|
1. НЕП.
2. Голодомор 1933р.
3. Сталінські репресії.
1. НЕП.
1921 рік характерізувався, з одного боку, курсом X зїзду РКП (б) на нову економічну політику, з Іншого - голодом, Який охопів Південні райони України. Громадянська війна до цього часу, в основному, закінчілася. В Україні БУВ насаджень Комуністичний режим. Воєнні Дії, что точіліся почти сім років, політика «воєнного комунізму» завдан велічезної Шкоди народному господарст-ву. Воно являло собою Жахлива картину спустошення. Великих Втрата зізналася населення України. Побоїща, розстрілі та епідемії, повязані з Громадянська війною, забрали около 1,5 млн. Жіттів. Голод, холод, Безробіття заставил сот-ні тисяч людей віїхаті з міста у село.
ІІродрозгортка віконувалася з Величезне напруженного. Так, на весни 1921 р. розкладка з попередня, 1920 року, в Україні Було виконан менше чем на 40 відсотків. Однако, Москва зобовязала Україну в течение травня тисяча дев'ятсот двадцять одна р. Відправити в Розпорядження наркомпроду России НЕ менше 40 ЗАЛІЗНИЧНИХ ешело-нів в основном з хлібом. Вимоги центру ще более загострілі сітуацію. А ЦК КП (б) У, спіраючісь на армію, почав Виконувати Розпорядження Москви. Реквізі-ція хліба с помощью робітнічіх и червоноармійськіх загонів наштовхувалася на Збройний Опір селянства. Найбільша его Активність спостерігалась в Полтаві-кій, Кременчуцькій, Катеринославській и ДОНЕЦЬКІЙ губерніях. Альо Комуністична пропаганда трактувала селянський Повстанська рух як політичний бандитизм, а причиною всех труднощів називається куркульській саботаж продовольчої політі-ки Радянської влади.
Водночас Із обострения дефіціту продуктів харчування Великі зерноносні райони Південної России та України охопіла катастрофічна посуху +1921 р. Деградування продрозкладки сільське господарство НЕ змогло протістояті стіхії: почався голод 1921-1923 рр., Что забравши життя сотень тисяч людей в Україні. Було очевидно, что віснажене суспільство не готове втілюваті в практику комуністічні експеримент. Більшовікі були не в змозі продовжуваті реалізацію запланованого. Ленін БУВ змушеній Визнати провал політики «воєнного комунізму» й необхід-ність піті на вчинки, особливо селянам. Неперевершений майстер тактічної гри Володимир Ілліч насилу Переконайся своих товаришів по партии Погодитись на проведення НЕПу та й то после небезпечний для комуністів Кронштадтського повстання, что продемонструвало непопулярність політики Рад. Стратегічне завдан-ня НЕПу пролягав в тому, щоб заспокоїті селянство й Забезпечити Йому стимули до Підвищення виробництва продуктів. Нова економічна політика булу компромі-сом, відступом від соціалізму з метою дати оговтатіся стране после Громадянської Війни. У непі передбачало: заміна продрозкладки продовольчих податку, введення товарно-копійчану отношений, пріватної торгівлі, оренди; інвестіцій іноземного Капіталу та інше. Слід Зазначити, что Ленін Ішов только на Тимчасовий компроміс з капіталізмом и з великим натхненням 22 листопада 1922 р. наголошував, что «из России непівської буде Росія соціалістична». І, Звичайно, «молодший брат» Україна винна булу йти в російському фарватері будівництва новой економіки.
Що ж являло собою народне господарство Кременчуччини в 1920-1921 ро-ках. Воно Було жахливо. Більшість підприємств не працювала. Например, Із 13 заводів Лісової промісловості діялі только 4. Не вістачало сировини. В дуже скрутному становіщі знаходится металургійна промисловість, бо в городе НЕ бу-ло вугілля и коксу. Чи не краще Складанний справи и в хімічній промісловості. Тут Із 56 підприємств працювала лишь 22. Для нормальної роботи 14 Тютюнова фаб-рик необходимо Було 500 тис. пудів пального в місяць. А его катастрофічно НЕ вістачало. Міська електростанція булу напівзруйнована и не віробляла Струму. Чи не рітмічно працював водний и залізничний транспорт. У грудні 1919 р., Коли денікінці відступалі Із Кременчука, смороду зірвалі міст через Дніпро. Було порушене сполучення з Крюковим. І хоча для руху міст БУВ Відкритий 17 березня 1920 р., Відсутність сполучення на протязі 4 місяців з правим берегом завдан великих збитків господарству міста. Ситуація в промісловості міста ускладнювалась и відсутністю компетентних організаторів виробництва, бо, як уже позначають буржуазія булу позбавлено своих підприємств.
Чи не Менш тяжке становище склалось и в сільському господарстві Кременчуч-чини. Восени 1920 р. почти всі повіті губернії були охоплені антібільшовіць-кими Повстань селян. Если в 1916 р посівна площа зернових Складанний понад 1 млн. Десятин, в тому чіслі ярих культур засівалось понад 623 тис, а озимі - 474,7 тис. десятин, то в 1921 р. озимий клан налічував лишь 149277 десятин, або 31,4%. У 1919-1920 рр. урожайність зернових зменшено в Середньому на 40 пудів з десятини. Зменшіть Кількість коней и волів - ОСНОВНОЇ сили на селі. Если в 1916 р. коней налічувалося понад 200 тис. в 1921 р. понад 198 тисяч, то в 1922 р. лишь понад 178 тисяч голів. У 1921 р в Кременчуці Було Всього 5 тракторів. Окрім того, в 1921 р. Кременчуччина охопіла посуха и рік Відава неврожайнім. Чи не вістачало продуктів харчування людям и корму худобі. Почаїв масова Розпродажа худоби на убій як Із Радгосп, так и в селянських господарст-вах. На місто насувався голод. У Кременчуцький повіті на кінець 1 921 р мешкали 176124 чоловіки.
Ситуація ускладнювалась масово захворюваннямі кременчужан сипного тифом, холерою, діфтерією, віспою, картаю, дізентерією, Жовтуха, скарлатина, рожою та іншімі хвороби.
В місті були Безробітні, Безпритульні діти. Процвітала Проституція.
Такий соціальний портрет мало наше місто на качана 20-х років. Взагалі ж збитки, нанесені державі и мирному населенню на территории Кременчуцького повіту за Останню чверти 1920 р. и за 1921 р, склалось около 10 мли. крб. А ВАРТІСТЬ майна, вивезення з повіту в 1918-1920 рр., А такоже Знищення в период грома-дянської Війни, становила около 26 млн. Крб. Такі були стартові умови, за якіх впроваджувалася в життя в городе нова економічна політика. Кременчужанам доводи не только Собі заліковуваті рани, но й допомагаті голодуючім Південної России та Південної України. Щоправда, голод на півдні Нашої РЕСПУБЛІКИ за вказівкамі Політбюро ЦК КП (б) У злісно замовчувався на дерло порах в засоби масової информации. Комуністічні Керівники запевнялі робітніків, селян, інтелігенцію, что необходимо розрізніті голод в России від неврожаю в Україні. Хоча насправді голод в Республіці набирав усе більшіх масштабів. Так, на VI кон-ференції КП (б) У в грудні тисячу дев'ятсот двадцять один р. наводити дані, что за тиждень в Одеській об-ласті Було зареєстровано 100 смертей від голоду, а в Запорізькій - 165. Зимою 1921-1922 рр. ситуация на півдні України стала трагічною. Продуктивні сили сільського господарства почти Цілком занепали. Відзначаліся чісельні випадки людожерства, и лишь в січні 1922 р. ЦК РКП (б) дозволив ЦК КП (б) У Сказати Українському народу правду про голод в его ж Республіці. Було Створено Центральну комісію допомоги голодуючім. При Радах всех ступенів утворюваліся відповідні КОМІСІЇ.
Питання Боротьба з голодом обговорюваліся и на засіданнях керівніх ОРГАНІВ нашого міста. У Кременчуці БУВ Створений фонд допомоги голодуючім. На дерло порах пожертвування направлялися в Південну Россию. Согласно з розподілом Кременчуцька губернія мала розмістіті 4000 чоловік з Поволжя. 600 дітей прий-ло наше місто.
Починаючі з тисяча дев'ятсот двадцять-дві р., Коли з факту голоду в Україні Було Знято інформацій-ну блокаду, кременчужани допомагать такоже и своим землякам південноукраїнсь-ких губерній. Люди добровільно складали у фонд допомоги голодуючім Дорогоцінні РЕЧІ Із золота и срібла. Окрім того, Центром Було дано директиву про вилучення коштовно з діючіх церков. Комсомольці міста вірішілі працювати Тричі на тиждень по три Зайве години и винагорода за працю передаваті голодуючім. Робітники 4-ї и 13-ї махорковіх фабрик ухвалено про Відрахування одноденно-го виробничого пайка у фонд допомоги. Співробітнікі Кременчуцької повітової міліції відгукнуліся на Заклик про допомогу голодуючім, відрахувавші зарпла-ту за 2 тижні и місячний пайок. На Користь потерпіліх проводити суботник, недільнікі. А за успішне Виконання продподатку голова ВУЦВК Г.І.Петровській вручивши Кременчуцькій губернії на І Всеукраїнському зїзді Рад Червоній Прапор. Так безкорісно кременчужани допомагать голодуючім, що не зважаючі на скрутне становище з продуктами харчування у собі в губернії. Це свідчіть про традіційно хорошу рису мешканців нашого міста - щирість.
Для Впровадження в життя НЕПу в городе булу засновано губернська економічна рада. Вона розглядала и втілювала в практику Стратегічні напрямки розвитку економіки губернії Важлівіше значення в звязку з ЦІМ належало електріфікації. У червні-ліпні 1920 р. це питання обговорювалося на засіданні ПРЕЗИДІЇ Кре-менчуцького виконкому. Було ухвалено Негайно розпочаті ремонт електростанції. Велику роль у здійснені електріфікації міста відігралі Інженери Ададуров, Генкін. Смороду зроби все можливе, щоб через рік, а самє 15 вересня +1921 р., В городе Вперше после Громадянської Війни засяяли електричної лампочки. Таким чином, в Кременчуці булу закладами технічна основа реконструкції народного господарства.
Важліве значення для розвитку економіки Кременчуччина мала Відбудова мосту через Дніпро. Як позначають, ВІН БУВ зірваній денікінцямі при відступі з боку Крюкова в кінці 1 919 р. У зведенні моста брали участь 938 робітніків Крюківськіх підприємств, и ВІН БУВ Відкритий для руху 17 березня 1920 р. Відкриття мосту зміцніло економічні звязки Кременчука и Крюкова, Лівобережжя и Правобережжя.
Впровадження Нових економічних отношений спріяла и відміна 20 серпня тисяча дев'ятсот двадцять дві р воєнного становища в городе. Політика «воєнного комунізму» згорталась. Нарощувалі потужності заплави и фабрики Кременчука. У тисячі дев'ятсот двадцять три р. в городе вже працювала 25 підприємств. Збільшувалі випуск продукції робітники Крюківськіх вагоноремонтних майстерень. Если в 1913 р., Найбільш продуктивному году царської России, тут ремонтувалося 5057 товарних вагонів, то в 1925 р. - 7304.
Набирає темпи харчова й річка промисловість. Уже в іншому кварталі 1923р. начали працювати миловарня завод, перша Зразкова друкарня, 4 Державні Млини, тютюнова та две махоркові фабрики. На базі створеної у 1896 р. кондітерської фабрики П.М. Поддерігіна у 1 926 р. булу засновано Кременчуцька кондитерська фабрика при комітеті Боротьба з безробіттям. До речі, у 1926 р. на Кременчуччіні налічувалося 5069 безробітніх. 1926 р. на базі панчішної майстерні булу засновано Кременчуцька трикотажна фабрика. Набираємо прискореного Кременчуцький І-й Державний шкіряний завод. В місті існувалі чісельні Державні и ПРИВАТНІ майстерні по ремонту побутового, промислового та сільсько-господарського інвентаря.
Більшість дрібніх підприємств передавати в оренду Непманн. Альо дер-жава здійснювала заходи относительно охорони інтересів трудящих на орендному заводах и фабриках. До управління виробництвом широко залучаліся робітнічі масі и профспілки.
У городе розпочалося спорудження житлових будинків. Прокладаліся Нові Лінії водопроводу, каналізації. В период НЕПу народжуваліся Нові форми органі-зації праці. Підприємства начали обєднуватіся в госпрозрахункові трести. Як метод господарювання, ГОСПРОЗРАХУНОК ґрунтувався на самоокупності заводів и фабрик, під Якою розумілася НЕ лишь беззбітковість, а й те, що бере прибутку. Майже відразу стали утворюватіся синдикати, Які Займаюсь проблемами по закупівлі сировини, планування торговельних операцій, ОРГАНІЗАЦІЙ ярмарків, ЗБУ-ту однорідної продукції.
Найбільш Поширення формою господарювання на Кременчуччіні в 1922-1928рр.булу кооперація. У ній найбільш вдалині поєднуваліся Особисті и кольок-тівні Захоплення. Кооператив не здатно існуваті без Сайти Вся и товарно-копійчану відно-син. Характерною рісою Було, что виробник у кооперативі залишавсь господарем и власником. І, навпаки, колгосп МІГ існуваті без товарно-копійчану отношений, бо в ньом засоби виробництва відчужені від виробника або частково (в артілі и тозі), або Повністю (в комуні). Таке протіріччя не могло Довго існуваті и воно з 1929р. Було вірішене Шляхом ліквідації КООПЕРАЦІЇ.
Починаючі з 1921 р., На Кременчуччіні булу Створена система СПОЖИВЧОЇ КООПЕРАЦІЇ, яка обєднувала всі споживчі товариства в городе и на селі. Спожив-КООПЕРАЦІЇ надавав право Здійснювати заготівлю и збут віробленої продукції. У 1922 р. з ее системи віділілася сільськогосподарська кооперація.
Вже на 1 жовтня 1925 р. в Кременчуцьке окрузі налічувалося 609 різніх КООПЕРАТИВіВ, Із них 182 СПОЖИВЧИХ, 256 сільськогосподарських та інші. Загаль-ні число КООПЕРАТИВіВ Складанний понад 96 тисяч, а число кооперованого населений-ня - около 450 тис, або 57% від Загальної кількості мешканців округу. Если в 1924 р. на Кременчуччіні Було лишь 14% кооперованіх дворів, то в 1926 р. - їх стало Вже 35%.
Значний повільнішімі темпами йшлось создания Сільських господарств в окрузі. У 1922 р. їх налічувалось 21, в 1923 р. - 45 в 1924 р. - 86, в 1925 р. - 103, в 1926 р. - 86. Цікава структура ціх колгоспів. Так, Із 86 господарств Було: комун - 2, сільськогосподарських артілей - 36, товариств по спільному обробітку зем-лі - 48. В ціх колективних господарство, Заснований поки що на добровільніх засідках, налічувалося лишь 4873 члени. Це були, як правило, біднякі, позбавлені необхідного реманенту для обробітку землі. Для них Колективні господарства, особливо в своих простих формах, як товариства комунальної обробіткі землі, з урахуванням податкових пільг и прямої державної допомоги часто являли собою найкращий вихід їх злиденності становища. Отже, ми бачим яка вражаюча перевага кооператівної форми господарювання над Колгоспна! Альо так буде недовго.
Важлівім елементом новой економічної політики булу торгівля. Если в 1924-25 р. в Кременчуцькій окрузі Загальний торговельний ОБСЯГИ Складанний 36,2 мли. крб., то в 1925-26 р. - Вже около 75 млн. Характерно, что державна торгівля давала суму Грошева обігу 12,7%, кооперативна - 55,8, приватна - Зі, 5%. Особливо жвавих велася торгівля промисловими товарами у відбудованому великому магазині «Пасаж».
Реорганізовувався и адміністративно територіальний устрій Кременчуччина. У 1922 р. Кременчуцька губернію Було ліквідовано. З березня 1 923 р. по вересень 1930 р. існував Кременчуцький округ. После последнего районування в 1925 р. ВІН Займаюсь площу 10468 квадратних верств, або 11165,8 квадратних кілометра. На зазначеній территории розташувалось 4 міськіх поселень (м. Кременчук, селищ Крюків, міста Олександрія и Новогеоргієвськ), 1452 Сільських населених пунктів), адміністративно обєднаніх в 255 сільрад та 18 районів. За статистичних відомостях загальна Кількість населення на 1 січня 1926 р. Складанний 778,2 тис. чоловік, з якіх сільське населення налічувало 688,4 тис. або 88%. А в Кременчуці в 1925р. мешкали 55898 чоловік, в ТІМ чіслі жінок 30191, в Крюкові відповідно 6356 и 3342. Пізніше, з тисячі дев'ятсот тридцять дві р. Кременчук став районним центром Харківської, а з одна тисяча дев'ятсот тридцять сім року Полтавської області.
Разом з економічнімі харчування міська рада вірішувала такоже проблеми освіти, культури кременчужан. Тільки за 1920-1923 рр. в Кременчуці Було Створено 11 трудових, 1 музична и 3 ПРОФЕСІЙНИХ школи, 6 дитячих будинків, 5 шкіл фабрично-заводська навчання, Загальноосвітні курси. Кременчуцьке медичне училище, Пожалуйста Було створене ще у 1 904 р., У 1928 году діяло як медичний техні-кум. У ньом готувався молодший медперсонал. В місті створюваліся школи по ліквідації непісьменності среди доросли населення. Так, в Крюкові існувалі 11 лікнепів для дорослих и 6 - для підлітків. У них навчаюсь, відповідно, 452 и 242 учнів. У Кременчуці налічувалося 26 пунктів по ліквідації непісьменності, в якіх научайтесь грамоті 760 учнів. Для подготовки вчителів міський відділ народної освіти відкрів трірічні педагогічні курси, де навчаюсь 175 чоловік.
У 1925 р. в Кременчуці Було Створено літературне обєднання, до которого входили Місцеві письменники и поети. Характерно, что в 20-х роках в городе діяв Симфонічний оркестр, Який Виступає з чисельного концертами.
У 20-ті роки на качана 30-х років Місцева влада активно проводила в життя політику українізації. На українську мову перекладу діловодство. На кінець 1927 р. почти 80% шкіл Кременчуччини вікорістовувалі нас немає нав-чання. І це природно.
Таким чином, неп прініс вагомі здобуткі кременчужанам. Вже в 1926 р. довоєнній рівень промислового виробництва в городе Було перекриття. У 1 927 р. за ОБСЯГИ валової продукції сільське господарство Кременчуччини Вперше перевіщувало дореволюційній рівень.
Отже, на шляху новой економічної політики селяни Кременчуччини Повністю освоїлі конфісковану у поміщіків землю. Однако урожайність зернових культур Залишайся ще нижчих, чем у 1913 году. Населення нашого краю Було охоплене масовим кооперативним будівництвом.
1921-1927 рр. були тяжкими, но найкращими рокамі в історії краю. Неп оказался великим досягнені, хоча и почав згортатіся Сталіним в процесі індустріалізації и масової суцільної колектівізації.
2. Голодомор 1933р.
Причини и передумови голодомору
Одним Із найжорстокішіх зло-чінів сталінізму проти українсь-кого народу БУВ організованій ним голод 1932-1933 рр. До цього голоду держава штовхала село, Пожалуйста відмовлялося Прийняти кол-госпну систему з качана кольок-тівізації. Течение січня-листо-пада 1930 р. в Україні Було заго-кування 400 млн. пудів хліба. За такий же период 1931 р. держав-ні заготівлі становили 380 млн. пудів. Альо цього Було досягнуть в результате знекровлення села. У багатьох селян у 1931 р. вилу-чилі все зерно, у тому чіслі по-сівній фонд. Узімку 1931/32 р. голод Вже Стукало до селянських хат України. Фізично ослаблених селянство не могло ефективного провести Весняному посівну кам-панію 1932 р. Ускладнювалі сі-туацію и безгосподарність у колгоспі, повна незацікавленість селян у ефектівній, продуктив-ній работе в них. На 20 травня 1932 р. у Республіці Було засіяно немного более половини заплив-вання площ. Внаслідок неякі-сного обробітку просапніх куль-тур частина посівів погибли. І все ж не природні Чинник бу-ли причиною трагедії українсь-кого селянства. Врожай 1932 р. лишь на 12% БУВ менший серед-него врожаю за 1926-1930 рр. и МІГ бі Забезпечити населення України мінімумом продовольчою ства.
Альо цього не став. Наблі-ження катастрофи відчувалося в середіні 1932 р. Угорський пись-менник, активний учасник гро-мадянської Війни на боці Біль-шовіків Мате Залка, перебува-ючи влітку тисяча дев'ятсот тридцять дві р. в Україні, за-позбавивши такий записниках щоденно-ку, датованій 11-13 червня: «Україна, незважаючі на нормаль-ний урожай, приречена на го-лод ... Це - трагедія». Саме в цею период на полях ночами начали зявлятися селяни - в основном жінки, Яким нічім Було годув-ти дітей. Цих Нещасний у чинів-них кабінетах називали «перу-карямі»: смороду ножиць зріза-ли колоски на тих полях, де ще рік-два тому працювала як пов-ноправні Господарі. Незабаром явіще Набуль масового харак-теру. У серпні селяни почула про реакцію на це Й.Сталіна, наз-ваного офіційною пропагандою «батьком колгоспніків». 7 серп-ня ВІН власноруч написавши закон про охорону соціалістічної влас-ності, Який за крадіжку Колга-спної чи кооператівної власнос-ті передбачало розстріл з конфіскацією майна або позбавлення Волі рядку не менше 10 років з конфіскацією майна. Сучасни-ки називали цею закон «законом про п'ять колосків».
Незважаючі на небачену ра-ніше жорстокість, Забезпечити хлібозаготівлі в 1932 р. НЕ вдалині-ся. На 1 листопада Було заготов-лено лишь 195 млн. Пудів. У дея-ких районах місцеве керівніцт-во, усвідомлюючі масштаби го-ЛОДР, что насувався, дозволило колгоспу залішаті зерно для сівбі та в страховий фонд. Саме так Зроби Керівники Оріхівського району Дніпропетровсь-кої області. Довідавшісь про це, Сталін наказав вчініті над ни-ми жорстокости розправу. Старший агроном райземуправління БУВ засуджений до розстрілу, п'яті-ро керівніків и спеціалістів - до 10 років концтаборів, інші пя-теро - до 8, двоє - до 5 років.
Державна політика в селі за голодомору
Інформація про голод, что над-ходила з багатьох джерел, у де-талях булу відома віщому керів-ництву партии й держави. Альо за-мість того, щоб рятуваті селян, держава посил Тиск на них, прагнучі за будь-яку Ціну вико-нати план хлібозаготівель. На місця були направлені надзві-чайні КОМІСІЇ ЦК ВКП (б). В Ук-раїні хлібозаготівельну комісію очолював В.Молотов. Який діяв особливо жорстокий. У районах, занесених на «чорну дошку» за «злісне саботування» хлібозаго-тівель, согласно з ухвалив РНК УСРР від 6 грудня 1932р .. конфісковувалі продовольчі й посівні фонди, пріпінялося постачання товарів, на місцевіх керівніків и колгоспніків обрушуваліся ре-пресії. Напрікінці грудня один тисяча дев'ятсот тридцять дві р. в Україну прібув Л.Каганович, ВІН прівіз директиву II.Сталіна про здачу - в разі невиконання плану хлібозаготівель - насін-нєвіх ФОНДІВ. Обласне керівні-цтво здобуло телеграму за під-Пісом ВИЩОГО керівніцтва УСРР з категоричністю вимог в най-стісліші рядки «ліквідуваті са-ботаж».
У січні 1 933 р. Сталін замінів керівництво Опис Харківського и Дніп-ропетровського обкомів КП (б) У. Іншим секретарем ЦК КП (б) У і секретарем Харківського (столичного) обкому партии ставши посланець І.Сталіна - П.Постішев. Переїхавші на роботу в Україну, ВІН остался секретарем ЦК ВКІІ (б) и членом Політбюро ЦК. Таким чином, у партійній ієрар-хії ВІН стояв вищє генерального секретаря ЦК КП (б) У, Яким за-лішався С. Косіор. П. Постишев Очола кампанію репресій проти тих комуністів, Які НЕ знаходится в Собі сил для роли катів власно-го народу. Течение року, почи-наючі з 1933 р., Із КП (б) У викл-чилі 100 тис. чол. Смороду були роз-стріляні або віслані.
ЦК КП (б) У, РНК УСРР, десят-ки тисяч місцевіх партійніх и ра-дянськіх керівніків, суд и пуття-ратура РЕСПУБЛІКИ, органи ОДПУ на территории власної РЕСПУБЛІКИ Стосовно власного народу діялі так, як нечасто дозволяли Собі діяті загарбників в окупованій стране . Подвірні обшукі супрово-Джувалі конфіскацією чи не-ше зерна, а й картоплі, буряків, сала, м'яса та других продовольчих запасів на зиму. Селяни були поз-бавлені Всього їстівного. Цім пар-тійно-державний апарат Цілком Свідомо прірікав їх на смерть. Го-лод охопів регіони найінтенсівнішого сільського господарства -Україну, Північний Кавказ и Ку-бань, Поволжя, Північний Казах-стан. Найбільшіх масштабів го-лод набравши в Україні.
демографічні Втрата
Голодомор 1932-1933 рр. спри-чинів Величезне смертність населення, особливо дітей и старі-ків. Селяни змушені були Їсти со-бак, котів, щурів, трупи коней, листя й кору дерев. Трапляє чісленні випадки канібалізму. Села обезлюднілі. Живі НЕ малі сил ховати померла. У Деяк населених пунктах над сільрада-ми вівішувалі чорні прапори: це означало, что жителей тут уже немає. А в цею годину на сусідніх ЗАЛІЗНИЧНИХ станціях, у елевато-рах під охороною міліції збері-галіся Тисячі пудів хліба.
Поставлені у безвіхідь, селяни кидали домівки й пробували ді-случиться до міста. Чи не всім це вда-валося. Много гінуло просто не-ба на дорогах. Других зупінялі міліцейські кордони. До міста потрапляло порівняно мало лю-дей. Альо порятунку НЕ Було й тут. Прагнучі Врятувати хоча б ді-тей, батьки Залишайся їх у ЛІКА-рнях, державних установах, у підїздах будинків и просто на вулицю. Лише з травня-червня одна тисяча дев'ятсот тридцять три р. держава стала надаваті Деяк допомогу Українському се-лянству.
Доніні не встановлено Кіль-кість жертв голоду 1932-1933 рр.Сталінське керівництво Опис Заборона-ло згадуваті про нього в засоби информации. У січні 1 933 р., Коли від голоду щоденно гінулі деся-тки тисяч селян, Сталін на обєд-наному пленумі ЦКК и ЦК ВКП (б) заявил, что матеріальне станови-ще робітніків и селян поліпшуєть-ся з року в рік и что в цьом могут сумніватіся лишь затяті вороги Радянської влади.
Дослідження голодомору 1932-1933 рр. в Україні розпочалося на-прикінці 80-хроків. Автори назива-ють Різні Цифри померли від го-ЛОДР, Які істотно різняться - від 3,0 до 4,5 млн. Чол. Голодомор, штучно Створений сталінськім керівніц-твом, БУВ однією з найжахлівішіх за останні декілька століть траге-Дій українського народу.
Ще не розвіявся трупний смо-рід в опустіліх українських хатах, а з других республік СРСР, особли-во из России, Вже прямувалі ешелону з переселенцями. До кінця тисяча дев'ятсот тридцять-три р. у Донецьку, Днепропетровске, Одеська и Харківську області пере-селілося 21,9 тис. господарств - около 117,1 тис. чоловік.
Голодомор 1932-1933 рр. нале-жить до трагедій, Наслідки якіх відчуваються много десятіліть. Вмирали від голоду здебільшого селяни. Трагедія 1932-1933 рр. остаточно зламав їхній Опір кол-госпно-феодальній системе, сут-тєво підірвала сили у відстоюванні споконвічніх національніх прав. Саме цього прагнув тоталітарній режим, самє про це цінічно гово-рили его ставленик в Україні. «Між селянами и нашою властью точиться жорстока боротьба. Це боротьба на смерть. Цей рік став випробування Нашої сили и їх-ньої вітрівалості. Голод довів Їм, хто тут господар. ВІН коштував Мільйони жіттів, но Колгоспна система існуватіме всегда. Ми виграли войну! »- підбівав під-сумки голодомору секретар ЦК КП (б) У і секретар Дніпропетров-ського обкому КП (б) У М. Хатаєвіч.
Політвідділі МТС
Терорізуючі село голодомором, керівництво Опис більшовіцької партии в тій же година прагнуло зміцніті свой Вплив на него. Рішенням січ-невого (1933 р.) Обєднаного пле-Нуму ЦК и ЦКК ВКП (б) створюва-лися політвідділі МТС и радгос-пів, наділені ПИТАНЬ НАДЗВИЧАЙНИХ пов-новаженнямі на селі. Для роботи в політвідділах в Україну Було відряджено кілька тисяч комуністів з міст, у тому чіслі з Москви и Ленін-града. Водночас для постійної й тімчасової роботи в колгоспі Ук-раїни прібуло около 16 тис. чол. ЦІ люди, як правило, зовсім не знали сільського господарства, звічаїв и традіцій місцевого насе-лення. У спотвореній уяві Вищих партійніх чіновніків ця обстави-на булу перевага. Саме Такі осо-бі без сумнівів и Ваганов могли реа-лізуваті сталінську лінію в кол-госпному будівництві. За допо-могою місцевого активу, ОРГАНІВ ОДПУ-НКВС відряджені з міст члени ВКП (б) малі налагодіті роботу колгоспів, вдіхнуті в них життя. Смороду довершили в селі розгром сил, котрі чинили бодай найменшого Опір аграрній полі-тіці держави. Було Здійснено масово перевірку голів колгоспів, бухгалтерів, брігадірів, завідую-чих фермами. Багатьох з них зви-нуватілі в антіколгоспній діяль-ності й репресувалі. Трівалі по-шукі «куркулів» и «підкуркульніків», Які нібіто проникали в кол-госп для шкідніцтва. Лише на Одещині в 1933 р. Було «вікріто» понад півтори сотні «куркульськіх груп». Місця звільненіх и реп-Ресованая Займаюсь вісуванці, на-швідкуруч підготовлені на ко-роткотерміновіх курсах з числа Сільських активістів, Які відзна-чіліся во время проведения колі-ктівізації.
Заходи относительно Зміцнення колгоспів
1932-1933 рр. засвідчілі, что «воєнно-комуністічні» методи уп-равління сільським господарст-вом ведуть до вімірання села. Сталінське керівництво Опис змушене Було шукати Шляхів вдоскона-лення управління селом, У січні 1933 р. РНК СРСР и ЦК ВКП (б) ухвалено спільну ухвалив «Про обовязково поставку зерна дер-жаві Колгосп й одноосібнімі господарствами». Запроваджува-вся погектарний принцип хлібо-заготівель, Навесні доводили до відома колгоспів и колгоспніків, яка частина врожаю залиша виробникам, а яка - державі. Це Було розраховано на пробуджен-ня зацікавленості селянства в ре-результатах своєї праці.
Держава прагнула внести ледве-менти організованості в роботу колгоспів, ліквідуваті знеосібку в оцінці праці. У колгоспі Було Створено виробничі бригади, зя-вілася Колгоспна ланка як фор-ма организации праці Всередині бригади. Ланка мала Постійний склад, за нею закріплюваліся земля й реманент на весь вироб-нічій сезон. У колгоспі впро-ваджувалісь елементи норму-вання й відрядна форма оплати праці.
Водночас колгоспі оснащува-лися сільськогосподарською тех-нікою, ее випускає заплави сіль-ськогосподарського машинобудування: харківський трактор-ний, запорізький КОМБАЙНОВИЙ «Комунар», харківський «Серп і молот», Кіровоградський «Черво-на зірка» та інші.
Технічне обслуговування кол-госпів здійснювалі Державні ор-ганізації - машинно-тракторні станції (МТС). Напрікінці Другої пятірічкі їх Було 958. Проти ве-лікій загін Механізаторів МТС МАВ загаль Досить низька тих-нічний рівень. Як правило, це бу-ли вчорашні селяни, Які после короткотерміновіх курсів сідалі за кермо сучасної машини. Май-же половина тракторів и Комбаї-нів, Які потраплялі в їх розпор-дження, Досить Швидко перетво-рювалися на металобрухт.
Голодомор 1933 року в Кременчуці
У 1933р. я (Ідзінській А. - житель м. Кременчука) працював на швейній Фабриці и Навчався на робітфаці (вечірнє відділення). Робітнікам відавалі по 100 грамів хліба на день. Альо что То був за хліб: то чорний и глевкій, наче глина, то сірий І, здавен-лося, віпеченій НЕ з борошна, а з тирси. Та трапляє, что й цього не давали, бо щось не Було борошна, то зерно виявило отруєне, то ще Щось.
Потім я перевівся на денне відділення робітфаку. Студентам Відава-ли по 400 грамів хліба. Все ж ми вчились и голодними. І, Уявіть Собі, на-вчання "лізло" нам у голову, бо ми вірілі в світле майбутнє, бо нам втлу-мачувалі, что це Труднощі росту и тому смороду Тимчасові.
Трапляє, что вімікалося світло, коли я Навчався на вечірньому відділенні. Альо це нас не Бентежа. Ми збіваліся біля вікна и співали революційні пісні, про громадянське войну. Ніхто з нашої групи НЕ поки-нув навчання, не ті, что Трапляється тепер. Біля магазинів чатувалі го-лодні І, бувало, віхоплювалі пайку хліба. Тоді бідолаху били, а ВІН, ле-жачі на землі, доїдав хліб.
На вул. Першотравневій, навпроти Сайти Вся, булу студентська їдальня. Там можна Було один раз на день здобудуть миску каламутної Рідини, что звали супом. Щоб Заплатити за него, я мусів раз на тиждень про-давати пайку хліба. Одного разу, коли я це робів, до мене підійшла мо-ЛОДА жінка з нафарбованімі губами, живити, скільки я за него хочу. Коли вона взяла хліб у руки, не заплативши, хтось ззаді Затула мені очі. Коли ж відпустів, я озірнувся. Довкола НЕ Було Нікого. Тож на тиж-день довелося Залишити без гарячої їжі и на добу без хліба. З СІЛ при-ходили Голодні люди й вмирає, де попало. Я бачив, як їх накрівалі якоюсь тканин і Вивезення за місто.
Одного разу приходити мати додому та й каже, что по вул. Цюрупи Затримали Чоловіка з жінкою, Які заманювалі дітей, вбивали їх и прода-вали з їх м'яса котлети на Сайти Вся. Іншого дня я Пішов на ті місце и з жа-хом Побачив цею будинок, на курячих ніжках, а в підвалі Було повно Людський кісток. На тротуарі лежала голівка дівчинки років десяти з розплющенімі очима. Це страхіття закарбувалося в моїй памяті на все життя. Водночас віставляліся плакати, де Було написано: "Спасибі ве-лікому Сталіну за наше щасливе дитинство". Малювать тоді й ріг до-статки, з которого вісіпаліся ковбаси, цукерки ...
Ось до чого доходить сталінській цінізм.
3. Сталінські репресії.
После поїздкі Сталіна до Сібі-ру по СРСР прокотилася хвиля арештів селян, яка охопіла й Ук-раїну. Течение 1928-1929 рр. у Республіці «за спекуляцію» Було прітягнуто до суду 33 тис. селян. Заможні господарства обкладалі-ся великим податку. 5% селян-ких дворів оцінювалісь як курей-кульські, смороду малі доповідна 30-40% суми сільськогосподар-ського податку. ЦК КП (б) У 1 928 р. пославши на село 6 тис. активістів для организации хлібозаготівель. С помощью ПИТАНЬ НАДЗВИЧАЙНИХ за-ходів у СРСР Було заготовлено 115 млн. Ц хліба, у тому чіслі в Україні 42 млн. Ц, або почти 37%.
«Класового ворогів» інтенсівно Шукало и в городе. На качана 1 928 р. состоялся сфабрикованість ОДПУ процес над «шкіднікамі», так зва-на «шахтінська справа», а по суті - суд над старими спеціалістами вугільної промісловості Донбасу. Серед них були й колішні влас-ники шахт, Які мріялі про повер-нення старих порядків. Альо на ті Дії, в якіх їх звінувачувалі ( «ві-саджувалі в Повітря и затоплюва-ли шахти, псувалі устаткування, підпалювалі електростанції, сві-домо зрівалі продовольчих й промтоварні постачання гірніків»), ЦІ здебільшого літні інтелігенті були просто не здатні. Із 49 засуджених 7 осіб розстрілялі. Розгля-даючі «шахтінську справу» в контексті нового політічного курсом ВКП (б), Історики дійшлі виснов-ку, что вона булу задумана та здій-снення з Єдиною метою: залякаті стару інтелігенцію и змусіті ее працювати на новий режим.
Восени 1929 р. ОДПУ оголосі-ло про викриття Іншої підпільної организации - «Спілки визволення України» (СВУ). Процес над нею состоялся в березні 1930 р. Підсуд-ними були 45 видатних діячів ук-раїнської национальной інтелі-генції, в тому чіслі академікі С.Єфремов, М.Слабченко, колиш-ній голова правительства УНР В.Чехівській, А.Ніковській, Й.Гермайзе, Л.Старіцька-Черняхівська та інші. їх звінувачувалі в намірах реставруваті в Україні буржуазія-но-поміщіцькій лад. У звязку зі делом СВУ по всій Республіці Було репресовано около 5 тис. студентів, учителів, лікарів ТОЩО.
Проти репресивно методів «по-єнного комунізму» виступали НЕ лишь М.Бухарін. Его підтріма-ли члени Політбюро О.Ріков и М.Томській. Смороду звінувачувалі сталінське керівництво Опис у «воєнно-феодальних» методах експлуа-тації селянства.
На боці Й.Сталіна виступили К.Ворошилов, М.Калінін, В.Молотов, М.Бухаріна та его групу по-ні звінувачувалі в капітуляції перед куркульства, так звано-му «правому ухілі».
У тисячу дев'ятсот двадцять дев'ять р. Тиск І.Сталіна на гру-пу Бухаріна посілівся. Листопа-довий (1929 р.) Пленум ЦК ВКП (б) Вивів М.Бухаріна зі складу Політ-бюро. Рикова и Томського Було су-воро попереджено. Останні пере-поні на шляху до повної відмові від новой економічної політики були ліквідовані. Країна вступи-ла в довгу смугу деспотичного єдіновладдя Й.Сталіна.
У керівніцтві України послі-довніків М.Бухаріна, Які б нава-жіліся Відкрито захіщаті свои погляди, Було мало. Тому на листо-Падова пленумі ЦК КП (б) У про-межіліся Боротьба «з правоопор-туністічною практикою», «прими-ренством у ставленні до правого ухилу». ЦІ розплівчасті Формули-вання були своєрідною нагайкою, Якою в условиях партійної чистки, что розпочалась у травні тисяча дев'ятсот двадцять дев'ять р. и трівала рік, «підправлялі» керів-ників и рядових комуністів, незадоволення відмовою від НЕПу, пе-переходи до силових, адміністра-тивно-командної методів управ-ління економікою и суспільними процесами.
Головного підсумком політічніх репресій в Україні Було знищення сталінсь-кими сатрапами генофонду нації - вчених, письменників, діячів культури. У рес-публіці Було Знищення й до того ограниченной самоврядування. Внаслідок жорсткої централізації управління з боку Москви Україна Втрата контроль над влас-ними ресурсами. Почалося Масове зросійщення. Чи не Було такого міста чи села в Республіці, Пожалуйста б НЕ постраждало від великого терору.
Політичні репресії в Кременчуці Почаїв зразу ж после встановлення ра-дянської влади в городе. Уже в 1920 р., Як позначають, ревтрибунал позбавів Волі на 5 років лідерів меншовіцького осередку за «контрреволюційні Виступи проти Радянської влади в Кременчуцьке повіті». Таким чином, КП (б) У намагались позбавітіся політічніх конкурентів.
А ще Ранее, на качану 1919 р., Коли війська Червоної Армії захопілі Кременчук, більшовікі практично розігналі Міську Думу - Цю Досить вплівову в городе Владніл структуру. Такий жорстокий пресинг комуністів до місцевого орга-ну самоврядування віддзеркалював діктаторську тенденцію, яка зароджувалась в Надрах Радянської системи и яка Незабаром проявити у форме політічніх репресій. Окрім того, більшовікам Кременчуччина не личить, что газети ін-ших партій допускали інакоміслення, по-ІНШОМУ трактувалі події в стране, в городе. Тому и не дивно, что в 1920 р., Согласно наказу губревком, газета «Максімаліст» - орган соціал-революціонерів максімалістів - булу закрита «за непідкорення Розпорядження Радянської влади про облік Всього паперу и як віпущена без дозволено». Тоді ж булу такоже закрита и газета «Анархіст - партизан» - орган анархістів. Їй інкрімінувалося, что газета випускає без Дозволу Губрій-кому, а ее статті малі «погромний характер». Редактор газети и ті хто ее випус-кав, були засуджені революційнім трибуналом. Наказ губревком підпісаній его головою Дробнісом.
У 1920 р. наказом № 32 за підпісом замісніка голови губвіконкому Єрмана при відділі управління Кременчуцького губернського виконавчого комітету булу Створена тимчасова комісія по ліквідації єврейськіх політічніх и громадсько-буржуазних ОРГАНІЗАЦІЙ. Головою КОМІСІЇ БУВ призначення Г. Гальперін, а секрету-рем - Л.Рабіновіч. У Кременчуці в ті роки Було декілька єврейськіх партій.
Серед них Бунд, єврейська соціал-демократична Робітнича Поалей-Цюн, обєднана єврейська соціалістична Робітнича партія. Це були партии соціаліс-тичної орієнтації. Смороду віддзеркалювалі національну Строката мозаїку міста. На-действительно, на рубежі ХІХ-ХХ ст. у Кременчуці налічувалося понад 29 тисяч євреїв. Керівництво єврейськіх ОРГАНІЗАЦІЙ засудило Збройних повстання 1917 року, розцінівші его як акт насильства над революційною демократією. Розвязан-ня проблеми державності Єврейські партии повязувалі з Безумовно Надання національнім меншостей, в тому чіслі євреям, персонально-Національної авто-номії. Одночасно смороду виступали проти проголошення незалежності України, стверджуючі, что в такій обстановці становище народних мас НЕ поліпшіться, а навпаки, погіршіться. Например, бундівці запевнялі Єврейські масі, что в разі Досягнення Україною незалежності, смороду могут постраждаті від прімусової українізації. Звичайно, радянська влада не могла простіті єврейськім партіям невізнання перемоги більшовіцького Збройних повстання 1917 року. І немає Нічого несподіваного в тому, что ЦІ партии були Заборонені більшовікамі.
Правда, и в 30-ті роки більшовіцька влада в Кременчуці буде ще вішукува-ти «єврейське підпілля».
Отже, більшовікі в двадцяти роках покінчілі з багатопартійністю в городе. Лідери некомуністічніх партій були репресовані.
У 30-х роках Сталінська машина великого терору обрушилася на рядових кременчужан. Людей репресувалі нема за якісь конкретні справи, а за соціальні, походження, Родинні звязки з «соціально-небезпечних» Громадянам та інше.
Репресіям підлягалі кустарі, куркулі, ті, хто утрімував куркулів, ВЛАСНИКИ Млинів, ліхварі, торговці, перекупники, а такоже служітелі релігійного культу, колішні білі солдати и офіцері, жандарми та інші прошаркі населення міста. Їх позбав-лялі виборчих праві а багатьох заточувалися у вязніці. Так, в 1928-1929 рр. в Кременчуці 1 266 громадян були позбавлені виборчих прав, в 1930-1931 рр. - 1610, в 1934 р. - тисячі дев'ятсот вісімдесят три кремечужан. У Полтавському облдержархіві на 61 Аркуші зберігається список мешканців нашого міста, якіх радянські органи позбавілі виборчих прав в 1934 р. У 1931-1937 рр. Було засуджено 532 кременчужан. Звичайно, среди них були Такі, хто заслуговував на наказание. Альо більшість Із засуджених були невинні.
НКВС в кожному трудовому колективі МАВ свого інформатора. За его до-носу міттєво арештовувалі людину, яка допускала вільнодумство, або захищали «ворогів народу». Так, з Кременчуцького бібліотечного технікуму були викл-чені п'ять самих активних студентів только за ті, что смороду захищали «ворога народу», викладача ВІЙСЬКОВОЇ справи цього навчального закладу Вронченко. Цих студентів віключілі Із комсомолу и технікуму. І лишь Завдяк втручанню секретаря ЦК ВЛКСМ О. Косарєва у 1938 р. віключеніх учнів поновили в правах. Про цею випадок нам рассказал бувший студент цього технікуму Д.Л. Гуріненко.
Проблема політічніх репресій в Кременчуці є Досить доладна и потребує окремий дослідження. Насправді, лишь недавно науковці отримай доступ до Архівів КДБ, де знаходяться справи на репресованіх кременчужан. І Кожна справа - це трагічна доля людини, яка постраждала лишь за ті, что в міру своих здібностей Хотіла сделать життя Кращим. Тому нам хотілося б в узагальнюючій форме навести приклад політічніх репресій относительно окремий діячів нашого міс-та - представителей партійніх, Радянська, господарських ОРГАНІВ.
Одним Із дерло попал у жорнова сталінської репресівної машини Засновник Кременчуцької Заради робітнічіх депутатов Георгій Федорович Лап-чінській. Як позначають, ВІН чимало Зробив для того, щоб революційні події в Кременчуці носили мирний характер. Одночасно Георгій Федорович активно виступали проти політики Центральної Ради, взявши участь у поході загонів Муравйова на Кременчук, Київ. Лапчінській ставши свідком Кривава Червоноармійського терору в Києві, Який здійснювалі головорізі Муравйова. Ця жорстокість, яка виходе з самой природи диктатури пролетаріату, суттєва вплінула на коректіровкі світоглядськіх цінностей Георгія Федоровича. ВІН засуджував акцентовані относительно України централізм России в усіх Ланка суспільного життя, виступали за создание Самостійної комуністичної партии України, за суверенітет Радянської України. Особливо активно пропагував Лапчінській ідею Федера-лізму, Зміст якої пролягав у обєднанні Радянська республік на принципах рівноправності, суверенітету. Отже, Георгій Федорович попадає в опозіційну РКІІ (б)) і КП (б) У течію федералістів. Альо комуністи, як відомо, чи не терпілі інакоміслія. Тому и не дивно, что Лапчінській 6 липня 1920 р. БУВ віключеній Із більшовіцької партии, а 16 липня - заарештованій. Слідчий Іваненко Зробив Висновок: «... Я вважаю провину гр. Лапчінського в работе по розкол партии доведення, а тому вважаю необхіднім гр. Лапчінського, як шкідлівого для ра-дянського будівництва, віслаті в Москву ». Це БУВ початок кінця партійного и державного діяча Лапчінського. І хоча Радянський уряд Направляє его гені-ральної консулом СРСР у Львові, что належали у 20-ті роки Польщі, Георгій Федорович розумів фінал своєї долі. І Дійсно, останні роки свого життя Лап-чінській працював в Алма-АТІ. Там, у 1935 р. ВІН БУВ заарештованій за Висунь-тім обвинуваченого у належності до націоналістичної «Української ВІЙСЬКОВОЇ организации». Георгій Федорович не признал своєї прічетності до неї и его засі-гавкають до Магадану. Там ВІН знову БУВ заарештованій и 8 вересня 1 937 року засуджений до страти, а 16 жовтня 1 937 р. - розстріляній. 29 червня 1956 р. Г.Ф.Лапчінській БУВ реабілітованій. Так трагічно склалось частка первого голо-ви Кременчуцької Заради робітнічіх депутатов. Постать Г. Ф. Лапчінського уособлює в Собі гірку долю тисяч державних діячів України, Страчених в системе ГУЛАГу.
В м'ясорубку масового сталінського терору потрапивши и перший голова Кременчуцького губернського виконавчого комітету Олександр Калістратовіч Сербіченко. Чима добрих справ Зробив ВІН для ВІДБУДОВИ народного господарства Кременчуччина. Організаторській талант Олександра Калістратовіча Швидко помітілі у Вищих Еталон власти. У серпні тисяча дев'ятсот двадцять-два р. ВІН переводитися на посаду голови Полтавського губвіконкому. Пізніше ВІН працював заступником голови Раднарком України, обірався кандидатом у члени Політбюро ЦК КП (б) У. Слід Зазначити, что Сербіченко БУВ активним Прихильники політики україніза-ції в Нашій Республіці, за що, власне, й постраждав. ВІН кож Виступає проти насільніцької колектівізації сільського господарства. У 1 933 р. Пленум ЦК КП (б) У звільнів Олександра Калістратовіча з посади кандидата в члени Політ-бюро ЦК КП (б) У. І хоча це Було буцімто з благих побажань, в звязку з переходом на дипломатичну роботу в Австрію, Сербіченко зрозумів, что его вісілають з рідної України. І Дійсно, попрацювавші около двох років торговельно представ-ником СРСР у Відні, Олександр Калістратовіч БУВ переведень у 1935 р. на посаду заступника голови Сталінградського облвіконкому. Стало зрозумілім, что шлях на Україну для него закрівся назавжди. Номенклатура перекрівала кисень своєму сину. Набліжався трагічній кінець. І, насправді, у 1937 р. Сербіченко БУВ заарештованій з обвинуваченого у належності до контрреволюційної троцькісько-зіновєвської терорістічної организации, у шпігунстві на Користь японської розвідки и т.п. Все це, Звичайно, Було шито білімі нитками. Альо тоді в пошані партійного керівніцтва знаходівся принцип фотонегативів: Із білого робілі чорне. От і Олександра Калістратовіча віїзна сесія ВІЙСЬКОВОЇ Колегії Верховного суду СРСР засудила 14 січня 1 935 р. до Страті. Вирок виконан Негайно. Так саможерної Кращі кадри Сталінська репресивно машина. Зда-ється, чим актівніше ЦІ кадри втілювалі в життя антіпріродні соціалістічні за ходи, тім жахлівіше помстилася Їм частка.
Зараз вже не з секрет, что Сталінська репресивно машина обрушила голів-ний удар проти тих кадрів, Які стояли у вітоків создания системи диктатурі пролетаріату, соціалістичного будівництва. Чи не остался вінятком у цьом процесі и перший секретар Кременчуцької губернської партійної организации Пантелеймон Іванович Свистун. ВІН народився у 1890 р. на хуторі Калашники Кременчуцького району. Потрапивши в лави пролетаріату, ВІН обєктівно належали до того СОЦІАЛЬНОГО середовища, Пожалуйста активно акумулювало в собі Марксистська Ідеї. У свои 19 років Пантелеймон ставши членом РСДРП, працюючий слюсарем Крюківськіх вагоноремонтних майстерень. А коли в Жовтні 1917 р. владу в Петрограді захопілі більшовікі, вінікла Нагальне потреба в ідейно Переконаний кадрах для системи диктатури пролетаріату. Одним Із таких «гвінтіків» у складній ле-нінсько-сталінській партійно-державній машині и ставши П.І. Свистун. У червні 1920 р. его обірають секретарем только что утвореної Кременчуцької губернії-кої партійної организации. Пантелеймон Іванович активно втілював у життя нову економічну політику. Ця Активність НЕ залишилась непоміченою в ЦК КП (б) У. Свистуна пізніше обірають секретарем Сумського обкому партии. Як і ТІМ з партійної роботи его яка переводить на посаду голови Київського, а Згідно Міколаївського губвіконкомів. ВІН обірався членом ЦК КП (б) У. Де б НЕ працю-вав Пантелеймон Іванович, всюди ВІН віправдовував надії партійного керівніцтва. Це стосується и нового місця его роботи - Харківського тракторного заводу, Який ВІН очолював на качана 30-х років. За своєчасній пуск цього флагмана вітчізняної индустрии та швидку наладку виробництва тракторів Пантелей-мона Івановича Було нагороджено орденом Леніна. Так ВІН ставши господарсько діячем всесоюзного уровня. І НЕ Випадкове П.І.Свістуна в 1932 р. Призначено на-чальник Головного управління автотракторної промісловості СРСР. Потім ВІН знову вернулся на ХТЗ и Очола завод.
У тисяча дев'ятсот тридцять сім р. Почаїв Арешт и на цьом підприємстві. Пантелеймон Івано-вич намагався довести Секретареві парткому ХТЗ Копєву, что арештовані заводчани ні в чому не винні. За Цю Турбота и постраждав П.І. Свистун. Его обвинили в троцькізмі.
А далі події розвиватись бліскавічно. 26 травня одна тисяча дев'ятсот тридцять вісім р. ВІН БУВ заарешто-ваний - «за активну антірадянську и змовніцьку діяльність», якові ВІН, буцімто, провівши «течение ряду років, як учасник правотроцькістської организации и як старий український націоналіст». Звичайно, Пантелеймон Іванович кате-горічно заперечував ЦІ звинувачений. Та до него застосовуваліся Різні методи морального и фізічного терору, и П.І.Свістун врешті-решт «признал» свою провину. 28 липня тисяча дев'ятсот тридцять-вісім р. Пантелеймона Івановича Свистуна розстрілялі. Характер-но, что слідчі В.П.Грігорєв и Л.Л.Кононов, Які вели дело П.І.Свістуна, за фальсіфікацію слідства та інші вчінкі, теж були засудженні до страт.
Людину можна вбити, а правду - Ніколи.Істина візріває тоді, коли приходити ее годину. Так і II.І.Свістун БУВ у 1956 р. реабілітованій.
Чи не обійшла трагічна доля і ще одного представника Крюківського вагоноремонтного будівного заводу ІІокамістова Олексія Олексійовіча. На цьом підприємстві ВІН пройшов шлях від рядового робітника до головного інженера. Та недовго довелось Йому працювати на Цій посаді. 3 серпня 1 937 р. О.О.Покамістова арештувалі за випуск буцімто, неякісніх вагонів та аварії, Які начебто почастішаті в звязку з ЦІМ на залізнічному транспорті. Словом, Зміст звинувачений Олексія Олек-сійовіча пролягав у шкідніцтві Радянській власти. А витоки его беруть початок Із «Шахтінської справи», справи «Промпартії», согласно якіх Багата спеціаліс-там інкрімінувався саботаж в промісловості. О.О.Покамістов заперечував на допіті свою прічетність до шкідніцтва. Тоді его обвинили ще й в актівній работе в антірадянській правотроцькістській организации, в якові Олексія Олек-сійовіча завербував директор заводу Н.І.Клочко. Це булу очевидна нісенітніця. Та после навішування НКВС подібніх ярліків людину чека або ГУЛАГ, або страта. Чи не обійшов первого и Покамістов. А які жахліві тортура застосовува-лися до него. Про це писав Олексій Олексійович усвоїй скарзі до ЦК КП (б) У: «... Почалося злочинне ведення слідства: домагаючись перерахованих вище показань шляхом підписування вигаданих наслідком протоколів, вони тримали мене п'ять діб поспіль на стійці без сну. Чергували по черзі слідчі Аверкін, Фуксман, Глазман. Я кілька разів втрачав свідомість, здоровий розум, мав напади. Коли я приходив до тями, тоді мені говорили: «Все одно підпишеш, а немає - загинеш, складемо акт, що через хворобу». Чи не витримала катувань, морального терору, з боку слідчого Аверкіна, ВІН «зізнався» у життя без «віні» и під-писав протокол допиту. До речі, сам секретар парткому Кременчуцького відділу НКВС Аверкін на партійніх зборах 13 січня 1939 р. позначають: «Я вже не кажу про те, що ми часто щодо заарештованих застосовували незаконні методи слідства: змушували довго стояти, били їх, одного заарештованого на допиті вбили ... Фізичні впливу я застосовував до арештованих: петлюрівського полковника з Польщі - Гришко, меншовики КОЛЧИНСЬКИЙ ... ». Врешті-решт О.О.Покамістова у 1938 р. засудили до позбавлення Волі на 15 років в таборах особливого режиму, а такоже Наступний поразка в звичаї рядків на 5 років.
В период хрущовської відлиги О.О.Покамістов БУВ реабілітованій.
Слід Зазначити, что в период масових репресій все БІЛЬШОГО Поширення набувала практика так званні альбомних довідок, согласно якіх слідчі справи Складанний нема на основе матеріалів слідства, а по відомостях, переданих по те-лефону керівніцтвом Кременчуцького міського відділу НКВС в Полтаву. Таким чином БУВ включень до альбому и засуджений кременчужанин І.О.Якімчук, Який зовсім НЕ допітувався и ніякіх зізнань про свою діяльність не давав.
Під жорнова терору потрапили много представителей єврейської національнос-ті, Які мешкали в нашому городе. Справа в тому, что визначаючи Головні нап-рямкі репресій, начальник УНКВС По Полтавській області О.О.Волков звертав особливо Рамус на необходимость викриття сіоністськіх елементів, Які создали Небезпечна підпільну організацію. Так, на оператівній нараді 11 травня 1938 р. ВІН зазначилися, что на Полтавщині «слабо розгромлені сіоністські кадри, які не ліквідо-ване терпимості відношення до сіоністів. Сіоністі Ранее Залишайся НЕ розгромленімі внаслідок засміченості наших ОРГАНІВ, Проникнення до них сіоністів ... Цімі ж сіоністамі прищеплена терпимості відношення до них. За Полтавській області засуджено Всього до 40 сіоністів, в тій годину, коли область Ураж сіоністськімі кадрами ». После цього виступа Волкова ще швідше закрутівся маховик Репре-сій. Через Деяк годину з Кременчуцького міського відділу НКВС доповідалі в Полтаву, что у нашому городе вікріта сіоністська організація, очолювана Молодецька. І в Кременчуці Почаїв чергова хвиля «тихих» нічніх єврейсь-ких погромів, но Вже НЕ денікінцямі, а Радянська енкевесістамі-Вовківці. Та нє только кременчужани - особини єврейської національності потрапили в мясоруб-ку великого терору. Чи не залишились осторонь неї и поляки, Які мешкали в нашому городе. У 30-ті роки на Полтавщині много шуму Було Вчинено в звязку зі делом по так званій польській військовій повстанській организации (ПОВ). За Цій спра-ві кременчуцькі енкевесівці сфабрікувалі шеститомного досьє на тисячу п'ятсот вісімдесят дві Аркуша. Если Узагальнити Строката мозаїку звинувачений, то їх Зміст пролягав у діверсіях та шпіонажі, до якіх буцімто вдаватися поляки, что мешкали в Кременчуці. У звязку з ЦІМ в городе Було заарештовано 48 чоловік, до речі, чи не лишь поляків, а й українців, євреїв. Серед арештованіх були І.А.Байдер - головний механік Крюківського вагонобудівного заводу, П.І.Грошоковській - майстер, І.Д.Ліляковській, В.І.Лукаржевській, К.М.Довлетяровській - робітники цього ж підприємства та ін. Їм інкрімінуваліся намагання у здійснені терористичний АКТІВ на заводі, отруєнь відкритих водойміщ в Крюкові, аварій на залізнічному транспорті, тощо. После катувань арештовані «признал» свою провину. «Особлива трійка» при УНКВС по Полтавській області у вересні одна тисяча дев'ятсот тридцять вісім р. ухвали вирок: 24 особам вища міра покарання - розстріл, 24 - заслання на Різні рядки до ста-лінськіх таборів ».
Рідні репресованіх у своих листах до високих інстанцій намагались взнати правду про долю своих родителей, чоловіків, Синів. Так, дружина М.Є.Бубліка пі-сала у тисяча дев'ятсот п'ятьдесят-шість р. К.Є.Ворошілову: «... чоловік кадровий робітник, комуніст ленінського призову, учасник громадянської війни. З 1932 по 1937 рік працював начальником ремонтно-механічного цеху КВБЗ. 18 січня 1938 був заарештований, з невідомих досі причин. Про долю його сім'я нічого не знає. Винність його, якщо вона доведена, також не відома сім'ї і терміни ув'язнення, яким він піддався, також. Листів протягом 17 років від нього не було. Де він зараз, що з ним - ось такі питання хвилюють мене, його дружину, яка 17 років його чекає і безуспішно ». Та Чоловіка Параски Опанасівні Бублик за Вирок трійкі розстрілялі у +1938 году.
У Кременчуці свои Криваві злочини міський відділ НКВС чинів у підвалах будинків, де зараз розташовані поліклініка госпіталю учасников Великої Віт-чізняної Війни та трест «Кременчукнафтохімбуд». До арештованіх застосову-валися звірячі методи катувань. Так, Колишній секретар парткому заводу Шляхова машин О.Я.Жудро наголошував: «Я щиро заявляю, що ніякої вини за собою не мав. Крім того, я зовсім хворий, на допиті від удару слідчого я оглух і залишився без єдиного зуба у верхній щелепі ».
Особливе жорстокістю при допиті відрізнявся слідчий Бойко. І про це Йшла мова на партійніх зборах міського відділу НКВЗ 15 січня 1939 року: «Особливим побиттю піддавалися обвинувачені в кімнаті Бойко, де систематично щовечора і ніч тремтіли двері і стіни, чулися крики, зойки». На ціх зборах БУВ присутній перший секретар Кременчуцького міськкому партии Л.І.Козін, Який заохочували репресії. ВІН, зокрема, розкрівав Механізм розстрілів, підкреслюючі, «що приведення вироку у виконання проводилося у дворі, де поміщається відділ НКВД, в центрі міста. Для цього заводили мотор автомобіля і під його шум людей розстрілювали. Якщо ж мотор зупинявся, то чулися постріли, і жителі прилеглих будинків вибігали з квартир на балкони. Не виключена можливість, що вони могли спостерігати це ». Неозброє-ним оком видно, что секретар міського комітету партии намагався сховаті кінці в воду в злодіяннях енкевесістів.
Отже, на окремий прикладах ми проілюструвалі Політичні репресії в нашо-му городе. Як бачим, смороду застосовуваліся и до керівніків великого калібру, Які розпочіналі свой трудовий шлях у Кременчуці, так и до інженерних кадрів, рядо-вих кременчужан.
Чима мешканців нашого міста Було репресовано и в роки Великої Вітчізня-ної Війни, коли карали за будь-яку людський слабість, сумніві и т.п. Хвиля Репре-сій прокотилася в Кременчуці и в повоєнні роки. І лишь смерть Сталіна, арешт Берії та его командіровку спріялі Дещо лібералізації радянського Суспільства. Та-ким чином, проблема політічніх репресій в городе в 20-х на качана 50-х років ще потребує свого дослідження, Вивчення та співставлення цілого ряду джерел. Цім в певній мірі й займається міська комісія по РЕАБІЛІТАЦІЇ невинно засудже-них кремечужан.
Тяжкі 20-30-ті роки переросли в НЕ Менш тяжкі 40-і, коли Почаїв Велика Вітчизняна війна. ...........
|