|
огіла намагався вжіваті мову, зрозумілу якнайширшого масам. Порівнюючі два видання «Євангелія учительного» з 1616 и Могилино з 1 637 p., Де в передмові последнего Могила писав, что ВІН его наново переклав з грецької мови на руську «жеби кождий дорогу збавенную латв'й в Учітелном ЕвангеліЬ пізнати могл ...», уважає , что langue ruthene в XVI и XVIIст. «Ніяк НЕ визначавши живу мову, но Постійний компроміс между традіційнімі данімі и вирази розмовної мови. У конкретному випадка ( «Євангелія») побіжна студія показує, что новий переклад Могили НЕ вживалися много более розмовної мови, но показував відступ до традиції церковно-словянської ... »30).
На ІНШОМУ місці цею ж автор пише: «Могила вживатися мову, основа якої булу церковно-слов'янських, но что ее більшість ледве-ментів запозічені з сучасним української и польської мов. Цією мовою були напісані проповіді и панегірікі, як такоже віршовані пєсі, надруковані во второй половіні XVII ст. »31).
Так само М. Костомаров, коли застановлявся над мовою, яка домінувала в Могілянській Колегії, писав: «Не зважаючі на панування латінської мови, на жаль, на шкоду грецької, київська колегія, все ж таки, працювала над розвитку руської мови и словесності. Студенти Складанний проповіді по-руському; вийшовши з Колегії в священики, були в стані Говорити проповіді народові ...
Мова, Якою писалися Досліди вихованців Київської Колегії того часу, Віддалена від живої народної мови и представляет собою суміш словянської мови з українською и польською, з великою кількістю вісокопарніх слів ... »32).
2. ОЦІНКА КУЛЬТУРНОЇ діяльности Петра Могили
З попереднім Розділом тісно пов'язана оцінка культурно-освітньої діяльности П7 Могили. На цьом відтінку знову зустрічаємо діяметрально-протілежні ОЦІНКИ, хоча противникам Київського Митрополита Було Досить важко заперечуваті, что Було очевидним. Тому много авторів, между іншімі й М. Грушевський, часто Собі Самі заперечувалі.
Наскрізь субєктівне, що не Підтверджене ніякімі данімі, Було настанови П. Куліша. Для него: «Молдавська господарчік піклувався зовсім не про пробудження руської самосвідомості ... Могилянська література булу водою на латінопольській млин. Могилянська освіта булу наївнім, Якщо не навміснім продовження єзуїтської роботи над виробками «добрих католиків» Із закоріненіх в життя без малограмотності схизматиків. Все життя Петра Могили и вся его політична діяльність булу таким же прітупляючім руську свідомість явіщем, як і життя князя Василя (Острозького Костянтина - А. Ж.) з безліччю других одиниць, віділеніх єзуїтами в православному середовіщі за своим чином и подобою »33) .
Взагалі діскредітуючі XVII ст. як цілковіто безплідну добу в українській літературі, П. Куліш особливо гостре осуджував Могилянський период: «Митрополит Петро Могила и его Учене товариство писали так само темно, мляво и не до смаку простому українцеві, як и князь Острозький, вокруг котрого купчу пісьменні оборонці древнього благочестя »34). Свою ненависть до Могили П. Куліш переніс такоже до поезії и так в Поемі «Грицько Сковорода» ВІН писав: ... Споляченій волох Могила ...........
|