Наталія Александрова
Розповіді дітей «Повчальні історії викинутих речей» (в рамках проекту «Друге життя упаковки»)
Муніципальне бюджетне загальноосвітній заклад
дитячий садок № 8 «Берізка»
збірка оповідань
вихованців молодшої групи
«Повчальні історії викинутих речей»
керівник:
Александрова Н. М.,
вихователь
м Лукоянов, Нижегородська область
2015-2016 р
Валькова Варя, 3 роки
Квіти з кіндер - сюрпризів
В одному великому магазині жили Кіндер - сюрпризи. Вони були дуже красиві, але дуже сумні. Їм було нудно в цьому величезному магазині. Одного разу в цей магазин прийшла маленька дівчинка зі своєю мамою. Варенька відразу звернула увагу на сумні Кіндер і попросила маму купити їх. Коли Варя з'їла смачні Кіндер - сюрпризи, мама хотіла викинути пластмасові яєчка. Варенька сказала: «Мамо, не викидай Кіндер, вони будуть плакати». Мама з донькою вирішили зробити квіточки з цих Кіндер. Квіточки поставили у вазу. Зараз цей букет живе в дитячому саду і йому дуже весело з маленькими хлоп'ята.
Заріпова Віка, 3 роки 5 міс.
Вилки - вішалки.
При прибиранні будинку ми знайшли багато вже непотрібних речей. Склали все це «добро» в сарай, але з часом деяким з них ми знайшли застосування. Наприклад, алюмінієві виделки ми загнули і зробили з них дуже симпатичні вішалки для кухонних рушників. А зі старих фужерів зробили оригінальні свічники. Так старі і вже непотрібні речі отримали своє друге життя і знову радують нас.
Желтов Єгор, 3 роки 2 міс.
Історія про фантики.
Моя мама принесла з магазину цукерки, і ми сіли пити чай. Коли чай був випитий, а цукерки з'їдені, ми побачили на столі багато красивих фантиків. Їх шкода було просто викинути. Ми вирішили зробити з них квіточки. Вийшов букет.
Соня Сочнева, 3 роки 6 міс.
Новий барабан.
Нашому папужці Кеше ми купуємо спеціальний корм у великих круглих банках. Коли корм закінчується, я беру ці банки в свої іграшки. У них я складаю. Свої «Сюрприз». А одного разу я просто сиділа і стукала по пластмасовій кришці цієї банки, як по барабану. Мама довго дивилася на мене, а потім і каже: «Соня, який хороший барабан у тебе. Давай зробимо його ще красивішим ». Я звичайно погодилася. Ми з мамою обклеїли банку з-під корми кольоровою плівкою, прив'язали стрічку і у нас вийшов прекрасний барабан. Вранці я віднесла цей барабан в дитячий сад. Тепер він перебуває в нашому музичному куточку і радує всіх хлоп'ят.
Лера Королева, 3 роки 5 міс.
Мої намиста.
Мені дуже подобається дивитися, коли моя мама вбирається. У неї багато бус, кілець, браслетів. Я часто прошу їх у неї поміряти, але мама не завжди мені дозволяє. Одного разу я грала в своєму куточку і перебирала іграшки. У коробці лежало багато контейнерів з-під кіндер- сюрпризів. Вони були різні: і жовті, і червоні, і блакитні. Я вибудовувала з них довгі ланцюжки. Ці ланцюжки нагадали мені мамині намиста. Я побігла до мами, привела її подивитися на моє відкриття. Через годину у мене було вже кілька модних бус.
Матюнин Арсеній, 3 роки 4 міс.
Дуже корисна непотрібна дріт.
Минулої зими, коли на вулиці випав сніг і стало холодно, тато зробив невеликий гачок зі старої дроту та підвісив на нього біля вікна шматочок сала.
Ми стали чекати ... Через деякий час прилетіли синички, сіли на паркан і стали весело чірікать. Потім одна найсміливіша синичка підлетіла до сала, зачепилася за дріт лапками і стала його клювати. Решта спершу дивилися на подружку, потім теж зважилися спробувати частування. Одна, друга, третя ... все синички приєдналися до сестричкам, біля вікна почалася весела метушня, дзвінке цвірінькання. Ми з мамою і татом спостерігали за пташками і фотографували їх через фіранку. Тепер ми завжди вішаємо на цей гачок сало для синичок, а вони прилітають до нас в гості.
Нестеров Ярослав, 3 роки 3 міс.
Пташина їдальня.
Настала зима. Пташки часто стали прилітати до нашого ганку. Їм було холодно і голодно. Ми з мамою сипали хлібні крихти прямо на доріжку біля будинку. Горобці з радістю зліталися на ці ласощі. Але сусідський кіт унадився полювати на горобців, адже на стежці він легко міг до них дістатися. Я попросив папу зробити годівницю, щоб можна було її повісити вище, щоб шкідливий кіт не дістався до пташок. На очі татові попалася п'ятилітрова бутель з-під води, яку він хотів викинути в сміття. Її- то ми і пристосували під годівницю. Повісили годівницю на яблуньку. Горобці були дуже раді, вони швидко освоїли нову їдальню, в якій не страшний навіть сильний вітер. І сусідський кіт не дістане пташок!