Команда
Контакти
Про нас

    Головна сторінка


Перша світова війна.





Скачати 70.09 Kb.
Дата конвертації 15.11.2018
Розмір 70.09 Kb.
Тип курсова робота

ЗМІСТ

1. Введення 2 стор.

2. Імперіалістичний характер Пер-

виття світової війни. 2-4 стор.

3. Розв'язання війни 4-11 стор.

4. Військові дії в 1914 році 11-14 стор.

5. Військові дії в 1915 році 14-18 стор.

6. Військові дії в 1916 році 18-21 стор.

7. 1917 рік. наростання революціон-

ної активності і "мирні" маневри воюю-

щих країн 21-25 стор.

8. Вихід Росії з Першої світової

війни 25-27 стор.

9. Завершення Першої світової війни 27-29 стор.

10. Результати Першої світової війни 29 стор.

11. Список що використовувалася літератури 30 стор.

.

Вступ

Протягом тижня з моменту оголошення 28 липня 1914 р Австро

Угорщиною війни Сербії в неї втягнулися майже всі великі дер-

жави Європи. Відразу ж після початку війни поспішили заявити про

свій нейтралітет Болгарія, Греція, Іспанія, Португалія,

Голландія, Данія, Швеція, Норвегія, США, ряд гсударств Ла-

тинского Америки і Азії, а також союзники австро-німецького

блоку - Італія та Румунія. Перебувала в фарватері німецької

політики Туреччина також заявила про нейтралітет, але вже 2 серпня

турецький уряд уклав секретну угоду з Гер-

манією і приступило до загальної мобілізації, фактично пере-

давши в розпорядження німецького генерального штабу все вооружё

ські сили Туреччини.

Утворився російсько-турецький закавказький фронт, який

відвернув значні сили російських військ від боротьби з Німеччиною.

У той час коли увага імперіалістів западноевропейкіх

держав була прикута до театру військових дій в Європі.

хижацький японський імперіалізм пред'явив ультиматум Герма-

ванні, зажадавши негайного відведення з далекосхідних вод і

Тихого океану всіх германських збройних сил і передачі Япо-

ванні "орендованій" Німеччиною території Цзяочжоу з портом і

фортецею Циндао. Німеччина відхилила ультиматум. 23 серпня

1914 Японія оголосила війну Німеччині. після непродолжітель-

ної облоги Циндао був захоплений Японією, а потім нею були захва-

чени Маршальські, Каролінські і Маріанські острови в Океанії,

належали Німеччині.

Так, що почалася імперіалістична війна в Європі, перекі-

нувшись на Близький і Далекий Схід, перетворилася на світову

війну.

імперіалістичний характер

першої світової війни

Перша світова війна виникла в результаті про-

ного кризи капіталістичної системи світового господарства і

стала наслідком нерівномірного розвитку капіталізму на

стадії імперіалізму. Це була загарбницька, несправедлива

війна між двома великими імперіалістичними угрупованнями

- австро-німецьким блоком і Ананта. Побоювання зростання революці-

ційного руху змусило імперіалістів прискорити розв'язання

світової війни.

У підготовці першої світової війни винні імперіалісти

всіх країн. Однак головним, ведучим імперіалістичним проти-

воречие, що прискорило розв'язання цієї війни, було англо-гер-

Манський протиріччя.

Кожна з імперіалістичних держав, вступаючи в світову

війну, переслідувала свої загарбницькі цілі. Німеччина стре-

мілась розгромити Англію, позбавити її морської могутності і пе-

ределить французькі, бельгійські і португальські колонії і

утвердитися в багатих аравійських провінціях Туреччини, послабити

Росію, відторгнути у неї польські губернії, Україну і Прібал-

тику, позбавивши її природних кордонів по Балтійському морю.

Австро-Угорщина розраховувала захопити Сербію і Чорногорію

встановити свою гегемонію на Балканах, відібрати у Росії частину

польських губерній, Поділля та Волинь.

Туреччина за підтримки Німеччини претендувала на територію

російського Закавказзя.

Англія прагнула зберегти свою морську і колоніальну

могутність, розбити Німеччину як конкурента на світовому ринку

і припинити її прятязанія на переділ колоній. Крім того, Анг-

лія розраховувала на захоплення у Турції багатих нафтою Месопота-

мии і Палестини, на захоплення яких питала надію і Германія.

Франція хотіла повернути Ельзас і Лотарингію, які забрала у неї

Німеччиною в 1871 р, і захопити Саарский басейн.

Росія вступила у війну з Німеччиною і Австро-Угорщиною, до-

біваясь вільного виходу чорноморського флоту через Босфор і

Дарданелли в Середземне море, а також приєднання Галичини

і ніжно течії Німану.

Довго вагаючись між Троїстим союзом і Антантою

Італія в, накінець зв'язала свою долю з Антантою і вое-

вала на її боці через проникнення на Балканський полуост-

рів.

Протягом трьох років війни Сполучені Штати Америки занима-

Чи нейтральну позицію, наживаючись на військових поставках обом

воюючим коаліцій, Коли війна була вже в результаті і воюючі

боку вкрай виснажили себе, США вступили у війну (ап

рель 1917р.), маючи намір продиктувати ослабленим країнам

умови миру, що забезпечують світове панування американського

імперіалізму.

Тільки Сербія, що стала об'єктом австро-німецької агрес-

ці, вела справедливу, визвольну війну.

розв'язання війни

Хоча головними передумовами війни були економічні про-

протиріч спілок великих держав, політичні розбіжності і

спори між ними, конкретним приводом для ній стала драма,

породжена національно-визвольним рухом слов'ян про-

тив австійского панування. Виниклий конфлікт можна було б

врегулювати мирним шляхом, але Австро-Угорщина вважала, що

настав зручний момент, щоб назавжди покончітьс національним

рухом (в тому числі і терористичним), що базувався на

Сербію, а її потужний покровитель і союзник Німеччина думала,

що в даний момент вона краще підготовлена ​​до війни, ніж Рос-

ця і навіть її союзники Франція і Англія. Відносно послед-

ній кайзер мав ілюзії. що вона залишиться нейтральною. В

підсумку європейська війна, давно і багатьма очікувана, роз-

зілась несподівано і викликала перший в історії військовий конфлікт,

розрісся до світового масштабу.

На кінець червня 1914 Австро-Угорщина призначила проведення

військових маневрів на кордоні з Сербією. 28 червня на відкриття

маневрів дожен був приїхати спадкоємець престолу ерцгерцог

Франц-Фердинанд. Сербська націоналістична організація "На-

родна одбрана "постановила здійснити терористичний акт

проти ерцгерцога. Замах мали здійснити два сер-

ба: Гаврило Принцип, гімназист, і робочий Неділько Чабріно-

вич. 28 червня в центрі міста Сараєво Принцип убив з пістоле-

та ерцгерцога і його дружину, що їхали у відкритій машині, Сараевс-

кі постріли поклали початок екстреної політичної актив-

ності. Майже місяць ГТОВ австрійські власті свою відповідь

міру. І 23 (10) липня Австро-Угорщина пред'явила Сербії ультіма-

тум, поставивши термін в 48 годин для припинення антіавстійской

пропагади і діяльності з території країни. болшинство

пунктів ультиматуму були прийнятні. Але два з них - допущення

австрійських слідчих на територію країни і введення ог-

зпечних контингенту військ - зачіпали суверенітет і націо-

нальное гідність маленького слов'янської держави.

Про предьявлении ультиматуму і його приблизний зміст в Пе-

тербурга дізналися в той же день від радника італійського по-

сольства Монтереале. 24 (11) липня прийшла телеграма з Белгра-

да, а австро-угорський посол вручив текст ноти офіщіально.

Російський міністр закордонних справ С.Д.Сазонов, ознайомившись

з новинами з Белграда і Відня, восклік: "Так це європейська

війна! "Сазонов зателефонував царю, і той після доповіді про утримуючи-

ванні ультиматуму заявив: "Це обурливо!" - і наказав дер-

жати його в курсі справ. За сніданком у французького посла в

присутності англійського посла і румунського посланника Сазонов

просив всіх прийняти план дій. О 3 годині дня 34 (11) липня

відбулося засідання ради міністрів, на якому, в частнос-

ти, було прийнято рішення просити спільно з іншими держава-

ми Австро-Угорщину продовжити термін для відповіді Сербії, посовето-

вать Сербії не приймати бою з австрійськими військами і

звернутися до головним європейським державам з проханням коллек-

тивно розсудити суперечку, що виникла. Одночасно в принципі було

вирішено про мобілізацію чотирьох військових округів і Балтійського і

Чорноморського флотів. Цей захід робилася виключно

як демонстрація сили проти Австро-Угорщини, але ніяк не про-

тив Німеччини.

Послам у Відні, Берліні, Парижі, Лондоні і Римі Сазонов

просив запропонувати урядам найважливіших європейських дер-

дарств підтримати перед Австрією російську пропозицію про

продовження для Сербії терміну відповіді на австрійський ультиматум.

В той же день, 24 (11) липня, державний Секреталь по

закордонних справ Великобританії Е. Грей запропонував, щоб Анг-

лія спільно з Німеччиною, Італією і Францією зробили пе-

реговори у Відні і Петербурзі на користь помірності, якщо відно

шення між Австрією і Росією стануть загрозливими. Росія і

Італія вже 24 (11) липня схвалили цю пропозицію. Але події з

кожним днем ​​брали масштаби, все більше несумірні з ет-

ми дипломатичними маневрами. 25 (12) Росія опублікувала

урядове повідомлення про те, що вона пильно стежить за

розвитком сербсько-австійского зіткнення і не може остать-

ся до нього байдужою. Рада міністрів запропонував ввести з

26 (13) липня на всій території країни "положення про підготовчі

тельном до війни періоді ". У той же час Сазонов усе ще Наді-

ився на стримувати дії або чотирьох держав або однієї Анг-

ща. 25 (12) липня Австро-Угорщина заявила, що відмовляється

пролити термін для відповіді Сербії. Остання ж у своїй відповіді

за порадою Росії висловлювала готовність задовольнити австрійс-

КМЕ вимоги на 90% (відхилявся лише в'їзд чиновників і

військових але територію країни). Сербія готова була також до пе-

дач справи в Гаазький міжнародний трибунал або на рассмор-

тение великих держав.

О 18 годині 30 хвилин цього дня австрійський посланець в

Белграді повідомив уряд Сербії, що її відповідь на уль-

тіматум є неудовлетворітелним і він разом з усім сос

тавом місії залишає Белград. Ще до цього в Сербії була

об'явлена ​​мобілізація, а уряд і дипломатичний кор-

пус ввечері залишили столицю і відправилися в місто Ніш. вранці

26 (13) липня криза вступив в ще більш гостру фазу. У утрен-

них телеграмах расійского МЗС в Рим, Париж і Лононд указива-

лось, що Росія не може не прийти на допомогу Сербії, і Вира

тулилася надія, щоб Італія подіяла на свою союзницю в

стримувати сенсі. У своїх дипломатичних кроках Австро -Венг-

рія і Німеччина стверджували, що Австрія не шукає терріторіаль-

них придбань в Сербії і не загрожує її цілісності. її

-де головна мета - забезпечити власний спокій і про-

громадськості безпеку. Англія виступила з пропозицією ство-

вать конференцію спільно з Францією, Німеччиною та Італією,

щоб вчервером обговорити можливі виходи з положення 27 (14)

липня Росія соглашалаась на це, одночасно були розпочаті

прямі преговорів з австрійським посланнком в Петербурзі, Вече-

ром того ж дня в Парижі від австійского посла стало відомо,

що на наступний день Австрія прдепрімет проти Сербії "енер

гічної дії ", включаючи, можливо, і перехід кордону.

Вранці 28 (15) іююля надії на переговори ще залишалися,

але через кілька годин сербський посланник М. Спалайковіч

приніс Сазонову телеграму від свого міністра закордонних

справ: "Опівдні австро-угорський уряд прямий телег-

Рамі оголосило війну сербському уряду ". До Берліна було

повідомлено, що 29 (16) липня буде об'явлена ​​мобілізація чотирьох

військових округів проти Австрії (Одеського, Київського, Московс-

кого і Казанського). При цьому повідомлялося до відома германс-

кого уряду, що у Росії немає жодних наступатель-

них намірів проти Німеччини. Дане повідомлення було передано

також до Відня, Парижа і Лондона. Микола II відправив 28 (15) липня

особисту телеграму німецького імператора Вільгельма II. У ній

він просив стримати Австрію, оголосивши "мерзенну війну" малень-

коцй країні. "Передбачаю, - досить виразно писав цар, -

що дуже скоро, поступаючись чиниться на мене тиску, я бу-

ду змушений прийняти крайні заходи, які призведуть до війни ".

Тоді ж французький посол Моріс Палеолог повідомив Сазонова,

що в разі необхідності Франція виконає свої союзницькі

зобов'язання по відношенню до Росії. В Англії в той день про-

ізошёл різкий поворот у громадській думці від нетралітета до

подержке Сербії, Росії та Франції, проти Австрії та Німеччині.

Виступаючи 28 липня в палаті громад, Грей заявив, що якщо попит-

ки скликати конференцію для вирішення конфлікту виявляться

марними, "піде безприкладна війна з непідвладними учё

- ту результатами ".

Вільгельм II у повторній телеграмі Миколі II відводив в

сторону всі докори на адресу Австро-Угорщини і звинувачував Сербію

в антиавстрійську політиці. Австрія мобілізувала вже половину

всій своїй армії, а також частина флоту. 29 (16) липня Микола II

в новій телеграмі Вільгельму пропонував передати австро-серб-

ський конфлікт на розгляд Гаазької конференції, щоб пре-

дотвратить кровопролиття. Вдень німецький посол Пурталес поп-

росіл негайного прийому у Сазонова для вручення йому

заяви Німеччини. У ньому урверждалось, що, якщо Росія не

припинить своїх військових приготувань, німецьке правительст-

у оголосить мобілізацію. Сазонов вказав на те, що першою мо-

зації 8 корпусів проізвлела Австрія. Після прийняття в Пе-

тербурга повідомлення про австійской бомбардуванню Белграда цар

дозволив Сазонову провести нараду з вищими військовими чіна-

ми. Це нарада висловилася за написання ключових слів загальної мобілі-

зації, а не тільки по черирём округах. Доповіли про це Цари,

і той погодився. Почалися енергійні дії по реалізації

рішення. Але о 23 годині 29 (16) липня 1914 р військовий мірістр В.

О.Сухомлин Повідомити Сазонову про те, що Микола II скасував

розпорядження про загальну мобілізацію.

Вранці 30 (17) липня Сазонов, підтриманий військовим міністром

Сухоліновим і начальником Генерального штабу генералом

Н.Н.Янушкевічем, намагався переконати Миколи II в необхідності

оголошення загальної мобілізації. Микола відмовлявся. треба прямо

визнати, що цар не хотів війни і всіляко стралась НЕ до-

пустити її початку. У протилежного цьому вищі диплома-

тические і військові чини були налаштовані на користь військових дейс-

твій і намагалися надати на Миколу сильний тиск. В

телеграмі вранці 30 (17) серпня цар знову переконував "Віллі"

надати немеленно тиск на Австрію. Саме тільки проти

Австрії, вказував імператор, спрямовані зусилля й мобілізаційні ме

роприятия Росії. Потім цар послав до Берліна особистого листа

кайзеру з генералом В.С. Татищев, в якому також просив про

посередництва у справі миру. Сазонов спробував переламати ці

настрою Миколи II. Німеччина цілком могла б напоумити

Австрію, якби вже не зважилася на війну, говорив міністр,

тому потрібно зустріти війну у всеозброєнні. "Тому краще,

не побоюючись викликати війну нашими до неї приготуваннями, тща-

телно потурбуватися останніми, ніж зі страху дати привід до

війні, бути захопленим нею зненацька ".Несколько годин цар

пручався і тільки до вечора поступився і дав дозвіл

приступити відразу до загальної мобілізації. Однак майже добу були

втрачені. Передаючи раззрешеніе царя генералу Янушкевич, Са-

Зонов сказав йому: "Тепер ви можете зламати телефон!"

Німецький посол, відображаючи коливання, які були й на

австро-германскоеёй стороні, відвідав Сазонова і запитай, удов-

летворітся Росія обіцянкою Австрії не порушувати целост-

ність Сербії. Сазонов дав такий письмову відповідь: "Якщо АВС

трия, усвідомивши, що австро-сербський конфлікт набув

європейський характер, заявить про свою готовність виключити з

свого ультиматуму пункти, порушують суверенні права Сер-

біі, Росія зобов'язується припинити свої військові пріготовлінія ".

Цей відповідь була жорсткіше, ніж позиція Англії та Італії, які

передбачали можливість прийняття даних пунктів. це обс

тоятельство свідчить про те, що і російські реководі-

ки в цей час зважилися на війну. У телеграммную коммента-

риях послам Сазонов заявляючи, що мобілізаційні заходи Росії

повинні проходити в обстановці глибокої таємниці. Щоб уникнути

ускладнень з Німеччиною він пропонує не обьвлять все народно про

початок мобілізації. Але його ожідінія НЕ оправдалісь.Обрадован-

ні генерали поспішили провести мобілізацію з найбільшим шу-

мом. З ранку 31 (18) іюбя в Петербурзі пояілісь надруковані на

червоному папері оголошення, які закликали до мобілізації. Взвол-

вання німецький посол намагався домогтися пояснень і усту-

пок від Сазонова. Микола ж в ці години відправив телеграму

Вільгельму II, в якій дякував йому за посередництво. "

Призупинити мобілізацію вже технічно неможливо, писав

він, але Росія далека від того, щоб бажати війни. поки тривають

переговори з Австрією по сербському питання, Росія не предп-

Рімет викликають дій.

З огляду на ці настрої імператора, Сазонов кілька

пом'якшив умови до Австрії, викладені ним напередодні, роблячи крок

в сторону позицій Авгліі і Італії в питанні про базу для пере-

говірок. Сазонов вважав, що якісь шанси на успіх мають

тільки кроки в Лондоні, Микола ж вимагав Продовження і пря-

мих переговорів з австрійським послом.ч Але світ доживав вже

свої останні години. У Берліні Ягов викликав французького посла

Ж. Камбона і заявив йому, що з огляду на загальної мобілізації російської

армії Німеччина вводить положення "крігсгефар" (військової опас-

ності). Німеччина просить Росію демобілізуватися, інакше вона

почне свою мобілізацію. Зібрався рада міністрів Франції

під головуванням президента респубіці Раймонда Пуанкаре

вирішив відповісти на німецьку мобілізацію своєї. О 18 годині 30

хвилин 31 (18) липня німецький посол в Парижі явілвя до мінімс-

тру закордонних справ Вівіані і заявив, що зважаючи на повну мобілі-

зації російської армії і флоту Німеччина вводить положення "крігс-

гефар ". Росії дано 12-годинний термін для скасування мобілізації.

Якщо мобілізація в Росії не буде припинена, Німеччина обь-

явить свою. О 12 годині ночі Пуртале відвідав Сазонова і передав

йому за дорученням свого уряду заяву про те, що ес-

Чи о 12 годині дня Росія не приступить до демобілізації

тільки проти Німеччини, а й проти Австрії, Німецьке пра-

вительство віддасть наказ про мобілізацію.

Напередодні Микола II приймав німецького посла. він тщетно-

переконував його, що мобілізація не означає загрози для Німеччини

і тим більше ворожих стосовно ній намірів. З огляду на

величезних рамеров країни мобілізацію за одну годину зупинити

неможливо. Пурталес негайно повідомив зміст бесіди в

Берлін. Але там розцінили це як відмову від німецьких умов.

Телграмма Пурталеса послужила сигналом до прийняття рішення про

войне.Так в ході наданого Росії терміну для скасування мо-

зації німецька сторона підмінила питання про початок мобі-

лізації питанням про прямому оголошенні війни.

Жодної відповіді о 12 годині дня не було дано. Пурталес нес-

Скільки разів домагався побачення з Сазоновим. Нарешті, в сьомому

годині міністр закордонних справ прибув до будівлі міністерства.

Незабаром німецький посол вже входив в його кабінет. У сильному

хвилюванні він запитав, чи згодна російський уряд

дати відповідь на вчорашню німецьку ноту в сприятливому тоні.

Сазознов відповів - ні. Але хоча написання ключових слів мобілізація

може бути скасована, Росія не відмовляється продовжувати перего-

злодії для пошуків виходу із ситуації. Пурталес

знову запитав, чи може Росія дати Німеччини сприятливий

відповідь. Сазонов знову твердо відмовився. Після третього відмови

Пурталес вийняв з кишені ноту німецького посольства, кото

раю містила обьявление війни. Там вказувалося, що мобілі-

зація в Росії зірвала посередництво, яке вів німецький

імператор на прохання російського. Так як Росія отказивется

скасувати ці заходи, німецький імператор, приймаючи виклик, від

імені імперії заявляє, що вважає себе в стані війни з

Росією. Так почалася війна.

1 серпня Італія оголосила про свій нейтралітет в начавшем-

ся конфлікті, оскільки він почався через агрессевних дій

Австрії проти Сербії і не представляє "казус фёдеріс" (

випадок іспоненіе союзних зобов'язань) для Італії. 2-3 авгус-

та Франція заявила про підтримку Росії, а Англія про підтримку

Франції. Війна стала європейської, а незабаром і світової. першим

днем франзузскій мобілізації стало 2 серпня. Увечері 3 ав-

густа (21) липня Німеччина оголосила війну Франції. німецькі

війська порушили нейтралітет Бельгії і Люксембургу. Бельгія

звернулася а Франції, Англії та Росії, як до державам-поручі-

тельніцам, із закликом до співпраці в захисті її терито-

рії. Увечері 4 серпня службовцям німецького посольства в Ло

доні були вручені пвспорта з вимогою виїзду, а англійський

флот Поліча наказ відкрити вогонь. У ніч на 5 серпня (23

липня) натовп "патріотичних маніфестантів" увірвалася в будівлю

німецького посольства на Исакиевский площі в Петербурзі.

Вона розгромила внутрішні приміщення посольства і сбосіла з

фронтону будівлі величезну бронзову кінну групу. 5 серпня

австрійський уряд у Відні зажадало виїзду Российс-

кого посла, а 6 серпня в Петербурзі австрійський посол Сапар

заявив Сазонову про обьявлении війни.

Військові дії в 1914 році

У літературі традиційно звинувачують царський уряд в

поганій підготовці російської армії і військової промисловості до

Першою світовою війною. І дійсно, щодо артілле-

рії, особливо важкої, російська армія виявилася гірше поготов-

ленній, порівняно з Німеччиною, за насиченістю автомобілями гірше, ніж

Франція, російський флот поступався німецькому. Мали місце нех-

ватки скнарядов, патронів, стрілецької зброї, обмундирування

і спорядження. Але справедливості заради треба сказати, що ніхто

з планувальників війни ні в одному генеральному штабі будь

країни не припускав, що вона триватиме 4 роки та 3 з полови-

ної місяці. Жодна країна не мала ні озброєння, ні снаряже-

ня, ні продовольства на такий величезний термін.генеральні

штаби розраховували максимум на 3-4 місяці, в гіршому випадку на

півроку.

Відповідно до цього всі сторони прагнули до швидкого

розгортання наступателних дій. германці розраховували

на блискавичну кампанію на Західному фронті з метою розгрому

Франції, а потім на дії проти Росії, збройні сили

якої повинна була сковувати Австрія. Росія, як видно з

доповідної записки верховного главнокомадующего російської армії

вів. кн. Миколи Миколайовича (дядько Миколи II), передбачала

розгорнути наступ на Берлін силами Північно-Західного

фронту (командущій Я.Г. Жилінський) і наступ на Відень си

лами Південно-Західного фронту (командуючий Н.І. Іванов). військ

противника на Східному фронті було в цей час порівняно

мало - 26 німецьких дивізій і 46 австрійських. французькі

армії не планували негайного наступу і розраховували

на ефект від наступу росіян.

Напрямок можливого німецького удару було визначено

французьким військовим командуванням неправильно. Німеччина при-

підтримувати "плану Шліффена", названого імени багаторічного

керівника німецького генштабу, померлого неза-

довго до війни. Вона розраховувала через слабко захищені гра-

ниці Люксембургу та Бельгії прорватися до Франції і примусити

її до капітуляції ще до того, як Росія зосередить свої

війська для удару.

Потужна угруповання німецьких військ відкинула бельгійської

армію і вторглася до Франції. Французи і висадився на се-

вірному побрежье Франції англійський корпус під напором превос-

ходять сил змушені були відійти. Ворог рушив до Парижу.

Імператор Вільгельм, закликаючи до нещадності, обіцяв восени

покінчити з Францією. Над Францією нависла смертельна небез-

ність. Уряд тимчасово покинуло столицю.

Для порятунку союзників Руссо армії прискорили підготовку

настання і почали його при неповному розгортанні всіх сво-

їх сил. Через півтора тижні після оголошення війни 1-а і 2-я

армії під командуванням генералів П.К. Реннкампфа і А.В. Сам-

сонові вторглися в межі Східної Пруссії і розгромили в

Під час Гумбиннен-Гольданський битви війська противника. од-

новременно в районі Варшави і нової фортеці Новогеоргієвськ

зосереджувалися сили для головного стратегічного удару по

Берліну. Тоді ж почався наступ 3-й і 8-ї армій

Південно-Західного фронту проти австрійців. Воно розвивалося ус-

пешно і призвело до заняття території Галичини (21 серпня був

узятий Львів). У той же час армії в Східній Пруссії, що не дос-

тігнув узгодженості в своїх діях, були розбиті по

частинам супротивником. Поразка у Східній Пруссії в серпні

1914 р весь час війни позбавило російські війська в цьому райо-

Не активний. Вони отримували тепер лише оборонітелние завдання

- захищати Москву і Петроград.

Успішне натупленіе в Галичині призвело до того, що резерви

для Південно-Західного фронту починають знімати навіть з-під Варша-

ви, розлучаючись з планами наступу на Берлін. центр тяжес-

ти операцій російської армії в цілому переміщується на південь, проти

Австро-Угорщини. 12 (25) вересня 1914 за наказом Ставки

Наступ Південно-Західному фронті було призупинено. за 33

дня російські війська просунулися на 280-300 км і вишліна лінію

річки Вислока 80 км від Кракова. Була обложена потужна фортеця

Перемишль. Зайнята була зачітелная чась Буковини з головним го-

родом Чернівці. Бойові втрати австійцев досягли 400 тис. Че-

ловек. з них 100 тис. полоненими, було захоплено 400 знарядь.

Галицька наступальна операція стала однією з найбільш

блискучий перемог російської армії за всю першу світову війну.

Протягом жовтня - листопада на території Польщі проходили

два найбільших бою: Варшавсько-Іваногодское і Лодзьке.

В боях з обох сторін брало участь часом понад 800 тис.

людина. Жодній з сторін не вдалося повністю вирішити свої

завдання. Однак в цілому дії російських військ були більш ефек

ність. Хоча наступу на Берлін так і не вийшло,

західні союзники, особливо Франція, що знаходилися у важкому

положенні, отримали перепочинок.

Через отпракі частини військ з Франції на схід у німців не

вистачило сил для намічався обходу Парижа. вони змушені

були скоротити фронт свого наступу і вийшли до річки Марні

північносхідному Парижа, де натрапили на великі анг-

ло-французькі сили.

У битві на Марні у вересні 1914 року брало участь з обидві-

їх сторін більш 1.5 млн. чоловік. Французькі та англійські

Войса перейшли в наступ. 9 вересня почалося відступ

німців по всьому фронту. Вони змогли зупинити наседавшего

противника лише біля річки Ена. Уряд і дипломатичний

корпус, спішно втекли в Бордо, змогли повернутися в Париж.

До кінця 1914 року Західний фронт стабілізувався від Се-

вірного моря до Швейцарської кордону. Солдати зарилися в око-

пи. Маневрена війна перетворилася на позиційну.

В кінці листопада 1914 року на нараді командувачів фронтами

російської армії в Бресті було прийнято рішення призупинити

наступальні дії, і аж до січня 1915 року в Вос-

точному фронті встановилося затишшя.

Героїчну боротьбу вели сербські війська проти натиску ав-

будів-угорської армії, яка восени 1914 р двічі захва-

Тива Белград, але в грудні 1914 року серби вигнали оккупан-

тов з всієї террторіі Сербії і до осені 1915 вели

позиційну війну з австро-угорською армією.

Турецькі війська, інструктіруемие німецькими військовими спе-

ціалістів, зробили восени 1914 р наступ на Закав-

казском фронті. Однак російські Войка відбили це наступлініе

і успішно просунулися на Ерзрумском, Алакшертском і Ванське

напрямках. У грудні 1914 років зо два корпуси турецької армії

під командуванням Енвера-паші зробили наступ під Са-

ракамишем. але і тут один корпус російська армія змусила до

капітуляції, а другий корпус був повністю унічтожен.В по-

нейшем турецькі війська не намагалися продожать будь-які ак-

тивні військові операції.

Російські війська також вигнали турків з Іранського Азербайд-

жана: лише деякі райони Західного Ірану турки утримували

за собою.

До кінця 1914 року на всіх фронтах армії обох воюючих коалі-

ций перейшли до затяжної позиційної війни.

Війна на морях і океанах за друге півріччя 1914 року по

суті звелася до взаємної блакаде узбереж. першим морським

боєм з'явився набіг 28 серпня 1914 року англійської ескад-

ри адмірала Бітті на німецькі судна, що стояли в бухті гостро-

ва Гельголанд. В результаті цього набігу було потоплено три

німецьких крейсери і один есмінець, у англійців був пошкоджений

лише один крейсер. Потім відбулися ще два незначних

битви: 1 листопад 1914 року в Коронельском бою біля узбережжя

Чилі Ангийский ескадра зазнала поразки від німецьких ко-

Рабле, втративши два крейсера, а 8 грудня англійська ескадра

завдала поразки німецьким кораблям у Фолклендських гостро-

вов, повністю знищивши ескадру адмірала Шпее. ці морські

бою не змінили співвідношення морських сил: як і раніше ан-

глійскій флот перевершував австро-німецький, який укривал-

ся в бухтах острова Гельголанд, в Кілі і Вільгельмсхафені. на

океанах, в Північному і Середземному морях панував флот

Антанти, він обестечівал її коммунікащіі. Але вже в перші ме

сящи війни виявилася велика загроза флоту Антанти з сто-

ку німецьких підводних човнів, які 22 вересня Поторій

один за одним три англійських броненосця, які несли дозорну

службу на морських шляхах.

Піратський набіг "Гебена" і "Бреслая" на Чорноморське побе-

режье Росії істотних результатів не дав. Вже 18 листопада

російський Чорноморський флот завдав сильні пошкодження "Гебен"

і змусив турецький флот сховатися в Босфорі. Русский Балтійс-

кий флот знаходився в Ризькому і Фінській затоках під надійним

мінним загородженням в Балтійському морі.

Таким чином, до кінця 1914 року стало очевидним провал по-

енно-стратегімческого плану німецького командування. Герма-

ня змушена була вести війну на два фронти.

Військові дії в 1915 році

Російське командування вступило в 1915 рік з твердим намере-

ням завершити переможний наступ своїх військ в Галі-

ції.

Йшли запеклі бої за оволодіння карпатськими проходами і Кар-

патскім хребтом. 22 березня після шестимісячної облоги капітулі-

рова Перемишль з його 127-тисячним гарнізоном австро-венгерс-

ких військ. Але вийти на угорську рівнину російським військам

вдалося.

У 1915 році Німеччина і її союзники скерували основний удар

проти Росії, розраховуючи завдати їй поразки і вивести її

з війни. До середини квітня німецьке командування встигло

перебростіь з Західного фронту кращі боєздатні корпусу,

які разом з австро-угорськими військами утворили нову

ударну 11-у армію під командуванням німецького Генена Ма-

Кензо.

Зосередивши на головному напрямку контрпаступленія войс-

ка, в два рази перевершували сили російських військ, підтягнувши

артилерію, чисельно перевершувала російську в 6 разів, а по тяж

yoлим знаряддям - в 40 разів, австро-німецька армія 2 травня 1915

року прорвала фронт в районі Горлиці.

Під напором австро-німецьких військ російська армія з

важкими боями відступала з Карпат і з Галичини, наприкінці травня

залишила Перемишль, а 22 червня здала Львів. Тоді ж, в червні,

німецьке командування, маючи намір затиснути в "кліщі" російські

війська, що билися в Польщі, зробив удари своїм правим

крилом між Західним Бугом і Віслою, а лівим - в низов'ях

річки Нарев. Але і тут, як і в Галичині, російські війська, які не

мали достатньо зброї, боєприпасів і спорядження, з

важкими боями відступили.

До середини вересня 1915 року наступальні ініціатива

німецької армії вичерпалася. Російська армія закріпилася на ли-

ванні фронту: Рига - Двінська - озеро Нарочь - Пінськ - Тернопіль

- Чернівці, і до кінця 1915 Східний фронт простягався

від Балтійського моря до румунського кордону. Росія втратила про-

Ширн територію, але зберегла свої сили, хоча з початку виття-

ни російська армія на той час втратила в живій силі близько

3 млн. Чоловік, з них близько 300 тис. Убитими.

У той час коли російські армії вели напружену нерівну

війну з головними силами австро-німецької коаліції, союзники

Росії - Англія і Франція - на Західному фронті протягом все-

го 1915 організували всього лише кілька приватних військо-

них операцій, які не мали істотного значення. У са

мий розпал кровопролитних боїв на Східному фронті, коли

російська армія вела важкі оборонні бої, з боку ан-

гло-французьких союзників не було наступлінія на За-

падном фронті. Воно було прийнято тільки в кінці вересня 1915

року, коли на Східному фронті наступальні операції гер-

Манський армії вже припинилися.

Докори сумління від невдячності по відношенню до Росії

з великим запізненням відчув Ллойд Джордж.У своїх мему-

арах він пізніше писав: "Історія пред'явити свій рахунок військовому ко

мандованію Франції та Англії, яке в своєму егоїстичному

упертості прирекло своїх російських товаришів по зброї на ги

бель, тоді як Англія і Франція так легко могли врятувати русс-

ких і таким чином допомогли б найкраще собі ".

Отримавши територіальний виграш на Східному фронті, гер-

Манський командування, проте, не добився головного - воно не

змусило царський уряд до укладення сепаратного миру

з Німеччиною, хоча половина всіх збройних сил Німеччини і

Австро-Угорщини була зосереджена проти Росії.

У тому ж 1915 році Німеччина спробувала завдати сокруші-

вальний удар Англії. Вона вперше широко испльзовать порівняй

кові нову зброю - підводні човни, щоб припинити підвезення до

Англію необхідної сировини і продовольства. Сотні судів були

унічножени, їх команди і пасажири загинули. обурення нейт-

ральних країн змусило Німеччину не топити пасажирські ко

Рабле без попередження. Англія ж шляхом збільшення і укоре-

ня будівництва суден, а також розробкою ефективних заходів

боротьби проти підводних човнів подолала навислу над нею

небезпека.

Навесні 1915 року Німеччина вперше в історії воєн прменіла

одне з найбільш нелюдських зброї - отруйні речовини, але

це забезпечило лише тактичний успіх.

Невдача спіткала Німеччину і в дипломатичній боротьбі. ан-

танта обіцяла Італії більше, ніж могли обіцяти Німеччина і

стикаються з Італією на Балканах Австро-Угорщина. В травні

1915 року Італія оголосила їм війну і відвернула на себе некото-

рую частина військ Австро-Угорщини і Німеччини.

Лише частково ця невдача була компенсована, тим що

восени 1915 року болгарський уряд вступив у війну

проти Антанти. В результаті утворився Черверной союз Гер-

манії, Австро-Угорщини, Туреччини і Болгарії. безпосереднім

наслідком етоог стало наступ німецьких, австро-вен-

герскіх і болгарських військ проти Сербії. маленька сербська

армія героїчно чинила опір, але була розчавлена ​​превосхо-

дящими силами противника. Надіслані на допомогу сербам війська

Англії, Франції, Росії та залишки сербської армії утворили

Балканський фронт.

У міру затягування війни у ​​країн учасниць Антанти росло по-

дозреніе і недовеніе один до одного. По секретному угодою

Росії з союзниками в 1915 році в разі победоноского вікон-

чания війни Константинополь і протоки повинні були відійти до

Росії. Побоюючись реалізації цієї угоди, з ініціативи

Вінстона Черчіля, під приводом удару протоками і Констан-

тінополю нібито для підриву комунікацій німецької коаліції з

Туреччиною була зроблена Дарданелльська експедиція з метою

оккпуащіі Константинополя.

19 лютого 1915 року англо-французький флот почав обстріл

Дарданелл. Однак, зазнавши великих втрат, англо-французька

ескадра через місяць припинила бомбардування Дарданелльська

укріплень.

На Закавказькому фронті російські воску влітку 1915 року, від-

разив наступ турецької армії на Алашкертская напрямку,

перейшли в контрнаступ на Ванське напрямках. Тоді ж

німецько-турецькі війська активізували Беон дії в

Ірані. Спираючись на спровоковане німецькими агентами в Іра-

не повстання бахтіарскіе племен, турецькі війська стали прод-

Віган до районам нафтопромислів і до осені 1915 зайняли

Керманшах і Хамадан. Але незабаром прибули англійські війська

відкинули турок і бахтіар від району нафтопромислів, і восста-

новілі зруйнований Бахтіар нафтопровід.

Завдання очищення Ірану від турецько-німецьких військ лягла на

російський експедиційний корпус генерала Баратова, що висадився

в жовтні 1915 року в Ензелі. Переслідуючи германо-турецькі

війська, загони Баратова зайняли Казвін, Хамадан, Кум, Кашан і

підійшли до Ісфахану.

Влітку 1915 року англійські загони захопили німецьку Південно

-Західну Африку. У січні 1916 року англійці примусили до

капітуляції оточені в Камеруні німецькі війська.

Військові дії в 1916 році

Військова кампанія 1915 року в Західному фронті не принесла

будь-яких великих оперативних результатів. позиційні бої

лише не хотів вести. Антанта перейшла до економічної блоку-

де Німеччині, на що остання відповіла нещадної підводної

війною. У травні 1915 року німецька підводний човен терпедіро-

вала англійська океанський пароплав "Лузітанія", на якому по-

гинуло понад тисячу пасажирів.

Не роблячи активних наступальних військових операцій,

Англія і Франція завдяки перенесенню центру ваги військових

дій на російський фронт отримали перепочинок і все своє вни-

гу зосередили на розвитку військової промисловості. вони

нагромаджувати сили для подальшої війни. До початку 1916 року Анг-

лія і Франція мали перевагу над Німеччиною в 70-80 дивізій і

перевершували її в новейшеі озброєнні (з'явилися танки).

Важкі наслідки активних наступальних військових опера-

ций в 1914-1915 роках спонукали керівників Антанти скликати

нарада представників генеральних штабів союзних армій в

грудні 1915 року в Шантийи, близько Парижа, де дійшли виводи-

ду, що війну можна закінчує переможно тільки при погоджені

ванних активних наступальних операціях на головних фронтах.

Однак і після цього рішення навтупленіе в 1916 році було на-

мечено в першу чергу на Східному фронті - 15 червня, а на-

Західному фронті - 1 липня.

Дізнавшись про намічених термінах наступу країн Антанти, гер-

Манський командування вирішило взяти в свої руки ініціативу і

почати наступ на Західному фронті значно раніше. при

це був намічений головний удар наступу на район верденских

укріплень: для захисту яких, по тверде переконання гер-

Манського командування, "французьке командування змушене

буде пожертвувати останньою людиною ", так як в разі

прориву фронту у Вердена відкриється прямий шлях на Париж. од-

нако розпочате 21 лютого 1916 року наступ на Верден НЕ

увінчалося успіхом, тим більше, що в березні через настання

російських військ в районі міста Двінська й озера Нарочь германс-

дещо командування було змушене послабити свій натиск під Вір-

Деном. Проте взаємні кровопролитні атаки і контрата-

ки під Верденом тривали майже 10 місяців, до 18 грудня,

але істотних результатів не дали. Верденськая операція в

буквальному сенсі слова превартілась в "м'ясорубку", в уничто-

ються живої сили. Обидві сторони зазнали колосальних втрат:

французи - 350 тис. чоловік, німці - 600 тис. чоловік.

Німецький наступ на Верденського укріплення не змінило

плану командування Антанти почати основне наступ 1 липня

1916 року на річці Соммі.

Сомскіе бої з кожним днем ​​наростали. У вересні після

суцільного вогневого валу англо-французької артилерії на полі

бою незабаром з'явилися англійськи танки. Однак технічно ще

недосконалі і використовувані в невеликому числі, вони, хоча і

принесли атакували англо-французьким військам місцевий успіх,

не могли забезпечити загального стратегічно-оперативного прориву

фронту. До кінця листопада листопада 1916 соммской бої стали заті-

хать. В результаті всієї соммской операції Антанта захопила

територію в 200 кв. км, 105 тис. німецьких полонених 1500 пу-

лемётов і 350 знарядь. У боях на Соммі обидві сторони втратили

понад 1 млн. 300 тис. убитими, пораненими і полоненими.

Виконуючи рішення погоджені на нараді представників

генеральних штабів у грудні 1915 року в Шантийи, верховне

командування російської армії намітило на 15 червня головне нас-

тупліеніе на Запдном фронті в напрямку Барановичів з од-

новременно допоміжним ударом армій Південно-Західного фронту

під командуванням генерала Брусилова в галицько-буковинському

напрямку. Однак почалося в лютому німецьке наступлю

ня на Верден знову змусило французький уряд про-

сить царський провітельством Росії про допомогу шляхом наступу

на Східному фронті. На початку березня російські війська предрінялі

наступ в районі Двінська й озера Навочь. атаки російських

військ тривали до 15 березня, але привели лише до тактичних

успіхам. В результаті цієї операції російські війська понесли великі

втрати, але відтягнули на себе значну кількість німецьких

резервів і цим полегшили становище французів під Верденом.

Французькі війська отримали можливість перегрупуватися і

посилити оборону.

Двінська-Нарочьская операція ускладнювала підготовку до гене-

ральному наступові на російсько-німецькому фронті, наміченому

на 15 червня. Однак слідом за допомогою французам послідувала но

вая наполегливе прохання командування військ Антанти допомогти

італійцям. У травні 1916 року 400-тисячна австро-угорська

армія перейшла в наступ в Трентіно і завдала тяжке по-

ражение італійської армії. Рятуючи від повного разгома італьян-

ську армію, а також англо-французьку на заході, російське ко

мандованіе початок 4 червня, раніше наміченого терміну,

наступ військ на південно-західному напрямку. російські війська

під командуванням генерала Брусилова, прорвавши оборону проти-

ника майже на 300 кілометровому фронті, стали просуватися в

Східну Галичину і Буковину (Брусиловський прорив). Але в са-

мий розпал наступу, незважаючи на прохання генерала Брусіло-

ва про покрепленіі наступаючих військ резервами і боєприпасами,

Верховне командування російської армії відмовилося послати ре-

резерв на південно-західний напрямок і початок, як намічалося

раніше, наступ на західному напрямку. Однак після

слабкого удару в напрямку Барановичів командуючий севе-

ро-западндм напрямком генерал Еверт відклав загальний наступ-

ня на початок липня.

Тим часом війська генерала Брусилова продовжували розвивати

розпочате наступ і до кінця червня просунулися далеко в

глиб Галичини і Буковини. 3 липня генервл Еверт відновив

наступ на Барановичі, але атаки російський військ на цьому

ділянці фронту не досягнули успіху. Тільки після повного про-

вала наступу військ генерала Еверт верховне командування

російських військ визнало наступ військ генерала Брусилова

на Південно-Западнм фронті головним -але вже було пізно, час було

втрачено, Австрійське командування встигло перегрупувати

свої війська, підтягнуло резерви. Були перекинуті шість диви-

зій з Австро-італійського фронту, а німецьке командування в

розпал верденских і соммской боїв перекинуло на Східний

фронт одинадцять дивізій. Подальше наступ російських

військ було призупинено.

В результаті наступу на Південно-Західному фронті російські

війська просунулися далеко в глиб Буковини і Східної Галі-

ції, зайнявши близько 25 тис. кв. км території. Було взято в полон

9 тис. Офіцерів і понад 400 тис. Солдатів. Однак цей успіх

російської армії літа 1916 не приніс вирішального стратегічними

кого результату через відсталості і бездарності верховного ко-

мандованія, відсталості транспорту, відсутності озброєння і

боєприпасів.Все ж наступ російських військ в 1916 році

зіграло велику роль. Воно полегшило положення союзників і

разом з настанням англо-французьких військ на Соммі звело

нанівець ініціативу німецьких військ і змусило їх надалі

до стратегічної оборони, а австро-угорська армія після

Брусилівського удару 1916 року не здатна була до

серйозним наступальних операцій.

Коли Російські війська під командуванням Брусилова завдали

поразка австро-вергерскоім військам на Південно-Західному

фронті, румунські правлячі кола вважали, що настав зручний

момент вступити у війну на боці переможців, тим більше,

що, всупереч поширеній думці Росії, Англія і Франщія наполягали на

Вступ Румунії у війну. 17 серпня Руманя самостійно

почала війну в Трансільванії і спочатку досягла там не-

якого успіху, але коли затихли соммской бої, австро-гер-

Манський війська без особливого напруження розгромили румунську

армію і окупували майже всю Румунію, одержавши досить важливою

ний джерело продовльствія і нафти. Як і передбачала російське

командування, довелося перебрость в Румунію 35 піхотних і 11

кавалерійських дивізій, щоб ускрепіть фронт по лінії Нижній

Дунай - Браїла - Фокшани - Дорна - Ватра.

На кавказькому фронті, розвиваючи наступ, російські війська

16 лютого 1916 оволоділи Ерзурум, а 18 квітня зайняли

Трабзонд (Трапезунд). Успішно для російських військ розвивалися

бої на Урмийского напрямку, де був зайнятий Рувандіз, і у

озера Ван, де російські війська влітку вступили в Муш і Бітліс.

1917 рік. Наростання революційної та

активності і "мирні" маневри в воюючих країнах

До кінця 1916 року цілком виразно виявилося превос-

ходство Антанти як в чисельності збройних сил, так і в

військовій техніці, особливо в артилерії, авіації і танках. В

військову кампанію 1917 Антанта на всіх фронтах вступила з

425 дивізіями проти 331 дивізії супротивника. Однак разногла-

ся в військовому керівництві і корисливі цілі учасників Ан-

ТАНТА часто паралізували ці переваги, ято яскраво прояві-

лось в неузгодженості дій командування Антанти під

час великих операцій в 1916 році. Перейшовши до стратегічекой

обороні, австро-німецька коаліція, ще далеко не повержен-

ная, поставила світ перед фактом затяжної виснажливої ​​війни.

А кожен місяць, кожен тиждень війни спричиняли нові ко

лоссальние жертви. До кінця 1916 року обидві сторони втратили

убитими близько 6 млн. чоловік і близько 10 млн. чоловік пораненими

і понівеченими. Під впливом величезних людських втрат і ліше-

ний на фронті і в тилу в усіх воюючих країнах пройшов шові-

ністічекій чад перших місяців війни. З кожним роком нарос-

ло антивоєнний рух в тилу і на фронтах.

Затягування війни неминуче позначалося в тому числі і на

моральному дусі російської армії. Патріотичний підйом 1914 року

давно був розгублений, експлуатація ідеї "слов'янської соліраднос-

ти "також вичерпала себе. Розповіді про жорстокості німців теж

не давали належного ефекту. Втома від війни позначалася нд

е більше і більше. Сидіння в окопах, нерухомість позіціон-

ної війни, відсутність найпростіших людських умов на по-

зіціях - все це було фоном почастішали солдатських заворушень.

До цього треба додати протест проти паличної дисципліни,

зловживань начальників, казнокрадства тилових служб. І

на фронті, і в тилових гарнізонах все частіше відзначалися випадки

невиконання наказів, вирази співчуття страйкуючим робо

чим. У серпні - вересні 1915 року під час хвилі страйків в

Петрограді багато солдатів столичного гарнізону висловлювали солі-

дарность з робочими, відбулися виступи на ряді кораблів

Балтійського флоту. У 1916 році мало місце повстання солдат

на кременчуцькому розподільному пункті, на такому ж пункті

в Гомелі. Влітку 1916 років зо два сибірських полка відмовилися йти

в бій. З'явилися випадки братання з солдатами супротивника. До

осені 1916 року значна частина 10-мільйонний армії зна

ділась в стані бродіння.

Головною перешкодою до перемоги стали тепер не матеріальні

недоліки (озброєння і постачання, військова техніка), а внут-

реннее стан самого суспільства. Глибокі протиріччя охва-

Тива шари. Головним було протиріччя між царсько-монархі-

ного табором і двома іншими - ліберально-буржуазним і

револющіонно-демократичним. Цар і групувалася навколо

нього придворна камарилья хотіли зберегти всі свої прівіле-

гии, ліберальна буржуазія хотіла отримати доступ до прави-

тельственной влади, а револющіонно-демократичний табір у

чолі з партією більшовиків боровся за повалення монархії.

Бродінням були охоплені широкі маси населення всіх воюю-

щих країн. Все більше трудящих вимагали негайного світу

і засуджували шовінізм, протестували проти нещадної екс-

тації, нестачі продовольства, одягу, палива, проти про-

чення верхівки суспільства. Відмова правлячих кіл удовлетво-

рить ці трубованія і придушення протестів силою поступово

привели маси висновку про необхідність боротьби проти військової

диктатури і всього існуючого стороя. антивоєнні виступле-

ня переростали в революційний рух.

У такій обстановці в правлячих колах обох коаліцій росла

тривога. Навіть самі крайні імперіалісти не могли не счітать-

ся з настроєм мас, котрі жадали світу. Тому були підпри-

няти маневри з "мирними" пропозиціями в розрахунках на те, що

ці пропозиції будуть відкинуті супротивником і в такому випадку

на нього можна буде свалітьвсю провину за продовження війни.

Так, 12 грудня 1916 року кайзерівський правітельтво Герма-

ванні запропонувало країнам Антанти розпочати "мирні" переговори.

При цьому німецьке "мирне" предолженіе було розраховане на

розкол в таборі Антанти і на опору тих шарів всередині країн Ан-

Танта, які схильні були домогтися миру з Германій без

"Нищівного удару" по Німеччині силою зброї. Так як

"Мирне" пропозицію Німеччини не містило жодних конкретних

умов і абсолютно замалічівало питання про долю оккупірован-

них австро-німецькими військами територій Росії, Бельгії,

Франції, Сербії, Румунії, то це дало привід Антанті на даний

і наступні пропозиції відповідати конкретними вимогами

про звільнення Німеччиною всіх захоплених територій, а так-

ж розділу Туреччини, "реорганізації" Європи на основі "націо-

нального принципу ", що фактично означало відмову Антанти

вступити в мирні переговари з Німеччиною і її союзниками.

Німецька пропаганда шумно сповістила всьому світу, що в про-

долженой війни винні країни Антанти і що вони змушують

Німеччину до "оборонітьним заходам" шляхом нещадної "неограні-

ченной підводної війни ".

У лютому 1917 року в Росії перемогла буржуазно-демократи-

чна революція, і в країні широко розгорнувся рух за

револіціонний вихід з імперіалістичної війни.

У відповідь на початок в лютому 1917 року необмежену

подводнуювойну з боку Німеччини США розірвали з останньої

дипломатичні відносини, і 6 квітня, оголосивши війну Герма-

ванні, вступили у війну, щоб вплинути на її результати в свою

користь.

Ще до прибуття американських солдатів війська Антанти 16 ап

реля 1917 року розпочали наступ Західному фронті. але атаки

англо-французьких військ, які йшли одна за одною 16 -19

квітня, виявилися безуспішними. Французи і англійці за чоти-

ре дня боїв втратили більше 200 тис. убитими. У цьому бою по-

гинуло 5 тис. російських солдатів зі складу 3-й російської бригади,

надісланої з Росії на помащь союзникам. Були підбиті або

знищені майже всі 132 англійських танка, участввавшіе в

бою.

Готуючи цю військову операцію, кодандованіе Антанти

наполегливо вимагало від Тимчасового уряду Росії на-

чать наступ на Східному фронті. Однак підготувати в

революційної Росії таке наступ було нелегко. Все ж

глава Тимчасового уряду Керенський став посилено гото-

вити наступ, розраховуючи в разі успіху підняти престиж

буржуазного Тимчасового уряду, а при невдачі звалити

вину на більшовиків.

Розпочате 1 липня 1917 року радянське наступ на львівському

напрямку спочатку розвивалося успішно, але незабаром німецька

армія, що одержала в підкріплення 11 дивізій, перекинутих з

Західного фронту, перейшла в контрнаступ і відкинула

російські війська далеко за вихідні позиції.

Таким чином, в 1917 році на всіх європейських фронтах,

незважаючи на перевагу Антанти в живій силі і у військовій

техніці, її військам не вдалося досягти вирішального успіху ні в

одному з предпринимавшихся наступів. Револціонная ситуація

в Росії і відсутність необхідної узгодженості у військових

операціях всередині коаліції зірвали реалізацію стратегічних

планів Антанти, розрахованих на повний розгром австро-гер-

Манського блоку в 1917 році. А На початку вересня 1917 року

німецька армія зробила наступ на північній ділянці

Східного фронту з метою захоплення Риги і Ризького узбережжя.

Вибір німцями моменту для наступу під Ригою не була случити-

ен. Це був час, кодгда російська реакційна військова вер-

Хушке, готуючи контрреволюційний переворот в країні,

вирішила спертися на німецьку воєнщину. На скликаному в Моск-

ве в серпні державному нараді генерал Корнілов вис

казав своє "припущення" про швидке падіння Риги і відкритті

шляхів до Петрограду - колиски російської революції. це послужі-

ло сигналом для наступу німецької армії на Ригу. Несмот-

ря на те що були всі можливості утримати Риги, вона була по

наказом військового командування здано німцям. розчищаючи шлях

німцям на револющіонний Петроград, Корнілов почав свій від-

тий чужої землі. Корнілова був розгромлений рево-

люціонной робітниками і солдатами під керівництвом більшовиків.

Вхід Росії з Першої світової війни

25 жовтня (7 листопада) 1917 року в Петрограді стався ок

тябрьского переворот. Тимчасовий уряд впала, влада пе-

Решле в руки Рад робітничих і солдатських депутатів. Созван-

ний в Смольному 25 жовтня II Всеросійський з'їзд Рад

робітничих і солдатських депутатів встановив в країні Радянську

Республіку. Главою уряду був обраний В.І. Ленін. 26

жовтня (8 листопада) 1917 року II Всеросійський з'їзд Рад

прийняв Декрет про мир. У ньому Радянський уряд предлага-

ло "всім вюющім народам і їх урядам розпочати негайно

преговорів щодо справедливому та демократичному світі ". Далі раз'-

ясняют що таким світом Радянський уряд вважає не-

повільний світ без анексій, без насильницького приєднання

чужих народностей і без контрибуції.

Дійсно, в ряду багатьох завдань, які довелося ре-

шать переможцем Радам, одній з првостепенних був вихід з

війни. Від цього багато в чому залежала доля соціалістичної

революції. Трудящі маси чекали позбавлення від тягот і ліше-

ний війни.Мільйони солдатів рвалися з фронтів, з окопів до-

мій, В.І. Ленін писав тоді: "... Що може бути бесспорнее і

ясніше, ніж наступна істина: правітелства, що дало змученого

трирічної грабіжницької війною народу Радянську владу, зем-

лю, робочий контроль і світ, було б непереможне? Світ - го-

ве "(Ленін В. І.. собр. соч.-Т.35.-с.361).

Уряди країн Антанти навіть не відповіли на предложе-

ня II з'їзду Рад про укладення миру. Навпаки, вони стара-

лись не допустити виходу Росії з війни. Замість пошуків шляхів

до світу вони намагалися не допустити виходу Росії з війни.

Замість пошуків шляхів до миру вони взяли курс на підтримку конт-

рреволюціі в Росії і організацію антирадянської інтервенції,

щоб, як висловлювався Уїнстон Черчілль, "задушити коммуністі-

чний квочку, поки вона не висиділа курчат ".

У цих умовах було прийнято рішення самостійно почати

переговори з Німеччиною про укладення миру.

У партії і в Радах розгорілася гостра дискусія - заклю

чать чи не укладати мир? Боролися три точки зору: Леніна

і його прихильників - погодитися на підписання аннексіоніст-

ського світу; групи "лівих комуністів" на чолі з Бухаріним -

не мир з Німеччиною укладати, а оголосити їй "революційну"

війну і тим самим допомогти німецькому пролетаріату розпалити у

себе революцію; Троцького - "ні миру, ні війни".

Радянської мирної делегації, яку очолював народний

комісар закордонних справ Л.Д. Троцький, Ленін дав установку

затягувати підписання світу. Жевріла надія, що в Німеччині

може вибухнути революція. Але Троцький ця умова не ви-

Ніл. Після того як німецька делегація повела переговори в

ультимативному тоні, він заявив, що Радянська республіка війну

припиняє, армію демобілізуватиме: а миру не подпісивпает. як

потім пояснював Троцький, він розраховував, що такий жест Нікополі

лихнёт німецький пролетаріат. Радянська делегація відразу ж

покинула Брест. Переговори з вини Троцького були зірвані.

Німецький уряд, давно розробляло план зах-

вата Росії, отримало привід для розриву перемир'я. 18 фев-

раля о 12 годині дня німецькі війська перейшли в наступ

по всьому фронту - від Ризької затоки до гирла Дунаю. В ньому

брало участь близько 700 тис. чоловік.

План німецького командування передбачав швидкий зах-

ват Петрограда, Москви, падіння Рад і укладення миру з

новим, "небільшовицького урядом".

Почалося відступ старої російської армії, яка втратила до

цього часу свою боєздатність. Німецькі дивізії майже

безперешкодно рухалися вглиб країни, і перш за все в

напрямку Петрограда. Вранці 19 лютого Ленін направив гер-

Манський уряду телеграму про згоду підписати мир на

запропонованих умовах. Одночасно Раднарком вживав заходів

по організації військового опору противнику. його оказ-

вали нечисленні загони Червоної гвардії, Червоної армііі від-

слушні частини старої армії. Однак німецький наступ

стрімко розвивалося. Були втрачені Двінська, Мінськ, По-

Лоцко, значітеьная чась Естонії та Латвії. Німці рвалися до

Петрограду. Над Радянською республікою нависла смертельна

небезпека.

21 лютого Рада Народних Комісарів прийняла написаний

В.І. Леніним декрет "Соціалістична Вітчизна в опаснос-

ти! ". 22 і 23 лютого 1918 року в Петрограді, Пскові, Ревелі,

Нарві, Москві, Смоленську і в інших містах розгорнулася кам-

панія записи в Червону Армію.

Під Псковом і Ревелем, в Латвії, Білорусії, на Україні

йшли бої з кайзерівськими частинами. На Петроградському направле-

ванні радянським військам вдалося призупинити наступ ворога.

Зростаючий опір радянських військ охолоджувало запал

німецьких генералів. Побоюючись затяжний війни на Сході і

удару англо-американських і французьких військ із Заходу, гер-

Манський уряд вирішив укласти мир. але запропоновані

їм умови світу були ще важчими. Радянська республіка

повинна була повністю демобілізувати армію, укласти неви-

придатні угоди з Германіеій і т.д.

Мирний договір з Німеччиною був підписаний у Бресті 3 березня

1918 року і увійшов в історію під назвою Брестського миру.

Таким чином Росія вийшла з Першої світової війни, але для

Радянської влади в Росії це було лише перепочинком яка б-

ла іспоьзовать для зміцнення влади і господарства, для під-

товки до "відсічі всесвітньому імперіалізму".

Завершення Першої світової війни

Навесні 1918 року німецьке командовніе спробувало розбити

англо-французькі війська до прибуття в Європу великих вооружё

- нних сил США. Воно запевняло солдат, що ця битва буде ре-

вирішальним.

З кінця березня Німеччина почала наступ. ціною великих

втрат її військам вдалося просунутися до Парижу, захопити

чимало полонених і трофеїв. Але розбити англо-французькі армії

до прибуття військ США не вдалося. Не тільки матеріальні, але

і людські резерви Німеччини були вичерпані: на фронт отправля-

Чи підлітків. Солдати були виснажені і не бажали битися,

багато дезертирували.

Наступ німецьких військ зазнало невдачі, і ініціати-

Тува перейшла до Антанти. Англо-французька армія і вже прібив-

шие дивізії США відкинули війська Німеччини на вихідні пози-

ції.

8 серпня почалося наступ військ Франції, Англії та США

під загальним командуванням французскогомаршала Фоша. вони прорва-

Чи фронт супротивника, розгромивши в один день 16 дивізій. Чи не ж-

гавкоту битися, німецькі солдати здавалися в полон. Це був, по

словами фактичного РУКОВАДИТЕЛЯ німецького генерального

штабу генерала Людендорфа, "найчорніший день німецької ар-

мии в історії світової війни ".

Збройні сили Німеччини вже не могли чинити сопротів-

лення генераьному наступу франко-англо-американських

військ.

Англо-французькі і сербські війська наступали і ні Бал-

Канському фронті. Болгарська армія була розбита, і Болгарія ка

пітуліровала. Після розгрому англійськими та французькими войс-

ками турецької армії в Палестині і Сирії капітулювала і

Османська імперія. Солдати австро-угорської армії відмовилися

воювати. Австро-Угорщина розвалилася. На території образовал-

ся ряд незалежних національних держав. 3 листопада 1918 го-

да австро-угорське командування підписало продиктоване

Антантою перемир'я.

В той же день в Німеччині почалася революція. 9 листопада на-

рід скинув монархію. Країна стала республікою. було створено

новий уряд. На світанку 11 листопада 1918 року в компь-

Єнському лісі, в штабному вагоні Фоша було підписано перемир'я

між Німеччиною і її супротивниками.

11 листопада в 11 годині ранку сигнальщик, який стояв біля штабного

вагона верховного главнокамандующего, протрубив сигнал "прек-

ратіть вогонь ". Сигнал був переданий по всьому фронту. В той же

момент були зупинені бойові дії. Перша світова війна

закінчилася.

Результати Першої світової війни

У 1914 році Німеччина була підготовлена ​​до війни краще, ніж

її противники. Однак світова війна закінчилася поразкою

Четверного союзу. Вирішальне значення мало перевагу Ан-

ТАНТА в людських і матеріальних ресурсах. На її боці оказа-

лись США. Державний лад, що існував в Німеччині,

Австро-Угорщини та Османської імперії, не витримав випробувань ми-

ровой війни і зазнав аварії. В результаті поразок і ре-

волющій все три імперії ісчесзі з політічнсеой карти. Англія,

Франція і США досягли розгрому своїх головних конкурентів і

приступили до переділу світу.

Чи не витримала випробувань світової війни та російська монар-

хия. Вона була зметена протягом декількох днів бурею Фев-

Ральськи революції. Причинами падіння монархії є хаос

в країні, криза в економіці, політиці, протиріччя монархії

з широкими верствами суспільства. Каталізатором всіх цих негатив

них процесів стало руйнівною участь Росії в Першій ми-

ровой війні. Багато в чому через нездатність Тимчасового прави-

тва вирішення проблеми досягнення миру для Росії проізошё

л Жовтневий переворот. Радянська влада змогла вивести Рос-

цю зі світової війни, але лише ціною значних територій-

альних поступок. Таким чином, стояли в 1914 році перед

Росією завдання розширення території і сфер впливу Российс-

кой імперії не були виконані.

Світова імперіалістична війна 1914 -1918 років була са-

мій кровопролитної і жорстокої із усіх війн, які світ знав до

1914 року. Ніколи ще протівоборсвтующіе сторони не вистав-

лялі таких величезних армій для взаємного знищення. Загальна

чисельність армій сягала 70 млн. чоловік. всі досягнення

техніки, хімії були спрямовані на винищення людей. вбивали

всюди: на землі і в повітрі, на воді і під водою. отруйні

гази, розривні кулі, автоматичні кулемети, снаряди

важких знарядь, вогнемети - все було направлено на знищення

людського життя. 10 млн. Убитих, 18 млн. Раненнх - такий

підсумок війни.

.

- 30 -

Список використаної літератури:

1. "Агонія серцевого згоди: царизм, буржуазія та їх з-

юзнікі по Антанті. 1914 - 1917 "Алексєєва І. В. - Ленінград

"Лениздат" 1990 г.

2. "Історія Першої світової війни 1914 - 1918« під редакці-

їй Ростунова І.І. - Москва "Наука" 1975 г.

3. "Перша світова війна. 1914 - 1918« (збірник наукових

статей) Редакційна колегія: Сидоров (відп. ред.) та ін. -

Москва "Наука" 1975 г.

4. "Нова історія" під редакцією Овчаренко Н.Є. - Москва

"Просвіта" 1976 р

5. "Нова і новітня історія" під редакцією Попової Є.І. і

Татаринова К.Н. - Москва "Вища школа« 1984 р

6. "1 серпня 1914 року" Яковлєв М.М. - Москва "Молода

гвардія "1974 р

7. "Спогади" Сазонов С.Д. - Москва "Міжнародні від-

носіння "1991 р

8. "Серпневі гармати" Такман Б. - Москва "Молода гвар-

дія "1972 р