Команда
Контакти
Про нас

    Головна сторінка


Тимчасовий комітет Державної думи





Скачати 4.84 Kb.
Дата конвертації 15.03.2018
Розмір 4.84 Kb.
Тип реферат



план
Вступ
1 Історія створення і діяльності
2 Міжнародне визнання

Список літератури

Вступ

Тимчасовий комітет Державної думи (повна назва: Тимчасовий комітет членів Державної Думи для відновлення порядку і для зносин з особами та установами; також: Виконавчий комітет Державної думи [1]) - вища надзвичайний державна установа в дні Лютневої революції 1917 року, утворене 27 лютого ( ст. ст.) 1917 року в ході приватного наради членів Державної думи Російської імперії

1. Історія створення і діяльності

Одночасно зі створенням Петроради, ввечері 27 лютого (12 березня) 1917 року, Прогресивний блок і ліві депутати (трудовики і соціал-демократи) Думи зібрали приватне нараду і, за пропозицією кадета П.М. Мілюкова, утворили Тимчасовий комітет Державної Думи, заняття якої були припинені указом імператора Миколи II раніше, 25 лютого. Склад ВКГД був визначений Радою старійшин Державної думи - 12 осіб на чолі з М. В. Родзянко.

У ВКГД увійшли представники всіх фракцій Думи, за винятком правомонархіческіх: М.В.Родзянко (голова ГД, земець-октябрист), Н.В. Некрасов (кадет), І.І. Дмитрюков (секретар Думи, лівий октябрист), В.А.Ржевскій (прогресисти), Н.С. Чхеїдзе (одночасно голова виконкому Петроградської ради робітничих і солдатських депутатів, соціал-демократ), А.Ф. Керенський (одночасно товариш голови виконкому Петроради, есер-трудовик), П.Н.Милюков (кадет), А. І. Коновалов (прогресисти), М.А.Караулов (незалежний), С.І.Шідловскій (голова бюро Прогресивного блоку , глава фракції лівих октябристів), В. В. Шульгін (лідер фракції «прогресивних російських націоналістів» в Думі) і В.Н. Львів (голова думської фракції Центру). Кількома годинами пізніше в Комітет був кооптований Б.А. Енгельгардт (комендант петроградського гарнізону, поза партіями). [2]

Для управління міністерствами ВКГД призначив 24 комісара, створив військову, продовольчу та інші комісії. Комісари почали заміщати міністрів царського уряду і приступати до роботи негайно, вже з вечора 27 лютого. Самі міністри царського уряду в цей час вже ховалися в Адміралтействі.

У той же день ВКГД видав відозву, опубліковане 28 лютого 1917 года [3]:

Від цього Временнаго Комітету Держ. Думи.
Тимчасовий Комітет' членов' Державної Думи при тяжелих' условіях внутрішньої розрухи, викликаної мѣрамі стараго уряду, нашел' себе винужденним' взяти у свої руки возстановленіе государственнаго і общественнаго порядку. Усвідомлюючи всю отвѣтственность прінятаго їм рѣшенія, Комітет' виражает' увѣренность, що населеніе і армія помогут' йому Вь важкою задачѣ созданія новаго уряду, соотвѣтствующаго желаніям населенія і могущаго користуватися його доверіем.
Предсѣдатель Державної Думи М. Родзянко. 27-го лютого 1917 р

Таким чином, з вечора 27 лютого до 2 березня 1917 року ВКГД грав роль центральної верховної влади в країні, присвоївши повноваження ще існував законного монарха [1]. Під тиском Родзянко і інших думців, а також ряду воєначальників, зокрема, начальника штабу Ставки М.В. Алексєєва і командувача Північним фронтом Н.В. Рузского, 2 (15) березня Микола II зрікся престолу. 2 березня 1917 року ВКГД сформував Тимчасовий уряд, таким чином взявши на себе верховну владу [4]. Крім того, ВКГД почав призначати своїх комісарів в усі міністерства та інші органи влади, усунувши з посади царських чиновників.

За сформування Тимчасового уряду, в складі ВКГД залишилося 7 осіб: Родзянко, Шульгін, Караулов, Дмитрюков, Ржевський, Шидловський, Енгельгардт; 8 березня Караулов склав повноваження члена ВКГД в зв'язку з від'їздом до Владикавказа в якості комісара Тимчасового уряду і ВКГД [1]. До складу ВКГД був обраний ряд нових членів. З липня 1917 року ВКГД був усунутий від безпосередньої участі у формуванні уряду; відігравав важливу роль у формуванні нових місцевих органів влади [5].

Скасований Тимчасовим урядом 6 октября (ст. Ст.) 1917 року в зв'язку з виданням акта про розпуск Державної думи [5].

2. Міжнародне визнання

1 березня Комітет, і 24 перших російських коміссарa, отримали визнання Великобританії і Франції, формальних союзників Російської імперії в Першій світовій війні.

Список літератури:

1. Державна Дума Російської імперії 1906-1917: енциклопедія. М .: Російська політична енциклопедія, 2008, стор. 108.

2. А.І. Денікін Нариси російської смути ГЛАВА IV. Революція в Петрограді.

3. «Ізвѣстія Петроградскаго Совѣта Рабочіх' Депутатов'». 28 лютого 1917 року, № 1, стор. 2 (точні орфографія і редакція джерела).

4. IV Дума і революція: створена запобігти - вимушена очолити

5. Державна Дума Російської імперії 1906-1917: енциклопедія. М .: Російська політична енциклопедія, 2008, стор. 109.

Джерело: http://ru.wikipedia.org/wiki/Временный_комитет_Государственной_думы