|
Держава і диктатура пролетаріату - держава перехідного від капіталізму до соціалізму періоду.
Зміст поняття «диктатура пролетаріату»
З марксистської точки зору диктатура пролетаріату є тип державного устрою на перехідному етапі від соціалістичної революції до повної і остаточної перемоги соціалізму - до створення безкласового соціалістичного суспільства. Вона являє собою систему державних установ, юридичних норм і ідеології, покликаних забезпечити і захистити політичну владу робітничого класу і панування суспільної власності на засоби виробництва.
Диктатура пролетаріату завжди спирається на органи влади радянського типу, в корені відмінні від органів влади всіх форм буржуазних держав, на принципово інший державний апарат (пролетарську державу) і на масове залучення в політику широких верств трудящих. Іншими словами, якщо навіть найрозвиненіша парламентська демократія є тим не менше демократія буржуазна, формальна, тобто одна з форм диктатури буржуазії, то диктатура пролетаріату може здійснюватися тільки у формі соціалістичної демократії, що означає перш за все реальну демократію для трудящих і, можливо, обмеження формальної демократії для експлуататорських і дрібнобуржуазних шарів.
У зв'язку з цим важливо відзначити, що пролетарський характер диктатури не змінюється від того, що комуністична партія робітничого класу може на якийсь час вступати в тимчасові союзи і коаліції з революційно-демократичними силами, як це було в Радянській Росії з жовтня 1917 по березень липень 1918 року, коли дрібнобуржуазні партії есерів і частково анархістів були представлені не тільки в радах (на з'їздах Рад і в багатьох радах на місцях), але і в Раднаркомі, в ЧК і інших виконавчих органах молодого пролетарської держави. Точно так само і характер буржуазної диктатури анітрохи не змінюється від того, що комуністичні або соціалістичні сили тимчасово отримують представництво в законодавчих та виконавчих органах буржуазної держави. Зміна осіб у владі не перетвориться в зміну класової диктатури без зламу (руйнування) буржуазної держави і відповідної зміни основ конституційного ладу, без націоналізації командних висот в економіці і без забезпечення ідеологічного панування наукового соціалізму.
Диктатура пролетаріату і соціалізм
Питання про те, чи представляє диктатура пролетаріату держава тільки перехідного (від капіталізму до соціалізму) періоду або така диктатура цілком сумісна і з соціалізмом на перших його стадіях, - є дискусійним. Однак не підлягає сумніву, що період диктатури пролетаріату починається з самого моменту соціалістичної революції і триває до повної і остаточної перемоги соціалізму, тобто до того моменту, коли соціалістичне суспільство буде, по-перше, розвиватися на своїй власній основі, а, по-друге - воно буде повністю гарантовано від капіталістичної реставрації як зсередини, так і ззовні. У цьому сенсі періоди диктатури пролетаріату і переможного соціалізму кардинально відрізняються за характером своїх основних протиріч. Якщо для соціалізму характерні тільки і виключно неантагоністіческіе протиріччя, то для диктатури пролетаріату характерні протиріччя як неантагоністіческіе, так і антагоністичні, причому навіть неантагоністіческіе протиріччя в період диктатури пролетаріату можуть в певних умовах приймати антагоністичний характер. Це означає, що якщо після повної і остаточної перемоги соціалізму повернення назад, до капіталізму, буде принципово неможливий, то на етапі диктатури пролетаріату таке повернення принципово можливий, а за умови відступу від наукового соціалізму - навіть закономірний.
У зв'язку з цим слід вважати безумовною помилкою рішення XXI з'їзду КПРС (1959 рік) про повну й остаточну перемогу соціалізму в СРСР. Будучи обумовлено вкрай примітивним розумінням марксистсько-ленінської теооріі про повну й остаточну перемогу соціалізму, це рішення поклало початок фундаментальної дезорієнтації КПРС, Радянської соціалістичної держави і всього світового комуністичного руху. Відхід від диктатури пролетаріату, підміна класово-пролетарського загальнонародним стали однією з умов подальшої реставрації капіталізму.
література
1. Ленін В.І. Про «демократії» і диктатурі // ПСС. - т.37. - С.388-393.
2. Ленін В. Тези та доповідь про буржуазну демократію і диктатуру пролетаріату 4 березня: I конгрес Комуністичного інтернаціоналу, 6 - 8 марта 1919 р // ПСС. - С.491-509.
3. Ленін В. Про диктатуру пролетаріату // ПСС. - Т.39. - С.259-268 [261-268].
4. Ленін В. Економіка і політика в епоху диктатури пролетаріату // ПСС. - Т.39. - С. 271-282 [271-274, 276-282].
5. Новиков С.А. Диктатура пролетаріату: теорія, історія, сучасність
|