Команда
Контакти
Про нас

    Головна сторінка


США у міжвоєнний период





Скачати 5.77 Kb.
Дата конвертації 03.01.2018
Розмір 5.77 Kb.
Тип реферат

США у міжвоєнний период


После Закінчення Першої Світової Війни США взяли курс на Посилення свого впліву на Світову політику й економіку. Для реализации ціх намірів смороду намагались вікорістаті Паризька конференцію 1919р. Президент США В. Вільсон особисто прийомів доля у ее работе. После Прибуття до Європи ВІН відвідав Англію, Італію и Францію. Американський президент відстоював гасла миру без анексій, роззброєння, свободу морів, свободу торгівлі та ін. Фактично реалізація таких Принципів забезпечен б Посилення впліву США на ЄВРОПЕЙСЬКІ держави-переможніці. При цьом ВІН апелював до Світової громадськості и домагався проведення відповідніх РІШЕНЬ через Лігу Націй. Однако Англія и Франція виступили Єдиним фронтом проти Спроба США Встановити такий міжнародний порядок.

За таких обставинних розпочалася підготовка мірної конференции. До Парижа начали з'їжджатіся представник союзних держав для попередніх переговорів относительно майбутнього мирного договору. Президент США В. Вільсон надіславши свого найближче помічника и одного полковника Хауза.

До столице Франции прібулі прем'єр-міністри і міністри закордон справ 27 стран, Які воювали на боці Антанти. Учасниками Паризької мірної конференции були такоже Польща, Чехословаччини и Сербо-Хорвато-Словенське королівство. Уряди переможених стран НЕ були допущені до участі в работе мірної конференции, їхніхпредставніків запрошено лишь на заключний етап конференции для Отримання готових текстів мирних договорів. Чи не БУВ запитаної такоже и радянський уряд России.

18 січня 1919 р., У тій самий день, коли в 1871 р. булу проголошена Німецька імперія, відбулося офіційне Відкриття Паризької мірної конференции. Впродовж дере чотірьох місяців переговори веліся только между союзниками. Працювала Такі органи конференции, як «Рада десяти» з представителей США, Англии, Франции, Италии, Японії, и «Велика четвірка» ( «Рада чотірьох») у складі американського президента В. Вільсона, французького прем'єр-міністра Ж. Клемансо , Британського прем'єр-міністра Д. Ллойд-Джорджа, італійського прем'єр-міністра В. Орландо. Саме на засіданнях ціх ОРГАНІВ, куди не допускалися ані журналісти, ані стенографісткі, вірішувалісь умови світу. Малі країни Фактично були відсторонені від участия в обговоренні вопросам, Які їх цікавілі.

Паризька мирна конференція засвідчіла нове співвідношення сил на міжнародній Арені. Самперед зміцнілося міжнародне становище сполучення Штатів Америки, Які внаслідок економічного піднесення малі змогу надаваті значні позики європейськім державам, что спріяло претензіям США на Світову гегемонію.

А оскількі засновника Антанти - Англія и Франція - НЕ Збирай втрачати здобутків переможної Війни, то между колішнімі союзниками дуже Швидко вініклі значні протіріччя.

Так, согласно з домовленностей воєнного часу Италии були обіцяні значні территории в Північно-західній части балканська півострова, а такоже КОЛОНІЇ в Малій азії. Проти после Війни, скоріставшісь військовою та Економічною слабкістю Италии, союзники відмовіліся Виконати свои Обіцянки у відповідності з Угодами 1915 и 1917 рр. Італійська Делегація на знак протесту напрікінці квітня 1919 р. покинула Паризька мирних конференцію, чим значний погіршіла свои позиции при вірішенні залишкової умів мирного договору.

Гостра боротьба точилася, а європейський ринок. Великобританія зберегла после Війни статус Великої держави, хоча й булу відтіснена США на другий план. Вона ще до качана мірної конференции домоглася Всього, за що воювали. Німеччина перестала буті ее суперніцею на морі и на світовому Сайти Вся, тому на конференции Англія прагнула утріматі и зміцніті свои позиции.

Франція, щоб позбавіті Німеччіну возможности реваншу и гарантуваті Власний БЕЗПЕКА, домагався власної гегемонії у Европе. Вона прагнула теріторіального розчленування Німеччини, ее максимального послаблення в економічному та військовому відношенні. Посилаючися на необходимость гарантуваті свою національну БЕЗПЕКА, вона Вимагаю встановлення «природного» кордону по Рейну. Великобританія и США не схвалювалі позицию Франции и були проти Надто Суворов умів мирного договору з Німеччіною, Щоб не створювати нових «Ельзас-Лотарінгій». Безпека Франции Д. Ллойд-Джордж предложили гарантуваті зобов'язаннями США и Великобритании захіщаті Францію у разі нападу на неї Німеччини.

Сполучені Штати Америки виявило Готовність до відкритих мирних переговорів и заявили про невізнання усіх таємних договорів та угідь, підпісаніх країнамі Антанти без участия й відома США. Це булу своєрідна «Передмова» до мирного поєдінку з Велікобрітанією, Францією та Японією, Які Хотіли зміцніті свои позиции за рахунок Німеччини та ее союзніків. Сполучені Штати Вимагаю «СКОРОЧЕННЯ національніх озброєнь» и вільного Врегулювання колоніальніх проблем. В одному з пунктів американской програми світу булу зняти Вимога автономії для народів турецької імперії и Відкриття Чорноморських проток.

Суперечка точіліся и вокруг питання про «свободу морів», Пожалуйста врешті-решт вірішілося на компромісній Основі. Було Визнання «особливе становище» Великобритании як «морської» держави. На Такі вчинки ПІШЛИ США и Франція.

Чима проблем Паризька мирна конференція НЕ решила й смороду були відкладені. Так, чи не Було розв'язання питання репарацій, что їх винна булу доповідна Німеччина. Британська дипломатія, спіраючісь на традиції, не могла допустіті, щоб Франція стала лідером в Европе у разі серйозно ослаблення Німеччини. Великобританія боялася втратіті німецькі ринкі для збуту своих товарів. Д. Ллойд-Джордж підтрімував В. Вільсона. Ослаблена репараціямі, Німеччина НЕ змогла б платіті за американська позика. Нарешті после запеклася суперечок для Врегулювання вопросам, пов'язаних Із репараціямі, Було Створено спеціальну комісію.