Тетяна Прокопенко
«Подарунок для Христа». Різдвяна історія
Моїм онукам присвячується.
Давно шукаю коротку різдвяну історію для мультфільму, але мої пошуки не увінчалися успіхом. Тому довелося складати самої. Ось що у мене вийшло. Не судіть строго, я зовсім не автор. Отже,
"Подарунок для Христа"
Наближалися веселі святкові дні. Всі люди метушливо готувалися до зустрічі Нового року і Різдва. Напередодні Машин тато приніс чудову пухнасту красуню ялинку. Ялинку поставили посеред залу. Вона, відігріваючи від морозу, видавала чарівний аромат, немов дихала на свої замерзлі долоні. Бабуся дістала з антресолей коробку з ялинковими іграшками, і вони з Машенькою, тихо розмовляючи, стали прикрашати важливу гостю.
"Бабуся, подивися який гарний куля! Я пам'ятаю, тато купив його в минулому році на ярмарку."
- "А ось мій улюблений янголятко!"
"Так, -сказала бабуся посміхаючись, Його купили в рік, коли ти народилася."
- "Бабуся, подивися, яка чудесна зірка! Скажи. А чому на верхівку ялинки надягають саме зірку?"
- "А це, Машенька, в честь Віфлеємської зірки, яка вказувала шлях волхвам до місця, де народився Спаситель. Скоро адже Різдво Ісуса Христа, ось і знову засяє зірка."
- "Бабуся, значить у Христа скоро День Народження?"
- "Так, люба."
- "А що ж йому подарувати?" - Маша навіть розгубилася від раптово відвідала її думки, що добре б зробити подарунок Ісусові в День Народження. Але що? Що може порадувати Його? Коли Маші дарували подарунки, вона раділа не завжди. Бували й розчарування, хоча Маша намагалася їх не показувати. Так вчила мама.
І Марійці дуже захотілося по справжньому порадувати Господа. Вона уважно оглянула свою кімнату.
- "Бабуся, я думаю, шоколад не підійде для подарунка, та й лялька Йому ні до чого."
- "Бабуся, а як я дізнаюся, що Богу сподобався мій подарунок?" запитала Маша перебираючи свої іграшки.
- "Ти це відчуєш, онучка."
Ні, поки Маша нічого такого не відчувала. Їй навіть стало сумно від своїх невдалих задумів. Нічого для подарунка не підходило.
- "Машенька," - покликала бабуся, -Сході-ка, мила в магазин. Купи хлібця. Так ось тобі, одягни-ка нові рукавички. Я їх для тебе в'язала. Думала до Різдва подарувати, та чого вже, не витерпіла. "
Ах, що це були за рукавички! Білосніжні, пухнасті, розшиті блакитними візерунчастими переливаються сніжинками. Вони були такими м'якими, немов пестить руки. Машенька заплескала в долоні від захвату і поцілував кохану бабусю, підстрибом вибігла на вулицю. Від іскристого світла сніжинки на рукавицях блищали ще сильніше. Машенька, виставляючи руки, милувалася подарунком, поглядаючи, не помічають чи навколо її такою гарною обнови. "Ех, от якби я змогла такий подарунок подарувати немовляті Христу!" подумала Маша. Раптом, вона почула тихо завивати схлипування. Озирнувшись, вона побачила простенько вдягнену дiвчинку, по щоках якої текли рясні сльози, залишаючи захололі сліди. Кругом нікого більше не було.
- "Що з тобою трапилося? Чому ти плачеш?"
- "Я. Я. Я рукавиці втратила", - ридма сказала дівчинка. "У мене руки отмерзлі." - малятко простягнула Маші червоні, вологі від снігу руки. Замерзлі пальці майже не рухалися.
- "Мама мене лаяти буде. Вона мені їх недавно купила. А у мами грошей більше немає. Ми одні з нею живемо."
Від жалю у Маші стислося серце. Вона подивилася на свої нові, вже полюбилися рукавиці. Тільки вони зараз можуть відігріти ці маленькі замерзлі ручки. Вона рішуче зняла рукавички і простягнула їх незнайомці.
- "Ось, візьми. Не плач, зараз твої руки зігріються. Це найтепліші рукавиці на світлі"
Машенька допомогла натягнути на замерзлі руки дівчинки рукавиці.
- "Тепло?"
Дівчинка кивнула, заусміхалася радісною посмішкою, витираючи сльози.
-"Дякуємо. "
- "Будь ласка. Підемо, я проведу тебе додому"
"Тепер їй добре", -облегченно зітхнувши, подумала Маша і в душі у неї розлилася тиха тепла радість.
- "Бабуся, - сказала Маша, повернувшись додому, -Розумієш, там дівчинка дуже замерзла і я подарувала їй нові рукавиці. Вони зігріли її."
"Молодець, онучка, ти добре надійшла. Сподіваюся, ти не засмутилася?"
"Ні, що ти! Мені стало навіть радісно, що дівчинка буде їх носити і її мамі не доведеться купувати нові."
- "Ну ось і прийняв Господь твій подарунок. Адже Він сказав:" Так як ви зробили це (добро) одному з найменших Моїх цих, те Мені. "
- "Так-так! Я це зрозуміла, бабуля!"