дій. О 3 годині дня 34 (11) липня відбулося засідання ради міністрів, на якому, в частнос- ти, було прийнято рішення просити спільно з іншими держава- ми Австро-Угорщину продовжити термін для відповіді Сербії, посовето- вать Сербії не приймати бою з австрійськими військами і звернутися до головним європейським державам з проханням коллек- тивно розсудити суперечку, що виникла. Одночасно в принципі було вирішено про мобілізацію чотирьох військових округів і Балтійського і Чорноморського флотів. Цей захід робилася виключно як демонстрація сили проти Австро-Угорщини, але ніяк не про- тив Німеччини. Послам у Відні, Берліні, Парижі, Лондоні і Римі Сазонов просив запропонувати урядам найважливіших європейських дер- дарств підтримати перед Австрією російську пропозицію про продовження для Сербії терміну відповіді на австрійський ультиматум. В той же день, 24 (11) липня, державний Секреталь по закордонних справ Великобританії Е. Грей запропонував, щоб Анг- лія спільно з Німеччиною, Італією і Францією зробили пе- реговори у Відні і Петербурзі на користь помірності, якщо відно шення між Австрією і Росією стануть загрозливими. Росія і Італія вже 24 (11) липня схвалили цю пропозицію. Але події з кожним днем брали масштаби, все більше несумірні з ет- ми дипломатичними маневрами. 25 (12) Росія опублікувала урядове повідомлення про те, що вона пильно стежить за розвитком сербсько-австійского зіткнення і не може остать- ся до нього байдужою. Рада міністрів запропонував ввести з 26 (13) липня на всій території країни "положення про підготовчі тельном до війни періоді ". У той же час Сазонов усе ще Наді- ився на стримувати дії або чотирьох держав або однієї Анг- ща. 25 (12) липня Австро-Угорщина заявила, що відмовляється пролити термін для відповіді Сербії. Остання ж у своїй відповіді за порадою Росії висловлювала готовність задовольнити австрійс- КМЕ вимоги на 90% (відхилявся лише в'їзд чиновників і військових але територію країни). Сербія готова була також до пе- дач справи в Гаазький міжнародний трибунал або на рассмор- тение великих держав. О 18 годині 30 хвилин цього дня австрійський посланець в Белграді повідомив уряд Сербії, що її відповідь на уль- тіматум є неудовлетворітелним і він разом з усім сос тавом місії залишає Белград. Ще до цього в Сербії була об'явлена мобілізація, а уряд і дипломатичний кор- пус ввечері залишили столицю і відправилися в місто Ніш. вранці 26 (13) липня криза вступив в ще більш гостру фазу. У утрен- них телеграмах расійского МЗС в Рим, Париж і Лононд указива- лось, що Росія не може не прийти на допомогу Сербії, і Вира тулилася надія, щоб Італія подіяла на свою союзницю в стримувати сенсі. У своїх дипломатичних кроках Австро -Венг- рія і Німеччина стверджували, що Австрія не шукає терріторіаль- них придбань в Сербії і не загрожує її цілісності. її -де головна мета - забезпечити власний спокій і про- громадськості безпеку. Англія виступила з пропозицією ство- вать конференцію спільно з Францією, Німеччиною та Італією, щоб вчервером обговорити можливі виходи з положення 27 (14) липня Росія соглашалаась на це, одночасно були розпочаті прямі преговорів з австрійським посланнком в Петербурзі, Вече- ром того ж дня в Парижі від австійского посла стало відомо, що на наступний день Австрія прдепрімет проти Сербії "енер гічної дії ", включаючи, можливо, і перехід кордону. Вранці 28 (15) іююля надії на переговори ще залишалися, але через кілька годин сербський посланник М. Спалайковіч приніс Сазонову телеграму від свого міністра закордонних справ: "Опівдні австро-угорський уряд прямий телег- Рамі оголосило війну сербському уряду ". До Берліна було повідомлено, що 29 (16) липня буде об'явлена мобілізація чотирьох військових округів проти Австрії (Одеського, Київського, Московс- кого і Казанського). При цьому повідомлялося до відома германс- кого уряду, що у Росії немає жодних наступатель- них намірів проти Німеччини. Дане повідомлення було передано також до Відня, Парижа і Лондона. Микола II відправив 28 (15) липня особисту телеграму німецького імператора Вільгельма II. У ній він просив стримати Австрію, оголосивши "мерзенну війну" малень- коцй країні. "Передбачаю, - досить виразно писав цар, - що дуже скоро, поступаючись чиниться на мене тиску, я бу- ду змушений прийняти крайні заходи, які призведуть до війни ". Тоді ж французький посол Моріс Палеолог повідомив Сазонова, що в разі необхідності Франція виконає свої союзницькі зобов'язання по відношенню до Росії. В Англії в той день про- ізошёл різкий поворот у громадській думці від нетралітета до подержке Сербії, Росії та Франції, проти Австрії та Німеччині. Виступаючи 28 липня в палаті громад, Грей заявив, що якщо попит- ки скликати конференцію для вирішення конфлікту виявляться марними, "піде безприкладна війна з непідвладними учё - ту результатами ". Вільгельм II у повторній телеграмі Миколі II відводив в сторону всі докори на адресу Австро-Угорщини і звинувачував Сербію в антиавстрійську політиці. Австрія мобілізувала вже половину всій своїй армії, а також частина флоту. 29 (16) липня Микола II в новій телеграмі Вільгельму пропонував передати австро-серб- ський конфлікт на розгляд Гаазької конференції, щоб пре- дотвратить кровопролиття. Вдень німецький посол Пурталес поп- росіл негайного прийому у Сазонова для вручення йому заяви Німеччини. У ньому урверждалось, що, якщо Росія не припинить своїх військових приготувань, німецьке правительст- у оголосить мобілізацію. Сазонов вказав на те, що першою мо- зації 8 корпусів проізвлела Австрія. Після прийняття в Пе- тербурга повідомлення про австійской бомбардуванню Белграда цар дозволив Сазонову провести нараду з вищими військовими чіна- ми. Це нарада висловилася за написання ключових слів загальної мобілі- зації, а не тільки по черирём округах. Доповіли про це Цари, і той погодився. Почалися енергійні дії по реалізації рішення. Але о 23 годині 29 (16) липня 1914 р військовий мірістр В. О.Сухомлин Повідомити Сазонову про те, що Микола II скасував розпорядження про загальну мобілізацію. Вранці 30 (17) липня Сазонов, підтриманий військовим міністром Сухоліновим і начальником Генерального штабу генералом Н.Н.Янушкевічем, намагався переконати Миколи II в необхідності оголошення загальної мобілізації. Микола відмовлявся. треба прямо визнати, що цар не хотів війни і всіляко стралась НЕ до- пустити її початку. У протилежного цьому вищі диплома- тические і військові чини були налаштовані на користь військових дейс- твій і намагалися надати на Миколу сильний тиск. В телеграмі вранці 30 (17) серпня цар знову переконував "Віллі" надати немеленно тиск на Австрію. Саме тільки проти Австрії, вказував імператор, спрямовані зусилля й мобілізаційні ме роприятия Росії. Потім цар послав до Берліна особистого листа кайзеру з генералом В.С. Татищев, в якому також просив про посередництва у справі миру. Сазонов спробував переламати ці настрою Миколи II. Німеччина цілком могла б напоумити Австрію, якби вже не зважилася на війну, говорив міністр, тому потрібно зустріти війну у всеозброєнні. "Тому краще, не побоюючись викликати війну нашими до неї приготуваннями, тща- телно потурбуватися останніми, ніж зі страху дати привід до війні, бути захопленим нею зненацька ".Несколько годин цар пручався і тільки до вечора поступився і дав дозвіл приступити відразу до загальної мобілізації. Однак майже добу були втрачені. Передаючи раззрешеніе царя генералу Янушкевич, Са- Зонов сказав йому: "Тепер ви можете зламати телефон!" Німецький посол, відображаючи коливання, які були й на австро-германскоеёй стороні, відвідав Сазонова і запитай, удов- летворітся Росія обіцянкою Австрії не порушувати целост- ність Сербії. Сазонов дав такий письмову відповідь: "Якщо АВС трия, усвідомивши, що австро-сербський конфлікт набув європейський характер, заявить про свою готовність виключити з свого ультиматуму пункти, порушують суверенні права Сер- біі, Росія зобов'язується припинити свої військові пріготовлінія ". Цей відповідь була жорсткіше, ніж позиція Англії та Італії, які передбачали можливість прийняття даних пунктів. це обс тоятельство свідчить про те, що і російські реководі- ки в цей час зважилися на війну. У телеграммную коммента- риях послам Сазонов заявляючи, що мобілізаційні заходи Росії повинні проходити в обстановці глибокої таємниці. Щоб уникнути ускладнень з Німеччиною він пропонує не обьвлять все народно про початок мобілізації. Але його ожідінія НЕ оправдалісь.Обрадован- ні генерали поспішили провести мобілізацію з найбільшим шу- мом. З ранку 31 (18) іюбя в Петербурзі пояілісь надруковані на червоному папері оголошення, які закликали до мобілізації. Взвол- вання німецький посол намагався домогтися пояснень і усту- пок від Сазонова. Микола ж в ці години відправив телеграму Вільгельму II, в якій дякував йому за посередництво. " Призупинити мобілізацію вже технічно неможливо, писав він, але Росія далека від того, щоб бажати війни. поки тривають переговори з Австрією по сербському питання, Росія не предп- Рімет викликають дій. З огляду на ці настрої імператора, Сазонов кілька пом'якшив умови до Австрії, викладені ним напередодні, роблячи крок в сторону позицій Авгліі і Італії в питанні про базу для пере- говірок. Сазонов вважав, що якісь шанси на успіх мають тільки кроки в Лондоні, Микола ж вимагав Продовження і пря- мих переговорів з австрійським послом.ч Але світ доживав вже свої останні години. У Берліні Ягов викликав французького посла Ж. Камбона і заявив йому, що з огляду на загальної мобілізації російської армії Німеччина вводить положення "крігсгефар" (військової опас- ності). Німеччина просить Росію демобілізуватися, інакше вона почне свою мобілізацію. Зібрався рада міністрів Франції під головуванням президента респубіці Раймонда Пуанкаре вирішив відповісти на німецьку мобілізацію своєї. О 18 годині 30 хвилин 31 (18) липня німецький посол в Парижі явілвя до мінімс- тру закордонних справ Вівіані і заявив, що зважаючи на повну мобілі- зації російської армії і флоту Німеччина вводить положення "крігс- гефар ". Росії дано 12-годинний термін для скасування мобілізації. Якщо мобілізація в Росії не буде припинена, Німеччина обь- явить свою. О 12 годині ночі Пуртале відвідав Сазонова і передав йому за дорученням свого уряду заяву про те, що ес- Чи о 12 годині дня Росія не приступить до демобілізації тільки проти Німеччини, а й проти Австрії, Німецьке пра- вительство віддасть наказ про мобілізацію. Напередодні Микола II приймав німецького посла. він тщетно- переконував його, що мобілізація не означає загрози для Німеччини і тим більше ворожих стосовно ній намірів. З огляду на величезних рамеров країни мобілізацію за одну годину зупинити неможливо. Пурталес негайно повідомив зміст бесіди в Берлін. Але там розцінили це як відмову від німецьких умов. Телграмма Пурталеса послужила сигналом до прийняття рішення про войне.Так в ході наданого Росії терміну для скасування мо- зації німецька сторона підмінила питання про початок мобі- лізації питанням про прямому оголошенні війни. Жодної відповіді о 12 годині дня не було дано. Пурталес нес- Скільки разів домагався побачення з Сазоновим. Нарешті, в сьомому годині міністр закордонних справ прибув до будівлі міністерства. Незабаром німецький посол вже входив в його кабінет. У сильному хвилюванні він запитав, чи згодна російський уряд дати відповідь на вчорашню німецьку ноту в сприятливому тоні. Сазознов відповів - ні. Але хоча написання ключових слів мобілізація може бути скасована, Росія не відмовляється продовжувати перего- злодії для пошуків виходу із ситуації. Пурталес знову запитав, чи може Росія дати Німеччини сприятливий відповідь. Сазонов знову твердо відмовився. Після третього відмови Пурталес вийняв з кишені ноту німецького посольства, кото раю містила обьявление війни. Там вказувалося, що мобілі- зація в Росії зірвала посередництво, яке вів німецький імператор на прохання російського. Так як Росія отказивется скасувати ці заходи, німецький імператор, приймаючи виклик, від імені імперії заявляє, що вважає себе в стані війни з Росією. Так почалася війна. 1 серпня Італія оголосила про свій нейтралітет в начавшем- ся конфлікті, оскільки він почався через агрессевних дій Австрії проти Сербії і не представляє "казус фёдеріс" ( випадок іспоненіе союзних зобов'язань) для Італії. 2-3 авгус- та Франція заявила про підтримку Росії, а Англія про підтримку Франції. Війна стала європейської, а незабаром і світової. першим днем франзузскій мобілізації стало 2 серпня. Увечері 3 ав- густа (21) липня Німеччина оголосила війну Франції. німецькі війська порушили нейтралітет Бельгії і Люксембургу. Бельгія звернулася а Франції, Англії та Росії, як до державам-поручі- тельніцам, із закликом до співпраці в захисті її терито- рії. Увечері 4 серпня службовцям німецького посольства в Ло доні були вручені пвспорта з вимогою виїзду, а англійський флот Поліча наказ відкрити вогонь. У ніч на 5 серпня (23 липня) натовп "патріотичних маніфестантів" увірвалася в будівлю німецького посольства на Исакиевский площі в Петербурзі. Вона розгромила внутрішні приміщення посольства і сбосіла з фронтону будівлі величезну бронзову кінну групу. 5 серпня австрійський уряд у Відні зажадало виїзду Российс- кого посла, а 6 серпня в Петербурзі австрійський посол Сапар заявив Сазонову про обьявлении війни. Військові дії в 1914 році У літературі традиційно звинувачують царський уряд в поганій підготовці російської армії і військової промисловості до Першою світовою війною. І дійсно, щодо артілле- рії, особливо важкої, російська армія виявилася гірше поготов- ленній, порівняно з Німеччиною, за насиченістю автомобілями гірше, ніж Франція, російський флот поступався німецькому. Мали місце нех- ватки скнарядов, патронів, стрілецької зброї, обмундирування і спорядження. Але справедливості заради треба сказати, що ніхто з планувальників війни ні в одному генеральному штабі будь країни не припускав, що вона триватиме 4 роки та 3 з полови- ної місяці. Жодна країна не мала ні озброєння, ні снаряже- ня, ні продовольства на такий величезний термін.генеральні штаби розраховували максимум на 3-4 місяці, в гіршому випадку на півроку. Відповідно до цього всі сторони прагнули до швидкого розгортання наступателних дій. германці розраховували на блискавичну кампанію на Західному фронті з метою розгрому Франції, а потім на дії проти Росії, збройні сили якої повинна була сковувати Австрія. Росія, як видно з доповідної записки верховного главнокомадующего російської армії вів. кн. Миколи Миколайовича (дядько Миколи II), передбачала розгорнути наступ на Берлін силами Північно-Західного фронту (командущій Я.Г. Жилінський) і наступ на Відень си лами Південно-Західного фронту (командуючий Н.І. Іванов). військ противника на Східному фронті було в цей час порівняно мало - 26 німецьких дивізій і 46 австрійських. французькі армії не планували негайного наступу і розраховували на ефект від наступу росіян. Напрямок можливого німецького удару було визначено французьким військовим командуванням неправильно. Німеччина при- підтримувати "плану Шліффена", названого імени багаторічного керівника німецького генштабу, померлого неза- довго до війни. Вона розраховувала через слабко захищені гра- ниці Люксембургу та Бельгії прорватися до Франції і примусити її до капітуляції ще до того, як Росія зосередить свої війська для удару. Потужна угруповання німецьких військ відкинула бельгійської армію і вторглася до Франції. Французи і висадився на се- вірному побрежье Франції англійський корпус під напором превос- ходять сил змушені були відійти. Ворог рушив до Парижу. Імператор Вільгельм, закликаючи до нещадності, обіцяв восени покінчити з Францією. Над Францією нависла смертельна небез- ність. Уряд тимчасово покинуло столицю. Для порятунку союзників Руссо армії прискорили підготовку настання і почали його при неповному розгортанні всіх сво- їх сил. Через півтора тижні після оголошення війни 1-а і 2-я армії під командуванням генералів П.К. Реннкампфа і А.В. Сам- сонові вторглися в межі Східної Пруссії і розгромили в Під час Гумбиннен-Гольданський битви війська противника. од- новременно в районі Варшави і нової фортеці Новогеоргієвськ зосереджувалися сили для головного стратегічного удару по Берліну. Тоді ж почався наступ 3-й і 8-ї армій Південно-Західного фронту проти австрійців. Воно розвивалося ус- пешно і призвело до заняття території Галичини (21 серпня був узятий Львів). У той же час армії в Східній Пруссії, що не дос- тігнув узгодженості в своїх діях, були розбиті по частинам супротивником. Поразка у Східній Пруссії в серпні 1914 р весь час війни позбавило російські війська в цьому райо- Не активний. Вони отримували тепер лише оборонітелние завдання - захищати Москву і Петроград. Успішне натупленіе в Галичині призвело до того, що резерви для Південно-Західного фронту починають знімати навіть з-під Варша- ви, розлучаючись з планами наступу на Берлін. центр тяжес- ти операцій російської армії в цілому переміщується на південь, проти Австро-Угорщини. 12 (25) вересня 1914 за наказом Ставки Наступ Південно-Західному фронті було призупинено. за 33 дня російські війська просунулися на 280-300 км і вишліна лінію річки Вислока 80 км від Кракова. Була обложена потужна фортеця Перемишль. Зайнята була зачітелная чась Буковини з головним го- родом Чернівці. Бойові втрати австійцев досягли 400 тис. Че- ловек. з них 100 тис. полоненими, було захоплено 400 знарядь. Галицька наступальна операція стала однією з найбільш блискучий перемог російської армії за всю першу світову війну. Протягом жовтня - листопада на території Польщі проходили два найбільших бою: Варшавсько-Іваногодское і Лодзьке. В боях з обох сторін брало участь часом понад 800 тис. людина. Жодній з сторін не вдалося повністю вирішити свої завдання. Однак в цілому дії російських військ були більш ефек ність. Хоча наступу на Берлін так і не вийшло, західні союзники, особливо Франція, що знаходилися у важкому положенні, отримали перепочинок. Через отпракі частини військ з Франції на схід у німців не вистачило сил для намічався обходу Парижа. вони змушені були скоротити фронт свого наступу і вийшли до річки Марні північносхідному Парижа, де натрапили на великі анг- ло-французькі сили. У битві на Марні у вересні 1914 року брало участь з обидві- їх сторін більш 1.5 млн. чоловік. Французькі та англійські Войса перейшли в наступ. 9 вересня почалося відступ німців по всьому фронту. Вони змогли зупинити наседавшего противника лише біля річки Ена. Уряд і дипломатичний корпус, спішно втекли в Бордо, змогли повернутися в Париж. До кінця 1914 року Західний фронт стабілізувався від Се- вірного моря до Швейцарської кордону. Солдати зарилися в око- пи. Маневрена війна перетворилася на позиційну. В кінці листопада 1914 року на нараді командувачів фронтами російської армії в Бресті було прийнято рішення призупинити наступальні дії, і аж до січня 1915 року в Вос- точному фронті встановилося затишшя. Героїчну боротьбу вели сербські війська проти натиску ав- будів-угорської армії, яка восени 1914 р двічі захва- Тива Белград, але в грудні 1914 року серби вигнали оккупан- тов з всієї террторіі Сербії і до осені 1915 вели позиційну війну з австро-угорською армією. Турецькі війська, інструктіруемие німецькими військовими спе- ціалістів, зробили восени 1914 р наступ на Закав- казском фронті. Однак російські Войка відбили це наступлініе і успішно просунулися на Ерзрумском, Алакшертском і Ванське напрямках. У грудні 1914 років зо два корпуси турецької армії під командуванням Енвера-паші зробили наступ під Са- ракамишем. але і тут один корпус російська армія змусила до капітуляції, а другий корпус був повністю унічтожен.В по- нейшем турецькі війська не намагалися продожать будь-які ак- тивні військові операції. Російські війська також вигнали турків з Іранського Азербайд- жана: лише деякі райони Західного Ірану турки утримували за собою. До кінця 1914 року на всіх фронтах армії обох воюючих коалі- ций перейшли до затяжної позиційної війни. Війна на морях і океанах за друге півріччя 1914 року по суті звелася до взаємної блакаде узбереж. першим морським боєм з'явився набіг 28 серпня 1914 року англійської ескад- ри адмірала Бітті на німецькі судна, що стояли в бухті гостро- ва Гельголанд. В результаті цього набігу було потоплено три німецьких крейсери і один есмінець, у англійців був пошкоджений лише один крейсер. Потім відбулися ще два незначних битви: 1 листопад 1914 року в Коронельском бою біля узбережжя Чилі Ангийский ескадра зазнала поразки від німецьких ко- Рабле, втративши два крейсера, а 8 грудня англійська ескадра завдала поразки німецьким кораблям у Фолклендських гостро- вов, повністю знищивши ескадру адмірала Шпее. ці морські бою не змінили співвідношення морських сил: як і раніше ан- глійскій флот перевершував австро-німецький, який укривал- ся в бухтах острова Гельголанд, в Кілі і Вільгельмсхафені. на океанах, в Північному і Середземному морях панував флот Антанти, він обестечівал її коммунікащіі. Але вже в перші ме сящи війни виявилася велика загроза флоту Антанти з сто- ку німецьких підводних човнів, які 22 вересня Поторій один за одним три англійських броненосця, які несли дозорну службу на морських шляхах. Піратський набіг "Гебена" і "Бреслая" на Чорноморське побе- режье Росії істотних результатів не дав. Вже 18 листопада російський Чорноморський флот завдав сильні пошкодження "Гебен" і змусив турецький флот сховатися в Босфорі. Русский Балтійс- кий флот знаходився в Ризькому і Фінській затоках під надійним мінним загородженням в Балтійському морі. Таким чином, до кінця 1914 року стало очевидним провал по- енно-стратегімческого плану німецького командування. Герма- ня змушена була вести війну на два фронти. Військові дії в 1915 році Російське командування вступило в 1915 рік з твердим намере- ням завершити переможний наступ своїх військ в Галі- ції. Йшли запеклі бої за оволодіння карпатськими проходами і Кар- патскім хребтом. 22 березня після шестимісячної облоги капітулі- рова Перемишль з його 127-тисячним гарнізоном австро-венгерс- ких військ. Але вийти на угорську рівнину російським військам вдалося. У 1915 році Німеччина і її союзники скерували основний удар проти Росії, розраховуючи завдати їй поразки і вивести її з війни. До середини квітня німецьке командування встигло перебростіь з Західного фронту кращі боєздатні корпусу, які разом з австро-угорськими військами утворили нову ударну 11-у армію під командуванням німецького Генена Ма- Кензо. Зосередивши на головному напрямку контрпаступленія войс- ка, в два рази перевершували сили російських військ, підтягнувши артилерію, чисельно перевершувала російську в 6 разів, а по тяж yoлим знаряддям - в 40 разів, австро-німецька армія 2 травня 1915 року прорвала фронт в районі Горлиці. Під напором австро-німецьких військ російська армія з важкими боями відступала з Карпат і з Галичини, наприкінці травня залишила Перемишль, а 22 червня здала Львів. Тоді ж, в червні, німецьке командування, маючи намір затиснути в "кліщі" російські війська, що билися в Польщі, зробив удари своїм правим крилом між Західним Бугом і Віслою, а лівим - в низов'ях річки Нарев. Але і тут, як і в Галичині, російські війська, які не мали достатньо зброї, боєприпасів і спорядження, з важкими боями відступили. До середини вересня 1915 року наступальні ініціатива німецької армії вичерпалася. Російська армія закріпилася на ли- ванні фронту: Рига - Двінська - озеро Нарочь - Пінськ - Тернопіль - Чернівці, і до кінця 1915 Східний фронт простягався від Балтійського моря до румунського кордону. Росія втратила про- Ширн територію, але зберегла свої сили, хоча з початку виття- ни російська армія на той час втратила в живій силі близько 3 млн. Чоловік, з них близько 300 тис. Убитими. У той час коли російські армії вели напружену нерівну війну з головними силами австро-німецької коаліції, союзники Росії - Англія і Франція - на Західному фронті протягом все- го 1915 організували всього лише кілька приватних військо- них операцій, які не мали істотного значення. У са мий розпал кровопролитних боїв на Східному фронті, коли російська армія вела важкі оборонні бої, з боку ан- гло-французьких союзників не було наступлінія на За- падном фронті. Воно було прийнято тільки в кінці вересня 1915 року, коли на Східному фронті наступальні операції гер- Манський армії вже припинилися. Докори сумління від невдячності по відношенню до Росії з великим запізненням відчув Ллойд Джордж.У своїх мему- арах він пізніше писав: "Історія пред'явити свій рахунок військовому ко мандованію Франції та Англії, яке в своєму егоїстичному упертості прирекло своїх російських товаришів по зброї на ги бель, тоді як Англія і Франція так легко могли врятувати русс- ких і таким чином допомогли б найкраще собі ". Отримавши територіальний виграш на Східному фронті, гер- Манський командування, проте, не добився головного - воно не змусило царський уряд до укладення сепаратного миру з Німеччиною, хоча половина всіх збройних сил Німеччини і Австро-Угорщини була зосереджена проти Росії. У тому ж 1915 році Німеччина спробувала завдати сокруші- вальний удар Англії. Вона вперше широко испльзовать порівняй кові нову зброю - підводні човни, щоб припинити підвезення до Англію необхідної сировини і продовольства. Сотні судів були унічножени, їх команди і пасажири загинули. обурення нейт- ральних країн змусило Німеччину не топити пасажирські ко Рабле без попередження. Англія ж шляхом збільшення і укоре- ня будівництва суден, а також розробкою ефективних заходів боротьби проти підводних човнів подолала навислу над нею небезпека. Навесні 1915 року Німеччина вперше в історії воєн прменіла одне з найбільш нелюдських зброї - отруйні речовини, але це забезпечило лише тактичний успіх. Невдача спіткала Німеччину і в дипломатичній боротьбі. ан- танта обіцяла Італії більше, ніж могли обіцяти Німеччина і стикаються з Італією на Балканах Австро-Угорщина. В травні 1915 року Італія оголосила їм війну і відвернула на себе некото- рую частина військ Австро-Угорщини і Німеччини. Лише частково ця невдача була компенсована, тим що восени 1915 року болгарський уряд вступив у війну проти Антанти. В результаті утворився Черверной союз Гер- манії, Австро-Угорщини, Туреччини і Болгарії. безпосереднім наслідком етоог стало наступ німецьких, австро-вен- герскіх і болгарських військ проти Сербії. маленька сербська армія героїчно чинила опір, але була розчавлена превосхо- дящими силами противника. Надіслані на допомогу сербам війська Англії, Франції, Росії та залишки сербської армії утворили Балканський фронт. У міру затягування війни у країн учасниць Антанти росло по- дозреніе і недовеніе один до одного. По секретному угодою Росії з союзниками в 1915 році в разі победоноского вікон- чания війни Константинополь і протоки повинні були відійти до Росії. Побоюючись реалізації цієї угоди, з ініціативи Вінстона Черчіля, під приводом удару протоками і Констан- тінополю нібито для підриву комунікацій німецької коаліції з Туреччиною була зроблена Дарданелльська експедиція з метою оккпуащіі Константинополя. 19 лютого 1915 року англо-французький флот почав обстріл Дарданелл. Однак, зазнавши великих втрат, англо-французька ескадра через місяць припинила бомбардування Дарданелльська укріплень. На Закавказькому фронті російські воску влітку 1915 року, від- разив наступ турецької армії на Алашкертская напрямку, перейшли в контрнаступ на Ванське напрямках. Тоді ж німецько-турецькі війська активізували Беон дії в Ірані. Спираючись на спровоковане німецькими агентами в Іра- не повстання бахтіарскіе племен, турецькі війська стали прод- Віган до районам нафтопромислів і до осені 1915 зайняли Керманшах і Хамадан. Але незабаром прибули англійські війська відкинули турок і бахтіар від району нафтопромислів, і восста- новілі зруйнований Бахтіар нафтопровід. Завдання очищення Ірану від турецько-німецьких військ лягла на російський експедиційний корпус генерала Баратова, що висадився в жовтні 1915 року в Ензелі. Переслідуючи германо-турецькі війська, загони Баратова зайняли Казвін, Хамадан, Кум, Кашан і підійшли до Ісфахану. Влітку 1915 року англійські загони захопили німецьку Південно -Західну Африку. У січні 1916 року англійці примусили до капітуляції оточені в Камеруні німецькі війська. Військові дії в 1916 році Військова кампанія 1915 року в Західному фронті не принесла будь-яких великих оперативних результатів. позиційні бої лише не хотів вести. Антанта перейшла до економічної блоку- де Німеччині, на що остання відповіла нещадної підводної війною. У травні 1915 року німецька підводний човен терпедіро- вала англійська океанський пароплав "Лузітанія", на якому по- гинуло понад тисячу пасажирів. Не роблячи активних наступальних військових операцій, Англія і Франція завдяки перенесенню центру ваги військових дій на російський фронт отримали перепочинок і все своє вни- гу зосередили на розвитку військової промисловості. вони нагромаджувати сили для подальшої війни. До початку 1916 року Анг- лія і Франція мали перевагу над Німеччиною в 70-80 дивізій і перевершували її в новейшеі озброєнні (з'явилися танки). Важкі наслідки активних наступальних військових опера- ций в 1914-1915 роках спонукали керівників Антанти скликати нарада представників генеральних штабів союзних армій в грудні 1915 року в Шантийи, близько Парижа, де дійшли виводи- ду, що війну можна закінчує переможно тільки при погоджені ванних активних наступальних операціях на головних фронтах. Однак і після цього рішення навтупленіе в 1916 році було на- мечено в першу чергу на Східному фронті - 15 червня, а на- Західному фронті - 1 липня. Дізнавшись про намічених термінах наступу країн Антанти, гер- Манський командування вирішило взяти в свої руки ініціативу і почати наступ на Західному фронті значно раніше. при це був намічений головний удар наступу на район верденских укріплень: для захисту яких, по тверде переконання гер- Манського командування, "французьке командування змушене буде пожертвувати останньою людиною ", так як в разі прориву фронту у Вердена відкриється прямий шлях на Париж. од- нако розпочате 21 лютого 1916 року наступ на Верден НЕ увінчалося успіхом, тим більше, що в березні через настання російських військ в районі міста Двінська й озера Нарочь германс- дещо командування було змушене послабити свій натиск під Вір- Деном. Проте взаємні кровопролитні атаки і контрата- ки під Верденом тривали майже 10 місяців, до 18 грудня, але істотних результатів не дали. Верденськая операція в буквальному сенсі слова превартілась в "м'ясорубку", в уничто- ються живої сили. Обидві сторони зазнали колосальних втрат: французи - 350 тис. чоловік, німці - 600 тис. чоловік. Німецький наступ на Верденського укріплення не змінило плану командування Антанти почати основне наступ 1 липня 1916 року на річці Соммі. Сомскіе бої з кожним днем наростали. У вересні після суцільного вогневого валу англо-французької артилерії на полі бою незабаром з'явилися англійськи танки. Однак технічно ще недосконалі і використовувані в невеликому числі, вони, хоча і принесли атакували англо-французьким військам місцевий успіх, не могли забезпечити загального стратегічно-оперативного прориву фронту. До кінця листопада листопада 1916 соммской бої стали заті- хать. В результаті всієї соммской операції Антанта захопила територію в 200 кв. км, 105 тис. німецьких полонених 1500 пу- лемётов і 350 знарядь. У боях на Соммі обидві сторони втратили понад 1 млн. 300 тис. убитими, пораненими і полоненими. Виконуючи рішення погоджені на нараді представників генеральних штабів у грудні 1915 року в Шантийи, верховне командування російської армії намітило на 15 червня головне нас- тупліеніе на Запдном фронті в напрямку Барановичів з од- новременно допоміжним ударом армій Південно-Західного фронту під командуванням генерала Брусилова в галицько-буковинському напрямку. Однак почалося в лютому німецьке наступлю ня на Верден знову змусило французький уряд про- сить царський провітельством Росії про допомогу шляхом наступу на Східному фронті. На початку березня російські війська предрінялі наступ в районі Двінська й озера Навочь. атаки російських військ тривали до 15 березня, але привели лише до тактичних успіхам. В результаті цієї операції російські війська понесли великі втрати, але відтягнули на себе значну кількість німецьких резервів і цим полегшили становище французів під Верденом. Французькі війська отримали можливість перегрупуватися і посилити оборону. Двінська-Нарочьская операція ускладнювала підготовку до гене- ральному наступові на російсько-німецькому фронті, наміченому на 15 червня. Однак слідом за допомогою французам послідувала но вая наполегливе прохання командування військ Антанти допомогти італійцям. У травні 1916 року 400-тисячна австро-угорська армія перейшла в наступ в Трентіно і завдала тяжке по- ражение італійської армії. Рятуючи від повного разгома італьян- ську армію, а також англо-французьку на заході, російське ко мандованіе початок 4 червня, раніше наміченого терміну, наступ військ на південно-західному напрямку. російські війська під командуванням генерала Брусилова, прорвавши оборону проти- ника майже на 300 кілометровому фронті, стали просуватися в Східну Галичину і Буковину (Брусиловський прорив). Але в са- мий розпал наступу, незважаючи на прохання генерала Брусіло- ва про покрепленіі наступаючих військ резервами і боєприпасами, Верховне командування російської армії відмовилося послати ре- резерв на південно-західний напрямок і початок, як намічалося раніше, наступ на західному напрямку. Однак після слабкого удару в напрямку Барановичів командуючий севе- ро-западндм напрямком генерал Еверт відклав загальний наступ- ня на початок липня. Тим часом війська генерала Брусилова продовжували розвивати розпочате наступ і до кінця червня просунулися далеко в глиб Галичини і Буковини. 3 липня генервл Еверт відновив наступ на Барановичі, але атаки російський військ на цьому ділянці фронту не досягнули успіху. Тільки після повного про- вала наступу військ генерала Еверт верховне командування російських військ визнало наступ військ генерала Брусилова на Південно-Западнм фронті головним -але вже було пізно, час було втрачено, Австрійське командування встигло перегрупувати свої війська, підтягнуло резерви. Були перекинуті шість диви- зій з Австро-італійського фронту, а німецьке командування в розпал верденских і соммской боїв перекинуло на Східний фронт одинадцять дивізій. Подальше наступ російських військ було призупинено. В результаті наступу на Південно-Західному фронті російські війська просунулися далеко в глиб Буковини і Східної Галі- ції, зайнявши близько 25 тис. кв. км території. Було взято в полон 9 тис. Офіцерів і понад 400 тис. Солдатів. Однак цей успіх російської армії літа 1916 не приніс вирішального стратегічними кого результату через відсталості і бездарності верховного ко- мандованія, відсталості транспорту, відсутності озброєння і боєприпасів.Все ж наступ російських військ в 1916 році зіграло велику роль. Воно полегшило положення союзників і разом з настанням англо-французьких військ на Соммі звело нанівець ініціативу німецьких військ і змусило їх надалі до стратегічної оборони, а австро-угорська армія після Брусилівського удару 1916 року не здатна була до серйозним наступальних операцій. Коли Російські війська під командуванням Брусилова завдали поразка австро-вергерскоім військам на Південно-Західному фронті, румунські правлячі кола вважали, що настав зручний момент вступити у війну на боці переможців, тим більше, що, всупереч поширеній думці Росії, Англія і Франщія наполягали на Вступ Румунії у війну. 17 серпня Руманя самостійно почала війну в Трансільванії і спочатку досягла там не- якого успіху, але коли затихли соммской бої, австро-гер- Манський війська без особливого напруження розгромили румунську армію і окупували майже всю Румунію, одержавши досить важливою ний джерело продовльствія і нафти. Як і передбачала російське командування, довелося перебрость в Румунію 35 піхотних і 11 кавалерійських дивізій, щоб ускрепіть фронт по лінії Нижній Дунай - Браїла - Фокшани - Дорна - Ватра. На кавказькому фронті, розвиваючи наступ, російські війська 16 лютого 1916 оволоділи Ерзурум, а 18 квітня зайняли Трабзонд (Трапезунд). Успішно для російських військ розвивалися бої на Урмийского напрямку, де був зайнятий Рувандіз, і у озера Ван, де російські війська влітку вступили в Муш і Бітліс. 1917 рік. Наростання революційної та активності і "мирні" маневри в воюючих країнах До кінця 1916 року цілком виразно виявилося превос- ходство Антанти як в чисельності збройних сил, так і в військовій техніці, особливо в артилерії, авіації і танках. В військову кампанію 1917 Антанта на всіх фронтах вступила з 425 дивізіями проти 331 дивізії супротивника. Однак разногла- ся в військовому керівництві і корисливі цілі учасників Ан- ТАНТА часто паралізували ці переваги, ято яскраво прояві- лось в неузгодженості дій командування Антанти під час великих операцій в 1916 році. Перейшовши до стратегічекой обороні, австро-німецька коаліція, ще далеко не повержен- ная, поставила світ перед фактом затяжної виснажливої війни. А кожен місяць, кожен тиждень війни спричиняли нові ко лоссальние жертви. До кінця 1916 року обидві сторони втратили убитими близько 6 млн. чоловік і близько 10 млн. чоловік пораненими і понівеченими. Під впливом величезних людських втрат і ліше- ний на фронті і в тилу в усіх воюючих країнах пройшов шові- ністічекій чад перших місяців війни. З кожним роком нарос- ло антивоєнний рух в тилу і на фронтах. Затягування війни неминуче позначалося в тому числі і на моральному дусі російської армії. Патріотичний підйом 1914 року давно був розгублений, експлуатація ідеї "слов'янської соліраднос- ти "також вичерпала себе. Розповіді про жорстокості німців теж не давали належного ефекту. Втома від війни позначалася нд е більше і більше. Сидіння в окопах, нерухомість позіціон- ної війни, відсутність найпростіших людських умов на по- зіціях - все це було фоном почастішали солдатських заворушень. До цього треба додати протест проти паличної дисципліни, зловживань начальників, казнокрадства тилових служб. І на фронті, і в тилових гарнізонах все частіше відзначалися випадки невиконання наказів, вирази співчуття страйкуючим робо чим. У серпні - вересні 1915 року під час хвилі страйків в Петрограді багато солдатів столичного гарнізону висловлювали солі- дарность з робочими, відбулися виступи на ряді кораблів Балтійського флоту. У 1916 році мало місце повстання солдат на кременчуцькому розподільному пункті, на такому ж пункті в Гомелі. Влітку 1916 років зо два сибірських полка відмовилися йти в бій. З'явилися випадки братання з солдатами супротивника. До осені 1916 року значна частина 10-мільйонний армії зна ділась в стані бродіння. Головною перешкодою до перемоги стали тепер не матеріальні недоліки (озброєння і постачання, військова техніка), а внут- реннее стан самого суспільства. Глибокі протиріччя охва- Тива шари. Головним було протиріччя між царсько-монархі- ного табором і двома іншими - ліберально-буржуазним і револющіонно-демократичним. Цар і групувалася навколо нього придворна камарилья хотіли зберегти всі свої прівіле- гии, ліберальна буржуазія хотіла отримати доступ до прави- тельственной влади, а револющіонно-демократичний табір у чолі з партією більшовиків боровся за повалення монархії. Бродінням були охоплені широкі маси населення всіх воюю- щих країн. Все більше трудящих вимагали негайного світу і засуджували шовінізм, протестували проти нещадної екс- тації, нестачі продовольства, одягу, палива, проти про- чення верхівки суспільства. Відмова правлячих кіл удовлетво- рить ці трубованія і придушення протестів силою поступово привели маси висновку про необхідність боротьби проти військової диктатури і всього існуючого стороя. антивоєнні виступле- ня переростали в революційний рух. У такій обстановці в правлячих колах обох коаліцій росла тривога. Навіть самі крайні імперіалісти не могли не счітать- ся з настроєм мас, котрі жадали світу. Тому були підпри- няти маневри з "мирними" пропозиціями в розрахунках на те, що ці пропозиції будуть відкинуті супротивником і в такому випадку на нього можна буде свалітьвсю провину за продовження війни. Так, 12 грудня 1916 року кайзерівський правітельтво Герма- ванні запропонувало країнам Антанти розпочати "мирні" переговори. При цьому німецьке "мирне" предолженіе було розраховане на розкол в таборі Антанти і на опору тих шарів всередині країн Ан- Танта, які схильні були домогтися миру з Германій без "Нищівного удару" по Німеччині силою зброї. Так як "Мирне" пропозицію Німеччини не містило жодних конкретних умов і абсолютно замалічівало питання про долю оккупірован- них австро-німецькими військами територій Росії, Бельгії, Франції, Сербії, Румунії, то це дало привід Антанті на даний і наступні пропозиції відповідати конкретними вимогами про звільнення Німеччиною всіх захоплених територій, а так- ж розділу Туреччини, "реорганізації" Європи на основі "націо- нального принципу ", що фактично означало відмову Антанти вступити в мирні переговари з Німеччиною і її союзниками. Німецька пропаганда шумно сповістила всьому світу, що в про- долженой війни винні країни Антанти і що вони змушують Німеччину до "оборонітьним заходам" шляхом нещадної "неограні- ченной підводної війни ". У лютому 1917 року в Росії перемогла буржуазно-демократи- чна революція, і в країні широко розгорнувся рух за револіціонний вихід з імперіалістичної війни. У відповідь на початок в лютому 1917 року необмежену подводнуювойну з боку Німеччини США розірвали з останньої дипломатичні відносини, і 6 квітня, оголосивши війну Герма- ванні, вступили у війну, щоб вплинути на її результати в свою користь. Ще до прибуття американських солдатів війська Антанти 16 ап реля 1917 року розпочали наступ Західному фронті. але атаки англо-французьких військ, які йшли одна за одною 16 -19 квітня, виявилися безуспішними. Французи і англійці за чоти- ре дня боїв втратили більше 200 тис. убитими. У цьому бою по- гинуло 5 тис. російських солдатів зі складу 3-й російської бригади, надісланої з Росії на помащь союзникам. Були підбиті або знищені майже всі 132 англійських танка, участввавшіе в бою. Готуючи цю військову операцію, кодандованіе Антанти наполегливо вимагало від Тимчасового уряду Росії на- чать наступ на Східному фронті. Однак підготувати в революційної Росії таке наступ було нелегко. Все ж глава Тимчасового уряду Керенський став посилено гото- вити наступ, розраховуючи в разі успіху підняти престиж буржуазного Тимчасового уряду, а при невдачі звалити вину на більшовиків. Розпочате 1 липня 1917 року радянське наступ на львівському напрямку спочатку розвивалося успішно, але незабаром німецька армія, що одержала в підкріплення 11 дивізій, перекинутих з Західного фронту, перейшла в контрнаступ і відкинула російські війська далеко за вихідні позиції. Таким чином, в 1917 році на всіх європейських фронтах, незважаючи на перевагу Антанти в живій силі і у військовій техніці, її військам не вдалося досягти вирішального успіху ні в одному з предпринимавшихся наступів. Револціонная ситуація в Росії і відсутність необхідної узгодженості у військових операціях всередині коаліції зірвали реалізацію стратегічних планів Антанти, розрахованих на повний розгром австро-гер- Манського блоку в 1917 році. А На початку вересня 1917 року німецька армія зробила наступ на північній ділянці Східного фронту з метою захоплення Риги і Ризького узбережжя. Вибір німцями моменту для наступу під Ригою не була случити- ен. Це був час, кодгда російська реакційна військова вер- Хушке, готуючи контрреволюційний переворот в країні, вирішила спертися на німецьку воєнщину. На скликаному в Моск- ве в серпні державному нараді генерал Корнілов вис казав своє "припущення" про швидке падіння Риги і відкритті шляхів до Петрограду - колиски російської революції. це послужі- ло сигналом для наступу німецької армії на Ригу. Несмот- ря на те що були всі можливості утримати Риги, вона була по наказом військового командування здано німцям. розчищаючи шлях німцям на револющіонний Петроград, Корнілов почав свій від- тий чужої землі. Корнілова був розгромлений рево- люціонной робітниками і солдатами під керівництвом більшовиків. Вхід Росії з Першої світової війни 25 жовтня (7 листопада) 1917 року в Петрограді стався ок тябрьского переворот. Тимчасовий уряд впала, влада пе- Решле в руки Рад робітничих і солдатських депутатів. Созван- ний в Смольному 25 жовтня II Всеросійський з'їзд Рад робітничих і солдатських депутатів встановив в країні Радянську Республіку. Главою уряду був обраний В.І. Ленін. 26 жовтня (8 листопада) 1917 року II Всеросійський з'їзд Рад прийняв Декрет про мир. У ньому Радянський уряд предлага- ло "всім вюющім народам і їх урядам розпочати негайно преговорів щодо справедливому та демократичному світі ". Далі раз'- ясняют що таким світом Радянський уряд вважає не- повільний світ без анексій, без насильницького приєднання чужих народностей і без контрибуції. Дійсно, в ряду багатьох завдань, які довелося ре- шать переможцем Радам, одній з првостепенних був вихід з війни. Від цього багато в чому залежала доля соціалістичної революції. Трудящі маси чекали позбавлення від тягот і ліше- ний війни.Мільйони солдатів рвалися з фронтів, з окопів до- мій, В.І. Ленін писав тоді: "... Що може бути бесспорнее і ясніше, ніж наступна істина: правітелства, що дало змученого трирічної грабіжницької війною народу Радянську владу, зем- лю, робочий контроль і світ, було б непереможне? Світ - го- ве "(Ленін В. І.. собр. соч.-Т.35.-с.361). Уряди країн Антанти навіть не відповіли на предложе- ня II з'їзду Рад про укладення миру. Навпаки, вони стара- лись не допустити виходу Росії з війни. Замість пошуків шляхів до світу вони намагалися не допустити виходу Росії з війни. Замість пошуків шляхів до миру вони взяли курс на підтримку конт- рреволюціі в Росії і організацію антирадянської інтервенції, щоб, як висловлювався Уїнстон Черчілль, "задушити коммуністі- чний квочку, поки вона не висиділа курчат ". У цих умовах було прийнято рішення самостійно почати переговори з Німеччиною про укладення миру. У партії і в Радах розгорілася гостра дискусія - заклю чать чи не укладати мир? Боролися три точки зору: Леніна і його прихильників - погодитися на підписання аннексіоніст- ського світу; групи "лівих комуністів" на чолі з Бухаріним - не мир з Німеччиною укладати, а оголосити їй "революційну" війну і тим самим допомогти німецькому пролетаріату розпалити у себе революцію; Троцького - "ні миру, ні війни". Радянської мирної делегації, яку очолював народний комісар закордонних справ Л.Д. Троцький, Ленін дав установку затягувати підписання світу. Жевріла надія, що в Німеччині може вибухнути революція. Але Троцький ця умова не ви- Ніл. Після того як німецька делегація повела переговори в ультимативному тоні, він заявив, що Радянська республіка війну припиняє, армію демобілізуватиме: а миру не подпісивпает. як потім пояснював Троцький, він розраховував, що такий жест Нікополі лихнёт німецький пролетаріат. Радянська делегація відразу ж покинула Брест. Переговори з вини Троцького були зірвані. Німецький уряд, давно розробляло план зах- вата Росії, отримало привід для розриву перемир'я. 18 фев- раля о 12 годині дня німецькі війська перейшли в наступ по всьому фронту - від Ризької затоки до гирла Дунаю. В ньому брало участь близько 700 тис. чоловік. План німецького командування передбачав швидкий зах- ват Петрограда, Москви, падіння Рад і укладення миру з новим, "небільшовицького урядом". Почалося відступ старої російської армії, яка втратила до цього часу свою боєздатність. Німецькі дивізії майже безперешкодно рухалися вглиб країни, і перш за все в напрямку Петрограда. Вранці 19 лютого Ленін направив гер- Манський уряду телеграму про згоду підписати мир на запропонованих умовах. Одночасно Раднарком вживав заходів по організації військового опору противнику. його оказ- вали нечисленні загони Червоної гвардії, Червоної армііі від- слушні частини старої армії. Однак німецький наступ стрімко розвивалося. Були втрачені Двінська, Мінськ, По- Лоцко, значітеьная чась Естонії та Латвії. Німці рвалися до Петрограду. Над Радянською республікою нависла смертельна небезпека. 21 лютого Рада Народних Комісарів прийняла написаний В.І. Леніним декрет "Соціалістична Вітчизна в опаснос- ти! ". 22 і 23 лютого 1918 року в Петрограді, Пскові, Ревелі, Нарві, Москві, Смоленську і в інших містах розгорнулася кам- панія записи в Червону Армію. Під Псковом і Ревелем, в Латвії, Білорусії, на Україні йшли бої з кайзерівськими частинами. На Петроградському направле- ванні радянським військам вдалося призупинити наступ ворога. Зростаючий опір радянських військ охолоджувало запал німецьких генералів. Побоюючись затяжний війни на Сході і удару англо-американських і французьких військ із Заходу, гер- Манський уряд вирішив укласти мир. але запропоновані їм умови світу були ще важчими. Радянська республіка повинна була повністю демобілізувати армію, укласти неви- придатні угоди з Германіеій і т.д. Мирний договір з Німеччиною був підписаний у Бресті 3 березня 1918 року і увійшов в історію під назвою Брестського миру. Таким чином Росія вийшла з Першої світової війни, але для Радянської влади в Росії це було лише перепочинком яка б- ла іспоьзовать для зміцнення влади і господарства, для під- товки до "відсічі всесвітньому імперіалізму". Завершення Першої світової війни Навесні 1918 року німецьке командовніе спробувало розбити англо-французькі війська до прибуття в Європу великих вооружё - нних сил США. Воно запевняло солдат, що ця битва буде ре- вирішальним. З кінця березня Німеччина почала наступ. ціною великих втрат її військам вдалося просунутися до Парижу, захопити чимало полонених і трофеїв. Але розбити англо-французькі армії до прибуття військ США не вдалося. Не тільки матеріальні, але і людські резерви Німеччини були вичерпані: на фронт отправля- Чи підлітків. Солдати були виснажені і не бажали битися, багато дезертирували. Наступ німецьких військ зазнало невдачі, і ініціати- Тува перейшла до Антанти. Англо-французька армія і вже прібив- шие дивізії США відкинули війська Німеччини на вихідні пози- ції. 8 серпня почалося наступ військ Франції, Англії та США під загальним командуванням французскогомаршала Фоша. вони прорва- Чи фронт супротивника, розгромивши в один день 16 дивізій. Чи не ж- гавкоту битися, німецькі солдати здавалися в полон. Це був, по словами фактичного РУКОВАДИТЕЛЯ німецького генерального штабу генерала Людендорфа, "найчорніший день німецької ар- мии в історії світової війни ". Збройні сили Німеччини вже не могли чинити сопротів- лення генераьному наступу франко-англо-американських військ. Англо-французькі і сербські війська наступали і ні Бал- Канському фронті. Болгарська армія була розбита, і Болгарія ка пітуліровала. Після розгрому англійськими та французькими войс- ками турецької армії в Палестині і Сирії капітулювала і Османська імперія. Солдати австро-угорської армії відмовилися воювати. Австро-Угорщина розвалилася. На території образовал- ся ряд незалежних національних держав. 3 листопада 1918 го- да австро-угорське командування підписало продиктоване Антантою перемир'я. В той же день в Німеччині почалася революція. 9 листопада на- рід скинув монархію. Країна стала республікою. було створено новий уряд. На світанку 11 листопада 1918 року в компь- Єнському лісі, в штабному вагоні Фоша було підписано перемир'я між Німеччиною і її супротивниками. 11 листопада в 11 годині ранку сигнальщик, який стояв біля штабного вагона верховного главнокамандующего, протрубив сигнал "прек- ратіть вогонь ". Сигнал був переданий по всьому фронту. В той же момент були зупинені бойові дії. Перша світова війна закінчилася. Результати Першої світової війни У 1914 році Німеччина була підготовлена до війни краще, ніж її противники. Однак світова війна закінчилася поразкою Четверного союзу. Вирішальне значення мало перевагу Ан- ТАНТА в людських і матеріальних ресурсах. На її боці оказа- лись США. Державний лад, що існував в Німеччині, Австро-Угорщини та Османської імперії, не витримав випробувань ми- ровой війни і зазнав аварії. В результаті поразок і ре- волющій все три імперії ісчесзі з політічнсеой карти. Англія, Франція і США досягли розгрому своїх головних конкурентів і приступили до переділу світу. Чи не витримала випробувань світової війни та російська монар- хия. Вона була зметена протягом декількох днів бурею Фев- Ральськи революції. Причинами падіння монархії є хаос в країні, криза в економіці, політиці, протиріччя монархії з широкими верствами суспільства. Каталізатором всіх цих негатив них процесів стало руйнівною участь Росії в Першій ми- ровой війні. Багато в чому через нездатність Тимчасового прави- тва вирішення проблеми досягнення миру для Росії проізошё л Жовтневий переворот. Радянська влада змогла вивести Рос- цю зі світової війни, але лише ціною значних територій- альних поступок. Таким чином, стояли в 1914 році перед Росією завдання розширення території і сфер впливу Российс- кой імперії не були виконані. Світова імперіалістична війна 1914 -1918 років була са- мій кровопролитної і жорстокої із усіх війн, які світ знав до 1914 року. Ніколи ще протівоборсвтующіе сторони не вистав- лялі таких величезних армій для взаємного знищення. Загальна чисельність армій сягала 70 млн. чоловік. всі досягнення техніки, хімії були спрямовані на винищення людей. вбивали всюди: на землі і в повітрі, на воді і під водою. отруйні гази, розривні кулі, автоматичні кулемети, снаряди важких знарядь, вогнемети - все було направлено на знищення людського життя. 10 млн. Убитих, 18 млн. Раненнх - такий підсумок війни. .
 - 30 - Список використаної літератури: 1. "Агонія серцевого згоди: царизм, буржуазія та їх з- юзнікі по Антанті. 1914 - 1917 "Алексєєва І. В. - Ленінград "Лениздат" 1990 г. 2. "Історія Першої світової війни 1914 - 1918« під редакці- їй Ростунова І.І. - Москва "Наука" 1975 г. 3. "Перша світова війна. 1914 - 1918« (збірник наукових статей) Редакційна колегія: Сидоров (відп. ред.) та ін. - Москва "Наука" 1975 г. 4. "Нова історія" під редакцією Овчаренко Н.Є. - Москва "Просвіта" 1976 р 5. "Нова і новітня історія" під редакцією Попової Є.І. і Татаринова К.Н. - Москва "Вища школа« 1984 р 6. "1 серпня 1914 року" Яковлєв М.М. - Москва "Молода гвардія "1974 р 7. "Спогади" Сазонов С.Д. - Москва "Міжнародні від- носіння "1991 р 8. "Серпневі гармати" Такман Б. - Москва "Молода гвар- дія "1972 р |