Команда
Контакти
Про нас

    Головна сторінка


Кузбасівці - трудівники тилу





Скачати 18.33 Kb.
Дата конвертації 04.11.2018
Розмір 18.33 Kb.
Тип доповідь

зміст:

Введение .................................................................................... ..2

1. Перебудова роботи в тилу на військовий лад ....................................... 3

2. Евакуація в Кузбас заводів країни ................................................ 6

3. Кузбаська село у воєнний час ................................................ 8

Висновок ................................................................................. .11

Список літератури ........................................................................ 12

Вступ

Історія Кузбасу бере свій початок з далекого минулого, коли в 1721 році рудознавець Михайло Волков виявив на березі річки Томі першою вугільною родовище. Це відкриття дало потужний поштовх промислового освоєння краю, визначило його роль і значення в житті Росії. У 30-ті роки XXвека Кузбас стали називати «індустріальним серцем країни».

Є й нелегкі сторінки в історії Землі Коваля. Гіркі випробування випали на долю Кузбасу в роки Великої Вітчизняної війни. Кожен третій з кузбассовцев, що пішли на фронт, не повернувся з поля бою. А в тилу люди не стуляли очей у верстатів і мартенівських печей, цілодобово не виходили з вибоїв шахт, не покладаючи рук працювали на полях.

У розпочатої Великій Вітчизняній війні забезпечення фронту всім необхідним для ведення бойових дій цілком залежало від діяльності тилу, яким стала вся країна. Трудівники тилу розгортали роботу під гаслом «Все для фронту». Життя і вся робота в тилу перебудовувалася на військовий лад. З ініціативи самих трудящих 26 червня 1941 року Президія Верховної Ради СРСР видала указ, яким вводилися повсюдно понаднормові роботи і скасовувалися відпустки.

У формуванні в східних районах країни військового господарства - переважно арсеналі фронту - зростала роль Кузбасу. Видобуток вугілля в басейні з початку Великої Вітчизняної війни неухильно зростала. Істотної перебудови піддалася діяльність Кузнецького металургійного комбінату. З перших днів Великої Вітчизняної війни нарощував виробництво коксу, хімічної продукції і газу Кемеровський коксохімічний завод. Перебудовували свою роботи інші заводи.

Метою написання даної роботи є вивчення і характеристика роботи трудівників тилу Кузбасу в 1941-1945 роках.

1. Перебудова роботи в тилу на військовий лад

На підставі розробленого військово-господарського плану на третій квартал 1941 року, затвердженого 30 червня Політбюро ЦК ВКП (б), шахтам Кузбасу збільшувалися плани вуглевидобутку, скорочувалися обсяги фінансування та нормативи матеріально-технічного постачання, проголошувався найсуворіший режим економії. Стахановці передвоєнного часу М. П. Сімович, А. С. Соловйов, С. А. Халявин, А. К. Ябров і разом з ними багато шахтарів стали виконувати норми у воєнний період на 200 і більше відсотків. Цілий ряд шахтарів стали працювати за себе і за який пішов на фронт напарника. Аналогічною була картина на інших підприємствах країни. Так синтез прагнення стахановців виконувати норму на 200 відсотків і більше і працювати за двох, за себе і пішов на фронт товариша, поклав початок руху двухсотников військового часу.

На шахти йшли жінки і молодь, що створювала комсомольсько-молодіжні бригади. Прагнення окремих з них працювати по-фронтовому переросло в країні в рух фронтових бригад. Першою фронтовий в Кузбасі стала бригада Григорія Токарєва. [1]

А коли частина західних районів виявилася захопленої фашистськими окупантами, РНК СРСР і ЦК ВКП (б) прийняли військово-господарський план на четвертий квартал 1941 року і на 1942 рік для районів Поволжя, Уралу, Західного Сибіру, ​​Казахстану і Середньої Азії. З метою економного і раціонального витрачання обмеженого продовольчого фонду була введена карткова система. Мінімальні норми встановлювалися для працівників легкої промисловості - 500 грамів хліба в день. Найбільш високі норми - для робітників важкої і оборонної промисловості. Найвища калорійність набору продуктів, які видаються за картками, встановлювалася для шахтарів, в тому числі 800 грамів, а в окремих випадках 1000 грамів хліба.

У формуванні в східних районах країни військового господарстві - основному арсеналі фронту - зростала роль Кузбасу. Видобуток вугілля в басейні з початку Великої Вітчизняної війни неухильно зростала. Однак в кінці вересня вона дещо знизилася, а з листопада 1941 року став різко падати. Погіршилось забезпечення шахт кріпильних лісом, вибухівкою, гірничошахтним обладнанням і інструментом, запасними частинами. Більшість керівників зосереджували всі зусилля на організації очисних робіт - безпосередній видачі вугілля і підготовці очисного фронту не приділяли необхідної уваги. Чи не справлявся з відвантаженням вугілля залізничний транспорт, в результаті на поверхні шахт скупчився двомісячний запас видобутого палива. Крайні труднощі створювала нестача робочих кадрів. За друге півріччя 1941 року вибуло 25 відсотків робочих по експлуатації (зайнятих на видобутку вугілля).

Але наполегливо борючись з труднощами, шахтарі в березні 1942 року подолали нижчу точку падіння вуглевидобутку і почали її нарощувати. Важливу роль в цьому зіграло введення майже на всіх шахтах басейну парторгів ЦК ВКП (б), що забезпечували посилення політичної та організаторської роботи в гірницьких колективах. Одночасно РНК СРСР 9 квітня 1941 року висунув перед Кузбасом завдання збільшити видобуток необхідного металургам коксівного вугілля.

Істотної перебудови піддалася діяльність Кузнецького металургійного комбінату. У ніч на 23 червня 1941 року його керівництво отримало завдання налагодити випуск броньової сталі і бронелиста. Але мартенівські печі комбінату були розраховані на виплавку рядового металу - для рейок, балок, швелерів. Тому для досвіду переобладнали мартенівську піч №11, зробивши на неї спеціальну футеровку, збільшивши товщину її стін в два рази. Від цього кожна плавка переобладнаною 185-тонної печі зменшилася до 125 тонн. До того ж шихту розігрівали в звичайній печі і потім доварювали в переобладнаною. Загальна виплавка сталі зменшилася. І тоді шляхом поліпшення складу шихти і вдосконалення технологічного процесу освоїли випуск броньової сталі в звичайних 185-тонних печах. Для виготовлення з неї броньового листа переобладнали звичайний прокатний стан.

За зразкове виконання урядового завдання по організації виробництва танкової броні Указом Президії Верховної Ради СРСР 24 листопада 1941 року орденами і медалями була нагороджена група працівників Кузнецького металургійного комбінату. У їх числі майстер мартенівського цеху № 2 А. Н. Томілін, начальник цього цеху Г. В. Гурський, майстер мартенівського цеху №1 П. Д. Нікітін, начальник блюмінга В. Д. Смирнов та ін.

Розбудовував своє основне виробництво Кемеровський азотно-ту-ковий завод. За 1941 рік валова продукція заводу зросла на 40 відсотків. На заводі було організовано виготовлення фугасних бомб, він брав участь у виробництві хв і мінометів.

Залучалися до випуску оборонної продукції Анжеро-Суд-жіночий рудоремонтний завод, Прокопьевский завод лампового господарства (ЗОЛХ), а також багато невеликих майстерні в Новокузнецьку, Кемерові, Бєлова, Гур'євську, Яшкін. Гранати стали виготовляти навіть майстерні гірничорятувальної станції в Ленінську-Кузнецькому. У випуску запалів для гранат брали участь коксохімічний і азотно-туковий заводи р Кемерово.

Потужним стимулом в підвищенні трудової активності шахтарів стало нагородження Указом Президії Верховної Ради СРСР від 14 квітня 1942 року понад 800 передових вугільників країни орденами і медалями. Серед них були багато кузбасівців. У тому числі ордена Леніна удостоїлися забійники Е. В. Некрасов, І. Н. Смокотін, Н. Н. Систеров, А. Н. Ябров, навалоотбойщік Н. Н. Биструшкін, бригадири забійників Н. Я. Лелюх, С. А. Халявин (вже працював парторгом на шахті ім. Ярославського), багато інших.

Колектив Кемеровського азотно-тукового заводу разом з працівниками Красноуральскій хімічного заводу виступили з ініціативою організувати Всесоюзне соціалістичне змагання підприємств хімічної промисловості. Почесне право виступити ініціатором Всесоюзного змагання вугільників було надано колективу Прокоп'євськ шахти «Коксова-1». Так трудівники Кузбасу стали ініціаторами Всесоюзного змагання в країні, в тому числі в трьох вирішальних базових галузях військової економіки. Щомісячне підведення підсумків, вручення колективам-переможцям перехідних Червоних прапорів ДКО і грошових премій сприяло подальшому зростанню трудової активності на всіх підприємствах.

2. Евакуація в Кузбас заводів країни

Разом з діючими в Кузбасі підприємствами на потреби фронту починали працювати прибували сюди евакуйовані заводи.

У Кемерові було розміщено обладнання 38 підприємств і частина іншого евакооборудованія. На цій основі істотно розширилися комбінат № 392, азотно-туковий і коксохімічний заводи і було створено 11 нових заводів. У тому числі № 606 (мехзавод), № 319 (Комунар), № 573 Наркомату боєприпасів, № 6 Наркомавіапрома, підковування (Наркомату оборони), заводи Наркомхімпрома «Карболіт», № 510, № 11 і № 630 (анілінофарбовий), № 652 (КЕМЗ) Наркомелектропрома, №36 Наркомату охорони здоров'я. В м Новокузнецьку (не рахуючи трьох реевакуірована) залишилося обладнання 15 евакуйованих підприємств. На його базі істотно розширився Кузнецький металургійний комбінат і виникло шість нових заводів: № 526 Наркомату озброєння, а також алюмінієвий, феросплавний, металоконструкцій, цементний і «Червоний тигель».

У Прокопівську були створені електромеханічний завод №651 (ПЕМЗ), рудоремонтний завод і тютюнова фабрика. Виник в Ленінську-Кузнецькому завод «Червоний Жовтень», завод Наркомату електропромисловості №587 і №588 Наркомату озброєння.

У Анжеро-Судженске на базі евакуйованих були створені машинобудівний завод «Світло шахтаря» і скляний завод.

Будувався в Кисельовську машинобудівний завод Нар-комугля був переданий Наркомату боєприпасів і отримав №605. На нього прибуло обладнання московського заводу боєприпасів № 70 ім. Володимира Ілліча. Прибуло сюди обладнання заводу «Червоний Круль» з Талліна і заводу з м Рутченково. На його базі виник Киселевский завод вугільного машинобудування.

Те, що встигли евакуювати з заводу «Укрцинк» з м Кон-стантіновска, прийняв Беловский цинковий завод. В Бєлова виник завод кіноапаратури (КІНАП) і завод №842 ( «Кузбассрадіо»). На станції Промислова став діяти завод «Спецмашдеталь».

Всього в Кузбасі повністю або частково було розміщено обладнання 82 евакуйованих підприємств. З них 5 заводів незабаром реевакуювали. На базі залишився і відновленого устаткування 77 підприємств було створено в Кузбасі 33 нових заводи, в тому числі 10 оборонних заводів і одна фабрика.

Одночасно шахтарям і металургам Кузбасу виявлялася велика допомога. Влітку вугільники басейну отримали понад 22 тисяч робітників, мобілізованих в інших областях і республіках країни. 24 серпня 1942 ДКО і 24 вересня ЦК ВКП (б) вирішили знову надати велику допомогу Кузбасу, в тому числі направити сюди ще 27 тисяч робочих, включаючи 15 тисяч мобілізованих військкоматами і 5 тисяч комсомольців. До кінця року вугільна промисловість Кузбасу перебудувалася на військовий лад. Загальна вуглевидобуток досягла довоєнного рівня, а видобуток коксівного вугілля його перевершила.

3. Кузбаська село у воєнний час

Хоча питома вага сільського сектора в народному господарстві індустріального Кузбасу був і невеликий, але мав важливе значення. Сільське населення Кузбасу, головним чином за рахунок евакуйованих, в основному утриманців, до 1943 року зросла на 28,9 тисячі осіб. Але питома вага його в загальній чисельності населення області продовжував знижуватися. Його кількість з 1940 по 1945 роки скоротилася на 128,8 тисячі - до 609 тисяч осіб. У 1944 році в кузбасівських селах залишилося 59,2 відсотка працездатного населення від рівня 1940 року, а чоловіків - 35 відсотків. Площа оброблюваної землі, що доводилася на одного колгоспника, зросла з 3,1 до 4,1 гектара.

Восени 1941 року за допомогою городян зібрали хороший урожай.На підставі постанови Політбюро ЦК ВКП (б) в МТС і радгоспах створювалися політвідділи. Це було особливо важливо, т. К. Внаслідок відходу комуністів на фронт в 1 618 колгоспах Кузбасу залишилося 120 поріділих парторганізацій, 50 кандидатських і 19 партійно-комсомольських груп. Райкоми партії проводили велику роботу по заміні пішли на фронт голів колгоспів, директорів МТС і радгоспів, бригадирів колгоспних і тракторних бригад, трактористів і комбайнерів. Але його обмолот завершився лише взимку. З метою стимулювання праці колгоспників РНК СРСР 13 квітня 1942 року підвищив обов'язковий мінімум трудоднів, який повинен був виробити кожен колгоспник, з 60-80 до 100-150 за рік.

З утворенням Кемеровської області посилилася організаторська робота по підготовці до весняної сівби. Навесні перевиконувала плани Кузнецкая МТС, а працювали в ній загони Єрмаковича та Тетяни Ісаєвої виконали план відповідно на 152 і на 142 відсотка. МТС насилу обробляли половину посівних площ області. Іншу половину колгоспам довелося обробляти своїми силами. У них на весняній оранці почали широко розповсюджувати почин Тимофія Горіна - колгоспника сільгоспартілі «Трудівник» Іжморского району, який став чергувати коней через кожні чотири години і двухлемешним плугом при нормі 1,2 гектара орав по 4-5, а в окремі дні до 8 гектарів . Підтриманий місцевою владою метод Тимофія Горіна почали застосовувати на сінокосіння, збиральних роботах, підйомі зябу. Разом з прибиранням і обмолотом розгорнулася активна робота по здачі хліба державі. До вивезенні його на заготівельні пункти залучалися всі наявні автомашини, коня і навіть корови. До середини лютого 1944 року в засіки держави надійшло зерна майже наполовину менше, ніж в 1941 році, коли його здали 17 486 тисяч пудів.

До сільськогосподарських робіт 1944 роки готувалися ґрунтовно. Успішну роботу по ремонту тракторів в Кемеровській області зазначив РНК СРСР. Особливістю в розвитку сільськогосподарських робіт в 1944 році стала організація виконання прийнятого 7 квітня РНК СРСР постанови «Про заходи щодо розширення продовольчої бази промислових центрів Кузбасу». Їм встановлювалися завдання збільшити в області за 1944-1945 роки посівні площі картоплі, овочевих культур, поголів'я великої рогатої худоби. Збір картоплі за рік збільшився в області на 117 тисяч тонн і досяг 908 тисяч тонн. Зросло виробництво овочів.

У зерновому господарстві становище було складніше. Обсяг тракторних робіт, що виконувалися МТС, лише частково підвищився в 1944 році і був виконаний на 71,8 відсотка. Колгоспи ж самотужки не справлялися з усім обсягом сільгоспробіт або виконували їх із значним запізненням. Здача зерна державі з урожаю 1944 роки йшла з великими труднощами. До середини лютого 1945 року план здачі зерна державі виявився виконаним лише на 56,9 відсотка, в засіки Батьківщини було здано 9 922 тисячі пудів.

Працюючи в складних умовах, сільські трудівники від участі в суспільному виробництві отримували вкрай скромну винагороду. До видачі на один трудодень колгоспникам і механізаторам Сибіру доводилося в середньому 443 грами зерна проти 1 325 грамів в 1940 році. У тому числі до 60 відсотків колгоспів видавали на трудодень не більше 300 грамів зерна. З усіх своїх доходів селяни зобов'язані були платити податки - самооподаткування, військовий податок, сільгоспподаток. Крім того, у всіх селян були внески до Фонду Червоної армії, в Фонд оборони, на придбання бойової техніки, в Фонд Перемоги та інші. Кожен колгосп здавав хліб державі в рахунок обов'язкових поставок, як натуроплата за роботу МТС, а також відраховував до Фонду Червоної армії, в Фонд оборони, на озброєння Червоної армії. Всього в середньому 46 відсотків і більше зібраного колгоспами зерна надходило в державні засіки.

Для отримання городянами додаткових продуктів харчування постановою РНК СРСР і ЦК ВКП (б) від 7 квітня 1942 року передбачалося виділення землі для створення підсобних господарств підприємств, установ, колективних та індивідуальних городів робітників і службовців.

Розвиток сільського господарства Кузбасу в роки Великої Вітчизняної війни мало суттєві особливості. Сталося часткове скорочення і значний перерозподіл у використанні посівних площ. Найбільше їх скорочення зазначалося в колгоспах - на 19,7 відсотка і особливо в радгоспах - на 54,8 відсотка. Однак зросли посівні площі в підсобних господарствах, у робочих і службовців. А також у колгоспників.

висновок

Колгоспи вистояли в тяжкі воєнні роки. Трудівники сільського господарства області, поряд з подоланням труднощів у забезпеченні виробництва зерна, зосереджували свої зусилля на збільшенні виробництва картоплі, молока і м'яса - найважливіших продуктів харчування для робітників індустріального Кузбасу, які і самі брали участь в їх виробництві на підсобних господарствах і своїх городах. Це створювало умови для підйому промислового виробництва.

Обсяг виробництва валової продукції всієї промисловістю Кемеровської області в останньому військовому році в порівнянні з довоєнним розміром склав 254 відсотка. Майже половина її проводилася на підприємствах, створених у воєнний час. Заслуги Кузбасу в роки Великої Вітчизняної війни залишаються яскравою, незабутньою сторінкою в його історії, в історії нашої Батьківщини.

Всі підприємства Кузбасу працювали під гаслом «Все для фронту». Широка масова робота партійних організацій поєднувалася з налагодженням змагання, створюючи високий трудовий напруження в виробничих колективах.

Свідченням єдності фронту і тилу в період Великої Вітчизняної війни стала листування трудівників Кузбасу з фронтовиками, збір і відправка посилок воїнам, турбота держави і трудящих про сім'ях фронтовиків і загиблих воїнів, про інвалідів війни. Кузбасівці надавали допомогу звільненим від ворога районах.

Список літератури:

1. Історія Кузбасу / Под ред. Н.П. Шуранова.- Кемерово: ФГУІПП «Кузбас», «СКІФ», 2006.- 358 с.

2. Геніна Е.С. Кампанія по боротьбі з космополітизмом в Кузбасі (кінець 1940-х - початок 1950-х років) .- Красноярськ: Кларетіанум, 2003.- Гл. 1.

3. Кузбас. Минуле. Справжнє. Будущее.- Кемерово: Кемеровській книжкове видавництво, 1978.- 368 с.

4. Шуранов Н.П. Кузбас: все для фронту.- Кемерово, 2005.

5. Шуранов Н.П. Кузбас в роки Великої Вітчизняної війни.- Кемерово, 2000..


[1] Історія Кузбасу / Под ред. Н.П. Шуранова.- Кемерово, 2006, С. 191.