Команда
Контакти
Про нас

    Головна сторінка


Петро Могила 2





Скачати 19.22 Kb.
Дата конвертації 24.04.2019
Розмір 19.22 Kb.
Тип реферат

Могила ставив дело української церкви так широко, что НЕ відкідав Ідеї порозуміння з Римом ... В тій же годину могілянські кола вживатися ЗАХОДІВ для Заснування українського патріархату.

І.Кріп'якевіч

1. Життя київського митрополита Петра Могили для багатьох людей ще й сьогодні є неабиякий загадкою. Складна и суперечлівою булу частка цього визначний церковного та культурного діяча, что Поліш неабиякий слід в історії Украіни. Про Могилу написано много праць у нас и за кордоном. Его діяльність, як правило, аналізується в трьох аспектах: громадсько-політічному, культурному та релігійному.

Час, у Який живий и діяв Петро Могила, БУВ часом крутого історічного повороту в долі українського народу, зв'язана з національно-визвольний рухом и підготовкою культурно-історічніх умів для СОЦІАЛЬНИХ та просвітніцькіх реформ. ВІН БУВ громадянином у широкому розумінні цього слова. Незважаючі на свою скроню церковних посаду (все ж таки митрополит), Петро Могила НЕ замікався у мурах монастиря, а розумів церкву, як один Із ЗАСОБІВ Політичної й ідеологічної БОРОТЬБИ. З одного боку, як представник легального табору, своєю діяльністю ВІН давав простір для розвитку національно-визвольного руху в Україні, а з іншого - вікорістовував усі свои легальні возможности и зв'язки з річчю Посполитою для Поліпшення долі українського народу. Це булу доладна діпломатічна гра, много кому незрозуміла, можливо, й зараз.

З іменем Петра Могили пов'язане розгортання системи вищої и середньої

освіти в Україні та России, яка не просто копіювала західноєвропейські школи, но й могла конкуруваті з ними. ВІН БУВ фундатором и творцем первого в усій Східній Европе ВИЩОГО навчального закладу - Києво-Могилянської Колегії, что стала попередницею Української Академії та Київського Університету.

2. П.Могила - святий; політичний, церковний и освітній діяч України,

митрополит Київський и Галицький (з 1632) Митрополит Київський и

Галицький Петро (Могила) БУВ відданім и невтомнім борцем за торжество

православ'я в складних історічніх обставинних в Україні та Білорусії в

XVII столітті.

Майбутній митрополит походив зі старовинного Молдавська роду Могил.

Прізвище це відповідає прізвіщу князів Холмська и походити від

Молдавська слова mohila, что означає узвішшя, горбовіну.

Народився Петро Семенович Могила 10 сiчня 1597 року в сім'ї господаря

Валахії, а потім и Молдавії Симеона Могили.

Початкова освіту юнак здобув у вчителів Львівського православного

братства, організованого в 1586 году для захисту та Збереження

православної віри. Львів містівся Неподалік від тодішніх

Молдавська-валахійськіх володінь, а тому, Відчуваючи потребу в коштах,

Львівське братство часто звертає до одновірніх Молдавська господарів

з Проханов Стосовно матеріальної допомоги.

Різка зміна Загальної ситуации став после проголошення у одна тисяча п'ятсот дев'яносто шість году

унії, коли Вплив католицизму посілівся на Молдову и Валахію. До того ж у

1612 году Кантемир Мурза захопів Молдавська-валахійські володіння, что

заставил молодого воєводіча разом з сім'єю Залишити землі Батьківщини.

Могили переселилися до Польщі, де нашли підтрімку своих сильних и

заможніх родічів, что мешкали там. Юнак зміг продовжіті навчання.

Спочатку ВІН здобув освіту в польській академии в Замості, а Згідно

учівся у різніх навчальний заклад Голландії та в Паріжі.

Вільно володіючі грецький та латинський мовами, ВІН Досить Швидко

опанував Богословська науку.

Повернувшись до Польщі, Петро Пішов на військову службу, брав участь у

Хотінській Битві +1621 року. Виховання на Суворов православних

традіціях, Йому Важко Було існуваті в іновірному товаристві та

легковажним військовому оточенні. Вже тоді его душу обіймало

прістрасне бажання присвятитися собі служінню Богові, православ'я,

народові, Який, захіщаючі віру, героїчно боровся за свою свободу вільно

сповідуваті ее.

После повернення до Польщі, через складаний політічну сітуацію, Майбутній

митрополит Довгий не МІГ затрімуватіся в чужорідному середовіщі.

Згідно ВІН переїжджає до України. Часто відвідуючі Київ, молодий

богослов зблізівся з митрополитом Іовом (Борецьким), з Яким товарішував

ще в роки навчання. Часто й плідне спілкування з митрополитом Іовом

остаточно завершило формирование поглядів Петра Могили. За суті, це й

визначили направление его подальшої жіттєвої ДІЯЛЬНОСТІ. У тисяча шістсот двадцять п'ять году ВІН

пріймає Чернечий постриг у Києво-Печерському монастирі.

На тій годину Києво-Печерська обитель виступала головного опорою православ'я

в Україні. Це БУВ тієї надійний оплот духа, что об'єднував и концентрував

у Собі жіттєдайні сили народу. Для Петра Могили монастир став тім м того славного братства, обітелі та шкіл ».

Лаврська школу, об'єднану в 1632 году з Братського, Згідно Було

превратилась в колегію, яка в свою черга стала родоначальницею Київської

духовної академии. Могила підтрімувал колегію й монастир за власний кошт: переписавши на них две Лаврська волості, подарували Колегії своє власне село Позняківку, кроме цього годину від годині давав Грошові підмогі на Будівлі й гроші для вчителів й учнів. За его прикладом и Проханов, записана в братство шляхта допомогала Колегії всякими дарами и щорічно вибирала старостів з-поміж себе для нагляду й допомоги в підтрімці. Колегію Було утворено за зразки тодішніх вищіх европейських шкіл, с помощью свідомих духовних осіб, а такоже світськіх людей, котрі б могли пільнуваті правоти східної церкви и своєю освітою стати на Рівні з тимі, від кого смороду повінні були охороняти права своєї церкви дорогою закону й втолоковування . Ідеалом Могили БУВ такий український чоловік, Котре бі, зберігаючі свою віру й свою мову, водночас рівнем своєї освіти и своими духовними здібностямістояв на Рівні з поляками, з Якими частка зв'язана его в державних відносінах. До того ідеалу прямувалі й спосіб виховання й навчання, прійняті Могилою.

З наукового подивимось колегія ділілася на две конгрегації: Вищої и нижчих. Нижчі Конгрегація в свою черга ділілася на Шість класів: ф а р а або а н а л ь о г и я, де вчились одночасно читати й писати тьома мовами: слов'янською й грецький; и н ф и м а - клас початкових відомостей; за ним клас г р а м а т и к і и клас з і н т а к с и м і: в обох класах навчаюсь граматичний правил трьох мов - слов'янської, латінської и грецької, пояснювалі й перекладав всякі твори, робілі мовні Практичні вправо, Вивчай катіхізіс, арифметику, музику й нотний спів. Далі - слідував клас п о в и з и ї, де Викладаю поетику и писали всякі Можливі Вправи у віршованні, як по-русски, так и латинську. За Поетика слідував клас р і т о р і до і, де учні вчились складаті Промови. Вищої Конгрегація Складанний з двох класів: філософії, якові Викладаю после Аристотеля, пріладженого до викладання у західніх Латинська провідніх книжках, и поділялася на три части: логіку, фізику (теоретичне тлумачення явіщ природи) и метафізіку. У цьом класі навчаюся такоже геометрії та астрономії. Іншим найвищу класом Було

богословіє. Его Вивчай после системи Томі Аквіната. У цьом ж класі Викладаю гомілетіку й учні тренуваліся в написанні проповідей.

Усі науки, за віключенням слов'янської граматики й катіхізісу, Викладаю Латинська мовою. Учнів прімушувалі НЕ только писати, но й раз-у-раз Говорити цією мовою, даже поза колегією: на вулиці, вдома. В ціх цілях для учнів нізшої конгрегауії були відумані Довгі листи, вложені в покровець. Хто сказав що-небудь не по латинськи, тому давали цею лист, впісувалі туди имя учня, что провінівся. Учень носів цей лист, доки НЕ МІГ віддаті его кому-небудь ІНШОМУ, хто говорів не по латинськи. Першість, что надавали латінській мові, после Заснування Колегії, навело на неї небезбечну бурю. Між православними розійшлася чутка, что колегія неправославних, что наставники ее, віховані за кордоном, заражені єресю, что в ній вікладають науки по провіднім книжкам іновірців. Навчають найбільше латинська мовою, мовою іновірців, а чинять це тому, щоб відвесті молодь з дороги віріїхніх батьків! Громада легко прісвоювала Собі подібні погляди. Люди звіклі до тої гадки, что Латинська мовою відправляють богослуження и говорять вороги їхньої віри, Ксьондз, и тому вважаю вівчання тієї мови неправославних ділом. Могила МАВ Чима протівніків, но це були невчені й негідні свого сану попи, велику Кількість якіх ВІН усунув з їхніх Місць. Кроме того і не спріялі Йому всі прихильники Ісаї Копінського, Котре, як видно, сам говорів про неправослав'я свого суперники, что усунув его з метрополії. Лиха слава про Петра Мтогілу и его науковий заклад ширше между козаками, Які були Готові жорстокости розправітіся з тимі, кого вважаю ворогами віри. І действительно - діло дійшло до того, что одного разу ватага народу, під проводом козаків, почти накинулася на колегію, бажаючих спалити ее и повбіваті наставніків. "Ми, - писав опісля Сильвестер Коссів, тодішній префект Київської Колегії, - вісповідаліся й чека что нами станут кормити Дніпрових осетрів, та на щастя Бог, бачучи нашу невінність и піклуючісь про Просвіту українського народу, розігнав хмару пересудів й просвітів серця наших земляків. Смороду побачим в нас справжніх Синів православної церкви. І з того часу поселенці Києва та других міст НЕ только перестали нас ненавідіті, но стали щоразу віддаваті более своих дітей и велічаті нас Геліконом и Парнасом ". Ця Подія, что загрожувала Колегії, трапи у 1 635 году. В ТІМ самім году, коли минула небезбека, Сильвестер Коссів видав твір "Екзегезісї або Апольогію Кіевскіхї школї", в ньом ВІН захищали способ навчання, чинний в Колегії. Першість, что надавали латінській мові, віправдовувалі в очах Петра Могили и наставніків, якіх ВІН звертаючись за тогочасної обсавін. Українці, что навчаюсь в Колегії, жили під польським володарством и готуваліся до життя в суспільстві, пронизаний польським ладом и польськімім подивимось. У цьбму суспільстві панували и Глибока укорінілася думка, что латинська мова є найголовнішою Ознакою освіти, и хто краще володіє Латинська, тієї гіднішій кликати освіченою ЛЮДИНОЮ. Українське шляхетство у тій годину дуже Квапіл позбутіся своєї народності, тому что русини-українці НЕ були у Великій пошані в поляків. Ті, що переходили в католицтва, з гордістю вважаю себе поляками. Щоб усунуті це, українцям, Які зберігалі свою віру й народність нужно Було прісвоїті ті звичаї и ознаки, Які давали право на Пошани, яка лічіла освіченій людіні. Латинська мова в тодішніх суспільськіх гуртка булу, звісно, ​​що не только для релігійніх суперечок з католиками, тому что у ті часи про "високі" предмети говорили інакше, як Латинська мовою, латинська мова вживалася у судах, сеймах, сеймиках и на всяких Громадського сходінах . У Колегії учні навчаюсь й тренуваліся Латинська мовою, нею проводились класові й публічні диспути. Тому одна сторона наволділа Різні протівні православ'я докази, что були тоді в ззвічаю у католиків, друга заперечувала їх и обороняла православ'я. Таки диспути НЕ обмежуваліся только предметом віри, но простягається й на всякі філософічні предмети. З организации діспутів ми бачим, что Могила намагався віставіті проти католицтва учених и Зручне борців за українську церкву, что вмілі б поражатся ворогів їхньою, власною зброєю. Відповідно тім практичним Подивимося, Петро Могила Надав такоже цею Схоластичність характер усій Науковій освіті, что набирати молодб в Колегії. Головного особлівістю Схоластичність способу науки, что існувала в західній Европі в Середніх віках і ще панували в ХVІІ ст., Було, что під наукою розумілі НЕ Стільки Кількість и ОБСЯГИ предметів, підлягаючіх вівчанню, скільки форму або способи, что служили для правильного Расписание, отношений і значення предмету. Мало знати та гарно вміті користуватись малімо запасом знань - це булу мета освіти. Звідті нескінченій ряд формул, зворотів и класіфікацій. Цей способ, як показавши віковій досвід, мало допомагать розповсюдження наукових предметів и давав змогу так званому вчений пишатися своєю мудрістю, коли ВІН, насправді, БУВ зовсім нгеуком або марнував час, праця и здібності на Вивчення того, что Було мало прігідне для життя и краще Було б зовсім забути. Тай цею способ, при всех своих великих недоліках, МАВ але І добру сторону в свой годину. ВІН прівчав голову до розумово процесса, служив, так Сказати б, розумово гімнастікою, что готувала людину займатіся предметами знання з Науково правільністю. Чи не можна Сказати, Щоби в західній Европі в часи Могили НЕ Було Вже Іншого способу науки, других зрозуміти относительно знання, но ЦІ засновки новой освіти, що так Швидко і блискучії повели розум людський до великих винайдення в обсязі природних наук и до яснішого подивиться на спожи розумово и матеріального життя, були Далекі и почти НЕ торкає тодішньюї Польші, дарма что ще сто років тому вона булу батьківщину краєм Коперніка. Для Петра Могили це Було зовсім природньо Зупинити на ТІМ способі навчання, что панували в краю, де ВІН живий и для которого готував своих українських пітомців. Тім более, что способ цею после его перегляду відповідав его найбліжчій задачі: виховати поколение оборонців української віри й української народності в польській громаді.

Це стало делом життя Петра Могили.Заслуга его Полягає в тому, что после об'єднання лаврської школи з Братського вінперетворів ее на такий навчальний заклад, Який Згідно ставши взірцем длявсіх духовних шкіл.

О.Оглоблін так характерізував цею период: «Доба Могили - то булу доба

великих досягнені ... Створення Києво-Могилянської Колегії, цієї слави и

гордості Київських Атен, что Незабаром стані «альма-матер» для Всього

православного Сходу, и ее Величезна наукова Історично-археологічна праця

Зроби Київ панівнім центром усієї Східної Європи ».

Під невтомнім и подвіжніцькім патронатом Петра Могили колегія інтенсівно

розвивалась й за порівняно незначна, десятірічній период піднялася до

рівня, что перевершував найкращі показатели уніатськіх та католицьких

шкіл. Вона давала православному народові й Церкві «много благочестивих

и вчених мужів ».

Окрім Київської Колегії, Петро Могила відкрів у тисяча шістсот тридцять чотири году ще одну -

Вінніцьку, а у +1636 году - Кременецька.

Слід Зазначити, что становище православ'я в Україні у першій половіні

XVII ст. Було Надзвичайно складним. Утиски й гоніння на православних

стали звичних явіщем. Їх усувалі з різніх посад, заборонялі відправляті

богослужіння, церковні треби та святі таїнства. Православні храми

закривається або ж даже руйнуваліся.

Та после сорокарічного гніту православні врешті здобулі право

сповідуваті свою віру, відправляті служби, обирати пастірів. обставинні

цього часу Вимагаю, щоб Православної Церкви Очола ієрарх енергійний,

розсудлівій, обдарований, Який бі своим авторитетом зміг захістіті ее в

Непросто период випробувань.

Звісно, ​​кандидатура Петра Могили булу найдостойнішою.

У квітні 1633 року ВІН розсілає православному населенню грамоти,

запрошуючі чільніх представителей громад прибут до Львова на его

висвяту в чин митрополита. Місто це Було звертаючись НЕ Випадкове, Аджея тут

его добре знали и поважаю.

После двомісячного перебування у Львові Петро Могила напрікінці червня

вірушів до Києва.

Уся діяльність Петра Могили после вступления его на митрополичу кафедру

булу спрямована на Відновлення повнокровного життя православної Церкви.

Новий митрополит вісунув перед пастирем суворі, но справедліві вимоги.

Стосуваліся смороду передовсім обов'язкової Загальної и богословської

освіти, ретельного Дотримання канонічніх правил. У своих грамотах и

Послання ревнує святитель и подвижник православ'я щораз концентрував

Рамус священнослужітелів на необходимость своим життям и діяльністю

служити прикладом для мирян, віконуючі заповіді Божі, невтомно

піклуватіся про паству, сумлінно оберігаючі своє достоїнство від

найменших проступків.

Для православної Церкви та Всього православного народу були Вкрай

необхідні богослужбові й повчальні книги. На церковному Соборі одна тисячу шістсот сорок дві року

в Яссах, у прісутності представителей Українсько-Білоруської, Грецької та Грецької таМолдавської Церков, Було Розглянуто, виправлено и схвалено подане

Українськими богословами «Православне сповідування віри».

До Петра Могили наша Церква Ще не мала такого Требника за багатством та

цінністю змісту.Ще булу у святителя одна заповітна мрія - Видати повне Зібрання жітій

святих, вшановуваніх православною Церквою. Згідно це завдання виконан

Вихованець колегіуму св. Димитрій (Туптало) Ростовський.

Стан православної Церкви за митрополитства Петра значний поліпшівся.

Софійський кафедральний собор у Києві та пріпісані до него храми,

Видубицький, Михайлівський, Пустинно-Миколаївський монастирі інші

монастирі та храми перейшлі у відомство православного митрополита.

Відновлення Софійського собору, Яким уніаті володілі около 37 років,

розпочалося у тисячі шістсот тридцять чотири году й трівало впродовж десяти років.

Митрополит Петро наказав розчістіті з-під нашарувань землі Залишки

Десятінної церкви, під руїнамі якої Було віднайдено Мощі святого

рівноапостольного великого князя Володимира.

Лише чотирнадцять років судилося мітрополітові пробуті на Київській

кафедрі, но це БУВ годину відданого, ревнує Служіння найвищу ідеалам

життя. Напруженного и віснажліва праця підірвали сили подвижника. ледве

сягнувші п'ятдесятілітнього віку, ВІН відчув Наближення смерти.

За кілька днів до смерти Первосвятитель Склаві духовний заповіт,

оголошуючі Києво-Братському колегію дерло спадкоєміцею свого майна. Їй

ВІН заповідав бібліотеку, Нерухоме майно, коштовності.

Розділівші Решті свого майна поміж собором, Лаврою, біднімі церквами

та Монастір, архіпастір мирно відійшов до Господа в ніч на 1 (14)

січня 1647 року, и цього ж року 3 (19) березня Тіло покійного, согласно з

его волею, Було перенесено й покладаючи у Великій церкві

Києво-Печерської лаври.

У 1996 году Петро Могила БУВ дере, кого канонізувалі у святі

Українські Православні Церкви усіх конфесій.

Нова сторінка відкрілася и в ДІЯЛЬНОСТІ дітіща великого митрополита: у

1991 році тут Відкрито університет, что Згідно дістав статус

національного, - «Києво-Могилянська академія».

3.Постать Петра Могили Ніколи не припиняла цікавіті як его сучасніків,

так и пізніше історіків, віклікаючі при тому полярні думки й суджень. Альо на якіх бі рісах характеру чи особливостях ДІЯЛЬНОСТІ смороду НЕ зупіняліся, всі одностайні в тому, что це буввольовій, авторитетний, твердий керівник, покликання своєю добою та їїзвічаямі. У тій же година неодмінно відзначаються и его здібностідосвідченого організатора, доброго порадник, мудрого наставника.