Команда
Контакти
Про нас

    Головна сторінка


Місце зовнішніх міграцій населення в Донбасі у відновленні и формуванні его трудових ресурсов у 1943 - 1951 роки





Скачати 28.6 Kb.
Дата конвертації 15.02.2018
Розмір 28.6 Kb.
Тип стаття

МИКОЛА Алфьоров,

здобувач кафедри історіографії, джерелознавства, археології, методики викладання історії Донецького національного університету

МІСЦЕ ЗОВНІШНІХ МІГРАЦІЙ НАСЕЛЕННЯ В Донбасі У ВІДНОВЛЕННІ І ФОРМУВАННІ ЙОГО трудових РЕСУРСІВ У 1943 - 1951 рр.

У статті Вперше досліджуються демографічні та міграційні процеси, наблюдается роль зовнішніх міграцій у формуванні трудових ресурсов на Донбасі у 1943-1951 рр. Показані деякі аспекти державної демографічної та міграційної політики, співвідношення и роль природного та механічного приросту, їх Вплив на зміну чісельності населення області и формирование ее трудових ресурсов у повоєнні роки.

На сучасности етапі розвитку Суспільства много уваги пріділяється вивченню так званні білих плям в історії. Однією з них є міграційні та демографічні процеси у 1943-1950-ті роки, як в Україні в цілому, так и в Донбасі зокрема. Це стосується и ПЕРІОДУ 1943-1951 рр., Коли розпочіналося та йшлось повоєнне залюднення Донбасу. Хоча тема ВІДБУДОВИ Донбасу в роки Великої Вітчізняної Війни та у повоєнній годину булу у Радянській історіографії хрестоматійною, и їй Було присвячено велику Кількість Загальна праць и тематичних монографій, но у Першу Черга досліджуваліся роль партійніх, Комсомольська та профспілковіх ОРГАНІЗАЦІЙ, Відновлення ОРГАНІВ власти, ВІДБУДОВИ окремий галузь господарства та підприємств, особливо вугільніх та металургійних. У Деяк Працюю йшлось й про формирование робітнічіх кадрів, но розглядалася головного чином роль шкіл фабрично-заводська навчання у створенні кваліфікованіх кадрів важкої промісловості, а демографічні та міграційні процеси, что Складанний основу залюднення й Відновлення та формирование трудових ресурсов регіону, що не розглядаліся. У узагальнюючіх Працюю ЦІ процеси зведена, як правило, до положення, что Донбас відбудовувала уся країна, что НЕ дает уявлення про їх Хід [1]. З числа монографій слід відзначіті чісленні праці відомого дослідника ВІДБУДОВИ Донбасу М.Ф. Хорошайлова, у якіх Розглянуто Відновлення та роль партійніх, Комсомольська та профспілковіх ОРГАНІЗАЦІЙ, Відбудова окремий підприємств, роль соціалістичного змагання у процесі ВІДБУДОВИ промісловості [2]. За тім же принципом побудовали й праці других дослідніків цього ПЕРІОДУ історії Донбасу, Які уточнюють ОКРЕМІ деталі, но теж НЕ розглядають міграційні та демографічні проблеми, роль зовнішніх міграцій на відтворення и формирование трудових ресурсов Донбасу у цею годину [3]. Сучасна українська Історіографія теж НЕ досліджує цього питання. Практично всі досліднікі оперують только данімі перепісів 1939 та +1959 рр. Отже, дослідження Відновлення демографічної картини Донбасу та его трудових ресурсов через призму міграційно-демографічної політики залішаються актуальними й сьогодні.

Мета статті - на Основі комплексного АНАЛІЗУ здобутків історіографії, Вивчення архівних матеріалів та періодичних видань дослідіті процес зовнішніх міграцій населення и їх роль у Відновлення трудових ресурсов Донбасу (у межах СУЧАСНИХ Луганської и Донецької областей) у 1943-1951 рр., Їх Вплив на Зміни демографічної картини регіону.

Віходячі з уровня розробленості питання, Джерельна базою дослідження могут буті только документи того часу, что зберігаються у фондах Центрального державного архіву Вищих ОРГАНІВ власти і управління України, державних архівах Донецької та Луганської областей.

Залишкова визволення Донбасу восени 1943 р. поставило питання про відбудову его промислового потенціалу, зруйновану під час окупації, щоб Забезпечити спожи воєнної промісловості у вугіллі та металі, й залюднення Донбасу, щоб Забезпечити его необхіднімі трудовими ресурсами. Щоправда, если Перше завдання ставить ще до остаточного визволення регіону, то усвідомлення іншого відбувалося поступово, что нашли своє відображення у відповідніх ухвалив ДКО, РНК, ЦК ВКП (б). Так ще Постанова РНК УРСР "Про організацію відобутку вугілля и відбудову шахт Донбасу" від 15 лютого 1943 р. и Постанова ДКО "Про відбудову вугільніх шахт Донбасу" від 22 лютого 1 943 р. передбачало, з Огляду на Бойові Дії, Виконання відбудовчіх робіт місцевімі робітнікамі та службовця, но Вже Постанова ДКО "Про першочергові заходи з ВІДБУДОВИ вугільної промісловості Донбасу" від 26 жовтня 1 943 р. Вихід з того, что у РЕГІОНІ немає достатньої кількості РОБОЧОЇ сили, зобовязавші, зокрема РНК УРСР, ЦК КП (б) У та інші установи мобілізуваті для робіт з ВІДБУДОВИ шахт 125 тис. осіб з числа ПРАЦЕЗДАТНИХ сільського населення, у тому чіслі 100 тис. з УРСР. Окрім того, у Жовтні-лістопаді 1943 р. НКО винен БУВ мобілізуваті 50 тис. прізовніків старшого віку на відбудову шахт. До лютого 1 944 р. мала буті відновлена ​​мережа шкіл фабрично-заводська навчання (ФЗН) контингентом у 40 тис. осіб и мережа реміснічіх училищ (РУ) на 10 тис. осіб. Усі мобілізовані звільняліся від закличу до РСЧА. ЦК ВЛКСМ зобовязувався мобілізуваті 5 тис. осіб на відбудову шахт, а Наркомвугіллю дозволяє повернути на вугільні підприємства одну тисячу керівніх та інженерно-технічних ПРАЦІВНИКІВ з числа евакуйованіх [4]. А тим часом з вересня 1943 р. формуються бригади, відбудовчі загони з учнів ФЗН та РУ для ВІДБУДОВИ и монтажу енергетичних и металургійних підприємств Донбасу. У їх складі Було 20 тис. учнів іншого класу РУ та випускників ФЗН [5]. Те Якою ж булу демографічна ситуация у РЕГІОНІ?

У багатьох Працюю за точку відліку чісельності населення регіону беруться дані на січень +1945 р. для Ворошіловградської и на січень 1944 р. - для Сталінської областей, Які НЕ відбівають дійсної картини людського Втрата регіону. Отже Вважаємо за доцільне користуватись данімі на осінь 1943 р. На 1 вересня +1943 р. у Ворошіловградській області нараховувалося 718 341 особа, або 34,9% від чісельності населення області у +1941 р. З них міського населення - 264748, сільського - 453 593 [6]. Таке співвідношення міського та сільського населення відбіває тієї стан, что Склаві во время Війни. А загаль у РЕГІОНІ залиша только 10% довоєнної чісельності робітніків. Кроме того, мобілізації місцевого населення проходили з труднощамі. Так, у м. Єнакієвому з 40 тис. ПРАЦЕЗДАТНИХ на відбудові підприємств Працювало только 14 705 осіб, а з почти 3 тис. осіб, Яким Було вручено повісткі, зявилися только 36% [7]. На відбудову горлівськіх шахт вместо Тисячі осіб, Які повінні були прибут з Дзержинського району, прібуло только 10% [8] и т.д. Затрімувалося й повернення населення, евакуйованого на Схід на качана Війни. Так, 23 листопада +1943 р. Ярославський обком ВКП (б) БУВ змушеній Прийняти даже спеціальну Постанову про Негайно повернення у Донбас евакуйованіх інженерів, техніків и робітніків [9]. Подібні постанови прийомів й партійні органи других Східних областей СРСР.

Тому не дивно, что одна за одною пріймаються постанови про мобілізацію населення, головні чином з визволення територій УРСР. У жовтні 1943 р. ДКО пріймає ухвалив, за Якою мало буті мобілізовано 38 тис. осіб на підприємства чорної металургії, но за Чотири дні до Закінчення терміну мобілізації ее Було виконан лишь на 18% [10]. У листопаді +1943 р. ЦК КП (б) У і РНК УРСР визначили невідкладні заходи з ВІДБУДОВИ залізничного транспорту, відповідно до якіх на це нужно Було спрямуваті 28 тис. осіб, а ЦК ВЛКСМ - "Про долю Комсомольська ОРГАНІЗАЦІЙ у відбудові вугільної промісловості Донбасу", Яким зобовязував їх взяти шефство Шляхом закріплення Комсомольська ОРГАНІЗАЦІЙ за вугільнімі трестами, шахтами и т.д. Подібні постанови прийомів по усіх галузь народного господарства. Відповідно прийомів й постанови місцевіх ОРГАНІВ. Так, ухвалив Сталінського бюро обкому КП (б) У і облради про заходи з ВІДБУДОВИ соляних шахт Вимагаю мобілізуваті 400 осіб ПРАЦЕЗДАТНИХ населення, ПОСТАНОВА від 1 жовтня - 5 тис. осіб для ВІДБУДОВИ заводів у м. Краматорську, для Наркомтяжбуду - 2 тис. осіб, а ПОСТАНОВА від 4 листопада - 4400 осіб для ВІДБУДОВИ енергогосподарства и т.д. [11]. Одночасно Було відновлено й систему оргнаборів, Які й стали основою залюднення Донбасу й Відновлення его робітнічіх кадрів. У звільнені райони України спрямовувалісь Уповноважені вугільніх підприємств, будівельних ОРГАНІЗАЦІЙ та ін. для мобілізацій сільського населення. Перші оргнабори розпочаліся почти одночасно з подалі Просування Лінії фронту на Захід. Так, у вересні 1943 р. радянські війська визволу Сумщину и Вже через місяць на відбудові шахт працювала бригада М. Клименка з Сумської області. Звільнілі Чернігівщіну - и зявилася бригада породніків А. Мілейко з Чернігівщини [12] и т.д.

Це прізвело до зростання чісельності населення - Вже на 1 жовтня 1943 р. населення Ворошіловградської області збільшілося на 256065 особи, склавші 974406 осіб, з якіх міського - 444023 осіб, сільського - 530 383 осіб [13]. Альо Вже Згідно Темпи зростання чісельності населення різко зменшуються, досягнувші через місяць 22998 осіб, в результате чого на 1 листопада 1943 р. населення області досягло 997 404 особи, з якіх 478170 мешкали у містах, а 519 244 - у селах. Таке Падіння темпів зростання населення (з 256 тис. Осіб до 22,9 тис. Осіб) за один місяць обумовлено поверненням у Перші місяці после залишкового визволення області евакуйованіх та біженців, Які перебувалі во время окупації на территории сусідніх областей России та України.

Одночасно відбуваліся й внутрішньообласні міграції населення, віклікані у Першу Черга мобілізаціямі на відбудовчі роботи та призові молоді до ФЗН та реміснічіх училищ, про что свідчать и Зміни сільського населення у цею годину. Так, з 1 листопада 1943 р. до 1 листопада 1944 р., сільське населення зменшено з 519 244 осіб до 505 534 осіб, тобто почти на 14 тис. осіб, а Вже через місяць воно Складанний 529 894 особи, тобто зросли на 34884 особи. Це свідчіть про повернення мобілізованого Ранее сільського населення до Місць постійного мешкання, а різніця пояснюється природним приростом, прибуттів спеціалістів и демобілізованіх, призовий молоді до шкіл ФЗН та РУ, оргнабори. Усього чісельність населення Донбасу на грудень 1 943 р. досягла 25774007 осіб и продовжувала збільшуватіся. Так, у Сталінській області на 1 грудня 1 943 р. нараховувалося 1577603 особини, а только за сам грудень чісельність населення збільшілася ще на 123303 особи, склавші 1701306 осіб (54,8% від чісельності населення області у 1941 р.), 1144587 з якіх - міське населення. Незважаючі на це, ПРАЦЕЗДАТНИХ населення Було замало. Тому чергова постанова обкому від 5 січня 1944 р., Присвячено Виконання робіт з ВІДБУДОВИ Зуївської електростанції, ставила питання перед ДКО про віділення 1 тис. - 1,2 тис. осіб з числа нестройовіх частин, або трудармійців. Підсумок мобілізації на підприємства вугільної промісловості Було підбіто Сталінськім обкомом напрікінці січня 1944 р. За ним Було мобілізовано зі Сталінської області - 36946, Сумської - 647, Міколаївської - 1820, Запорізької - 1530, комсомольців Полтавської області - 133, Сумської - 343, Чернігівської - 74, робітніків зі сходу - 246 осіб [14] и т.д.

Проти Темпи залюднення Донбасу не могли задовольніті потреб підприємств у робітніках. Тому, согласно з ухвалив ДКО від 28 лютого 1944 р. для ВІДБУДОВИ підприємств верстатобудування по Лінії НКО у второй половіні одна тисяча дев'ятсот сорок чотири р. підлягалі мобілізації 2тис. військовозобовязаніх, звільненіх від строкової служби, а у першій - ще 3 тис. осіб, а 31 травня тисяча дев'ятсот сорок чотири р. Було Прийнято Постанову ЦК КП (б) У "Про шефство областей України за вугільнімі трестами Донбасу". Відповідно до цієї постанови за Ворошіловградськім и Сталінськім обкомами партии закріпілі відповідні області, а райони України - за окремий комбінатамі, трестами, шахтами. Продовжуваліся й Молодіжні приклич через обкоми та райкоми відповідніх областей за рознарядка ЦК ВЛКСМ та ЦК ЛКСМУ. На 1 травня 1944 р. на підпріємствах Вже Працювало 43500 молодих людей. Альо більшість з них не малі Ніякого фаху. Тому 2 жовтня 1944 р. указом ПРЕЗИДІЇ Верховної Ради СРСР "Про Державні трудові резерви СРСР" для подготовки фахівців покличу до РУ и ЗАЛІЗНИЧНИХ училищ підлягалі юнаки 14-15 років, и 16-17-ті років - до шкіл ФЗН. Згідно накази відповідніх наркомів мобілізації до ФЗН / РУ Було ширше й на дівчат.

Поступово зростан й чісельність населення регіону, склавші на 1 січня 1944 р.у Ворошіловградській області - 1042887 осіб, на 1 листопада тисяча дев'ятсот сорок п'ять р. - 1244091 и только на 1 грудня 1945 р. - 1388971 особу, тобто 77,3% довоєнної чісельності населення [15]. При цьом чісельність міського населення СтрімКо зростан, а сільського колівалося почти на одному Рівні. Зрозуміло, що таке зростання не могло пояснюватіся только природним приростом, бо у тому ж +1944 р. у Ворошіловградській області фіксувався негативний Показник природного приросту: народ 13053 особи, а померло 15497 осіб. Тобто, природний Приріст Складанний - 2444 особи, а по Сталінській, хоча й БУВ позитивним, но досяжними только 12556 осіб [16]. Отже, зростання чісельності населення регіону, а разом з тим и его трудових ресурсов, відбувалося у Перші после визволення роки Виключно за рахунок зовнішніх керованих міграцій - оргнаборів, мобілізацій молоді до шкіл ФЗН та реміснічіх училищ, евакуйованіх, молодіжніх та Комсомольська прізовів та ін. Більш детально віявіті склад прібуліх дозволяють Звіти облстатуправлінь та окрема підприємств. Так на 1 січня одна тисяча дев'ятсот сорок п'ять р. до м. Красний Луч прібуло: 882 - демобілізованіх, 727 - репатрійованіх, 175 - інвалідів, 40 - евакуйованіх, 1568 - інші (оргнабори, мобілізовані до шкіл ФЗН, інтерновані). До Кадієвського району - 2865 демобілізованіх 1500 репатрійованіх 1847 інвалідів, 3589 - інші [17]. Уточнюють картину доповідні записки підприємств. До тресту "Сталінвугілля" у +1945 р. прібуло: за угідь - 782, розконвойованіх-227, з ФЗН / РУ - 262, вільнонайманіх - 8429, інтернованіх - 3327, репатрійованіх - 2010 осіб. До тресту "Зуївантраціт": військовополоненіх - 1095, інтернованіх - 1540, оточенців - 596, репатрійованіх - 1755 осіб [18]. Проти одночасно йшов й зворотній процес - самочинне залишенню підприємств (так звані дезертири виробництва) та виїзд за Межі регіону. Например, з Горлівського коксохімічного заводу на початок 1945 р. вібуло 48% робітніків, Які прібулі на протязі тисячі дев'ятсот сорок чотири р. При цьом, 68% - самочинно, головні чином мобілізовані з Вінницької та Рівненської областей, а такоже учні молодіжного відбудовчого загону №18. З тресту "Донбасбудматерілі" вібуло 77%, зі Сталінського металургійного заводу - 34,5% усіх прібуліх з других областей України - мобілізовані по Лінії НКО, за оргнабори, з ФЗН / РУ [19].

І все ж, ця плінність населення компенсувано Постійно Зростаючий чісельністю прібуліх. Так, только у тисячу дев'ятсот сорок п'ять р. до Ворошіловградської області прібуло - біля 76 тис. осіб [20], а до Сталінської - 195 тис. осіб [21]. Влітку 1 945 р. до цього долучень й депортації українського населення з земель, что відійшлі до Польщі. З квітня до вересня 1 945 р. в Донбас прібуло около 4,3 тис. родин. Усе це й забезпечен зростання механічного приросту населення регіону, а разом Із тім и зростання Загальної чісельності населення, Пожалуйста склалось на кінець Війни біля 3 млн. Осіб, тобто збільшілось порівняно з Вереснем тисячі дев'ятсот сорок три р. более чем на 700 тис. осіб.

Отже, залюднення й формирование трудових ресурсов Донбасу у 1943-1945 роках відбувалось головного чином за рахунок керованих зовнішніх міграцій населення, Які здійснюваліся воєнно-адміністратівнімі методами через Молодіжні приклич, мобілізації фахівців за лінією НКО, оргнабори, спрямування репатрійованіх та інтернованіх, розконвойованіх та амністованіх ( НЕ говорячі Вже про такий спецконтингент як військовополонені, Який НЕ відображалі статистичні Звіти), что дозволило збільшити чісельність населення регіону й у жертву принесений підмурок для его пово ного залюднення.

У четвертій пятірічці, коли й Відбулась у головному повоєнна Відбудова Донбасу, особливо змін зі станом трудових ресурсов не став. Природний Приріст продовжував поступово зростаті у следующие роки, но голод 1946-1947 рр. позначівся на ньом негативно, склавші у Ворошіловградській області біля 10 тис., а у Сталінській - более 7 тис. осіб. Тому й у Наступний году Темпи природного приросту хоча й збільшіліся, но залишилась Досить низька. Тільки з поступовою ліквідацією НАСЛІДКІВ голоду Темпи зростання населення збільшуються, перевіщівші у Ворошіловградській області у 1949 р. 16,5 тис. осіб и досягнувші у тисяча дев'ятсот п'ятьдесят один р. - 32493 осіб [22], а у Сталінській відповідно 59 тис. и 83 тис. осіб [23]. Проти, если врахуваті, что цею Приріст МІГ дива трудовим ресурсів не Ранее чем через 15-16 років, тобто на кінець 50-х років, то на перший план во время ВІДБУДОВИ вісувається механічний Приріст населення.

Розуміння цього Чинник нашли відображення у постановив правительства, наказах та Розпорядження міністерств про мобілізації населення, оргнабори, мобілізації молоді до шкіл ФЗН та реміснічіх училищ, молодіжніх и Комсомольська прізовів та ін., Тобто Шляхом зовнішніх керованих міграцій, Які дають стрімке зростання чісельності прібуліх до регіону та механічного приросту населення, Який и давай Збільшення чісельності населення, а відповідно и его трудових ресурсов. У розпал голодомору тисячі дев'ятсот сорок сім р. чісельність прібуліх Дещо зменшіть, но и при цьом досягла у Ворошіловградській області 151330 [24], а у Сталінській - 258271 особи [25]. У Першу Черга це були молоді люди, мобілізовані до шкіл ФЗН и реміснічіх училищ та за оргнабори, Які прібувалі на відбудову шахт, металургійних та коксохімічніх заводів. Найніжчій Показник Прибуття по обох областях пріпадає на липень-серпень. Такий стан керованих міграцій НЕ МІГ задовольніті потреб ВІДБУДОВИ. Тому 21 травня тисяча дев'ятсот сорок сім р. зявляється постанова Ради Міністрів СРСР "Про порядок проведення організованого набору робітніків", согласно З якою голови колгоспів повінні були надаваті допомогу уповноваженим з оргнабором у колгоспі, що не перешкоджаті Колгоспник віїжджаті разом з родинами. Членам родин залучення робітніків надавати пільги, но Суттєво Изменить становище постанова так и не змогла. Відсутність соціально-побутових умов та тяжкі умови праці, особливо у вугільній промісловості, виготовляють до Великої плінності робітнічіх кадрів и населення. Тому у 1947 р. механічний Приріст Дещо зменшівся и Склаві у розглядуваніх областях відповідно 52699 и 73567 осіб [26].

І только постанова ЦК ВКП (б) "Про стан партійно-Політичної роботи на вугільніх шахтах Донбасу" від 28 лютого 1948 р. звернула Рамус на причину Великої плінності кадрів - умови праці та життя прібуліх, намітівші низьку відповідніх ЗАХОДІВ, внесла Зміни до умов оргнаборів та мобілізацій молоді до шкіл ФЗН та реміснічіх училищ. Зрозуміло, что соціально-побутові умови не могли Швидко змінітіся. Як результат, у +1948 р. механічний Приріст Дещо зменшівся, досягнувші 109967 осіб у Ворошіловградській області и 167418 - у Сталінській [27]. Проти збільшілася Кількість молоді, яка прібувала за призові до ФЗН та реміснічіх училищ, а такоже Кількість дорослих за оргнабори. У 1948 р. до Ворошіловградської області прібуло 191526 [28], а до Сталінської - 354064 особи [29]. При цьом фіксувався Постійно високий Показник щомісячного Прибуття. Найбільший Відсоток прібуліх давали області України. Так, 72% усіх прібуліх до Ворошіловградської області склалось мешканці України, 17,6% - РФ, 2,3% - Молдавії, 2,5% - БРСР.

У следующие роки чісельність прібуліх поступово зменшується. У 1949 р. до Ворошіловградської області прібуло 181067 осіб, а до Сталінської - 306701 особа [30]. При цьом 58,3% прібулі до Ворошіловградської області з УРСР, 32% - з РФ, 2,9% - з Молдавії, 2,6% - з БРСР, а до Сталінської - 65,7% з УРСР, 33,2% - з РФ, 1,1% - з БРСР. Переважно більшість прібуліх склалось мобілізовані до ФЗН та реміснічіх училищ та за оргнабори.

Ця ж тенденція наблюдается и у следующие роки, хоча коливання чісельності прібуліх помітні ще на качана 1950-х рр. У 1950 р. до Ворошіловградської області прібуло 146307, а до Сталінської - 290507 осіб [31]. У тисячу дев'ятсот п'ятьдесят одна р. до Ворошіловградської області прібуло 160285, а до Сталінської - 326112 осіб [32]. Як и у попередні роки прібувалі головного чином з СІЛ України и России. Так, до Сталінської області з областей України прібуло 221115 осіб, або 67,9% від Загальної чісельності прібуліх. З областей Російської Федерации - 89633 особи, або 27,5%, а з 14 других республік СРСР - 14723 особи, або 4,6%. З 221 115 осіб, что прібулі з України, у межах області перемістілося 94738 осіб, або 42,8%, з них - 74119 у містах області и 18612 Із СІЛ до Одеської області.

Поступова Відбудова народного господарства й укомплектування кадрами промислових підприємств, зростання чісельності населення області та его трудових ресурсов прізвелі до Зменшення механічного приросту напрікінці 1940-х-поч. 1950-х рр. У 1950 р. у Ворошіловградській області ВІН Склаві 47635 осіб, 65,7% з якіх прібулі з областей України, 33,2% - России, 1,1% - Беларуси, представник других республік давали негативний Показник механічного приросту населення: Молдова - 0,3%, Казахстану - 1,6%. Найбільший Приріст дали: Камянець-Подільська область - 5304, Житомирська - 3972, Ізмаїльська - 3118, Станіславська - 2690, Воронезька - 4600, Курська - 4023, Ростовська - 2984. У Сталінській області механічний Приріст у 1950 р. Склаві 117562 особини [33]. Найбільше зростання населення за 1948-1949 рр. відбулося в таких містах, як Горлівка - на 29%, Макіївка - на 26,6%, Жданов - на 22,3%, Сталіно - на 21,4%. У містах та селищах міського типу за 1949-1950 рр. населення збільшілося на 289306 осіб, механічний Приріст Склаві 268768 осіб, або 92,2%. Чоловіків у ПРАЦЕЗДАТНИХ віці нараховувалося 676988 осіб, з них робітніків - 594247, або 87,7%. Жінок нараховувалося 846 927, з якіх Працювало 395 180 осіб, або 46,7%. Зріс и віковій склад населення, что пояснювалося механічнім приростом населення у звязку з відбудовою и развития промісловості.

Влітку +1951 р. відбулася остання Депортація українського населення з західніх земель, что відійшлі до Польщі Вже у +1951 р., яка стала одним з останніх ЗАХОДІВ Із залюднення регіону й формирование его трудових ресурсов воєнно-адміністратівнімі методами. До Сталінської області Було переселено 1962 родини, Які розселілі по 50-100 родин у селах області [34]. А 21 листопада одна тисяча дев'ятсот п'ятьдесят-один року Було Прийнято нову Постанову Ради Міністрів СРСР "Про впорядкування проведення організованого набору робітніків", что остаточно закріпіла принцип їх добровільності, пільги та відмову від військово-адміністратівніх методів управління міграціямі населення. Це прізвело до Деяк зниженя уровня міграцій. У тисячу дев'ятсот п'ятьдесят одна р. механічний рух населення у містах и ​​міськіх поселеннях характерізувався, як и Ранее, великим прибуттів населення з других областей и значний вибуття осіб. У цею годину прібуло 160285 осіб до Ворошіловградської області, а до Сталінської - 326112 осіб, а механічний Приріст населення міст и СІЛ Склаві відповідно 53367 та 99800 осіб [35]. Чісельність населення Ворошіловградської області на кінець 1951 р. склалось 2042 тис. осіб, а Сталінської - 3276 тисяч, усього чісельність населення регіону досягла 5318 тис. осіб. Тобто, чісельність населення Донбасу, а разом з тим й трудових ресурсов, за 1943-1951 рр. досягла й перевіщіла рівень +1939 р.

Висновки

1. За роки Війни чісельність населення регіону зменшіть почти вдвічі, что не давало возможности успешно Виконувати завдання з ВІДБУДОВИ промислового потенціалу Донбасу. Тому одним з головних завдання стало залюднення регіону й Відновлення его трудових ресурсов, вирішенню которого відбувалося Головним чином за рахунок керованих зовнішніх міграцій (мобілізацій місцевого населення, молоді, депортацій и т.д.), Які проводять воєнно-адміністратівнімі методами.

2. У 1943-1951 рр. у регіон прібуло около 2,8 млн. осіб. При цьом чісельність прібуліх до Сталінської області Постійно перевіщує чісельність прібуліх до Ворошіловградської у 1,5-1,7 рази. Одночасно йшов и зворотній процес - вибуття населення з регіону, незважаючі на адміністративно-командні методи проведення міграцій, проти чісельність населення регіону, а відповідно и его трудових ресурсов, збільшілася почти вдвічі и досягла уровня +1939 р. Основною складових цього ставши механічний Приріст населення. Природний Приріст только у тисяча дев'ятсот п'ятьдесят-один р. наблізівся до довоєнного уровня и не МІГ Забезпечити промисловість та сільське господарство Виключно місцевою РОбочий силою, что й стало передумови проведення керованих зовнішніх міграцій и у следующие роки и Подальшого зростання чісельності населення Донбасу и его трудових ресурсов.

3.В цей час складаються й основні пропорції между Міським та сільським населенням. Если на момент визволення сільське населення перевіщувало міське, то на 1 951 р. воно Складанний біля 1/5 Загальної чісельності населення регіону, коліваючісь примерно на одному Рівні. У тій же година чісельність міського населення Постійно зростан, передумови чого були в Першу Черга Зовнішні міграції. Хоча з качана 1950-х років идет поступове Зменшення зовнішніх міграцій, но смороду зберігають своє значення у збільшенні чісельності населення и его трудових ресурсов й у следующие роки.

В подалі доцільне поглиблення Вивчення коливання чісельності населення и трудових ресурсов по окрема промислових та аграрних зонах регіону.

ЛІТЕРАТУРА:

1. Денисенко П.І. Комуністична партія України - організатор ВІДБУДОВИ народного господарства РЕСПУБЛІКИ (1943-1945). - К .: Політвидав України, 1968; Радянський тил у Великій Вітчизняній війні. Кн.2.- М .: Думка, 1974; Історія робочих Донбасу. Т.2. - К .: Наукова думка, 1981.

2. Хорошайлов Н.Ф. Діяльність Комуністичної партії по відродженню Донбасу. - К .: Вища школа, 1973; Хорошайлов Н.Ф. Суворі роки війни. - К .: Политиздат України, 1977.

3. Лаврів П.І. Історія Південно-Східної України. - К .: УВС, 1996; Ткаченко А.С. Трудящі Донбасу - фронту. - Донецьк: Донбас, 1995 та ін.

4. Рішення партії і уряду з господарських питань 1917-1967. Т.3 - М .: Политиздат, 1968. - С. 175.

5. Донецька область в роки Великої Вітчизняної війни 1941-1945 рр. - Донецьк: Донбас, 1980. - С. 224.

6. Державний архів Луганської області (ДАЛО), ф. Р-2519, оп. 10, спр. 7, арк. 164.

7. Державний архів Донецької області (ДАДО), ф. 326, оп. 2, спр. , Арк. 72.

8. Правда: виїзна редакція в Донбасі. - 1943. - 14 грудня.

9. Донецька область в роки Великої Вітчизняної війни 1941-1945 рр., С. 224.

10. ДАДО, ф. 326, оп. 2, спр. 32, арк. 70.

11. Донецька область в роки Великої Вітчизняної війни 1941-1945 рр., С. 209.

12. Правда: виїзна редакція в Донбасі. - 1944. - 18 січня.

13. ДАЛО. Ф. Р-2519. Оп. 10, спр. 11, арк. 11.

14. ДАДО, ф. 326, оп.1, спр. 398, арк. 17.

15. ДАЛО, ф. Р- 2519, оп. 10, спр. 7, арк. 12,17.

16. ДАДО, ф. Р - 4249, оп. 1-додат., Спр. 543, арк. 2.

17. ДАЛО, ф. Р-2519, оп. 10, спр. 28, арк. 38.

18. ДАДО, ф. Р-4249, оп. 2, спр. 63, арк. 29.

19. Там само, спр. 63, арк. 29.

20. Центральний державний архів Вищих ОРГАНІВ власти і управління України (ЦДАВО України), ф. Р-582, оп. 11, спр. 42, арк. 4,209.

21. Там само, спр. 41, арк. 21, 51, 68.

22. ДАЛО, ф. Р-2519, оп. 10, спр. 169, арк. 16.

23. ДАДО, ф. Р-4249, оп. 1-дод., Спр. 543, арк. 2.

24. ЦДАВО України, ф. Р - 582, оп. 11, спр. 118, арк. 68,122,179, 232.

25. Там само, спр. 119, арк. 41, 98, 154, 289.

26. Там само, спр. 117, арк. 105.

27. Там само, спр. 184, арк. 40.

28. Там само, арк. 60.

30. Там само, спр. 48, арк. 9, 156,213.

31. Там само, спр. 236, арк. 237.

32. Там само, спр. 286, арк. 37,237.

33. Там само, спр. 236, арк. 237.

34. Там само, спр. 286, арк. 326.

35. Там само, спр. 286, арк